Рішення № 43187697, 12.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/10697/14-ц Головуючий у І інстанції Волчко А.Я.Провадження № 22-ц/780/948/15 Доповідач у 2 інстанції СушкоКатегорія 26 12.03.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

12 березня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Кулішенка Ю.М., Лащенка В.Д.,

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Іпотечного центру в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2014 року у справі за позовом Іпотечного центру в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" до ОСОБА_2 про зобов'язання виконати умови договору,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 14 липня 2003 року між сторонами було укладено кредитний договір №19/25.1, за яким позивач від імені держави надав прямий адресний кредит на будівництво житла за адресою: АДРЕСА_1. 12 вересня 2008 року відповідачем було прийняте житло за вищезазначеною адресою шляхом підписання акта приймання-передачі від ТОВ «Укржитлокомплекс». Станом на 02 жовтня 2014 року відповідачем не здійснені дії по належному виконанню умов п. 3.1 та п. 3.3 кредитного договору та не сплачується кредит, проте позичальниця вільно користується житлом за адресою: АДРЕСА_1. Не виконання умов п. 3.1 та п. 3.3 кредитного договору позбавляє можливості гарантованого своєчасного повернення 204990 грн. до державного бюджету. У зв'язку з цим просив зобов'язати відповідача виконати умови п. 3.1 та п. 3.3 кредитного договору №19/25.1 від 14 липня 2003 року на користь Іпотечного центру Фонду.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2014 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач Іпотечний центр в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на його незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що позивач відповідно до п. 3.1 та п. 3.3 кредитного договору повинен укласти с фондом договір іпотеки та застрахувати житло.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивач як кредитодавець, не скористався своїм правом, передбаченим у договорі, у зв'язку з порушенням позичальником умов договору, достроково розірвати угоду, а звернувся до суду з позовом про спонукання вчинення дій за кредитною угодою, обравши таким чином невірний шлях захисту порушеного права. Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права та інтересу непередбачений приписами ст. 16 ЦК України, та порушує положення ст. ст. 6, 627 ЦК України.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Встановлено, що 14 липня 2003 року між сторонами у справі було укладено кредитну угоду №19/25.1, за якою позивач від імені держави надав прямий адресний кредит на будівництво житла за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-8).

12 вересня 2008 року відповідачем ОСОБА_2 було прийняте житло за вищезазначеною адресою шляхом підписання акта приймання-передачі №50 від ТОВ «Укржитлокомплекс» (.а.с.14).

12.03.2012 року на адресу відповідача, позивачем направлена претензія щодо належного виконання кредитної угоди (а.с. 18-19).

Згідно довідки складеної позивачем від 08.10.2014 року за № 3190 сума наданого кредиту відповідачу ОСОБА_2 становить 204990,00 грн., позичальником з 2003 року не було сплачено в рахунок погашення кредиту жодного платежу, заборгованість станом на 01.10.2014 року становить 204990,00 грн. (а.с. 20).

Станом на 02 жовтня 2014 року відповідачем не здійснені дії по належному виконанню умов п. 3.1 та п. 3.3 кредитної угоди та не сплачується кредит.

Відповідно до п. 3.1 кредитної угоди позичальник, зобов'язаний протягом 10 календарних днів з моменту отримання довідки - характеристики в бюро технічної інвентаризації на збудоване (реконструйоване) за рахунок кредиту житло, укласти з Фондом договір про іпотеку цього житла.

Відповідно до п. 3.3 вказаного договору позичальник зобов'язаний на підставі ст. 10 Закону України « Про заставу» протягом 10 календарних днів із моменту укладення договору про іпотеку збудованого ( реконструйованого) житла застрахувати це майно на користь Фонду та щорічно надавати Фонду підтвердження чинності договору страхування заставленого житла.

Відповідно до п. 4.2.2 кредитної угоди позичальник зобов'язується з дати реєстрації свідоцтва про право власності на збудоване (реконструйоване) житло протягом кожного кварталу, але не пізніше останнього дня звітного кварталу, сплачувати суми коштів, що визначені у розрахунку розміру щоквартальних платежів, на рахунок в банку-агенті, вказаного у п.1.3., до повного виконання зобов'язань за цією угодою.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (відповідач ) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (позивача) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту, або до інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язань . Якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін у відповідності до вимог ст. 530 ЦК України.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, вищевикладене, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, позивач свої зобов'язання по угоді виконав в повному обсязі, а відповідачка в свою чергу ухиляється від виконання своїх цивільно-правових обов'язків, які покладені на неї кредитною угодою.

Крім того суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що обраний шлях захисту позивачем не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України, оскільки ч. 2 ст.16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог відповідно до ст. 309 ЦПК України.

Судовий збір в сумі 365,40 грн. сплачений Іпотечним центром Фонда за подачу позовної заяви та апеляційної скарги, підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Іпотечного центру Фонду відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" задовольнити.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове.

Позов задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_2 виконати умови п. 3.1 та п. 3.3 кредитного договору №19/25.1 від 14 липня 2003 року на користь Іпотечного центру Фонду, а саме:

- протягом 10 календарних днів з моменту отримання Фонду довідки-характеристики в бюро технічної інвентаризації на збудоване (реконструйоване) за рахунок коштів кредиту житло, укласти з Фондом договір про іпотеку цього житла.

- на підставі ст. 10 Закону України «Про заставу» протягом 10 календарних днів із моменту укладення договору про іпотеку збудованого (реконструйованого) житла застрахувати це майно на користь Фонду та щорічно надавати Фонду підтвердження чинності договору страхування заставленого житла.

Стягнути з ОСОБА_2 (інд. НОМЕР_1) на користь Іпотечного центру Фонду (ЄДРПОУ 34180363) 365,40 грн. судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: