Постанова № 43185653, 19.03.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2015 р.Справа № 915/1541/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду сформовано згідно із розпорядженням голови суду № 12 від 23.01.2015 року)

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду змінено згідно із розпорядженням в.о. голови суду № 113 від 17.03.2015 року)

при секретарі судового засідання: Полінецької В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Приходько В.М. (довіреність № 1769/13 від 25.12.2013 року)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колгоспу "Прометей"

на рішення господарського суду Миколаївської області від "10" грудня 2014 року, повний текст якого складено та підписано "12" грудня 2014 року

по справі № 915/1541/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до Колгоспу "Прометей"

про стягнення 46 414,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

24.09.2014 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Колгоспу "Прометей" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 46 414,84 грн., з якої сума заборгованості за відсотками 23 347,91 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 23 066,93 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, понесені при розгляді справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань відповідачем за умовами Договору кредиту № 010/42-0-1/11-170 від 14.09.2011 року, що призвело до виникнення простроченої заборгованості перед позивачем, яка станом на момент подання позовної заяви складає 46 414,84 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.12.2014 року по справі № 915/1541/14 (суддя Коваль Ю.М.) позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково. Стягнуто з Колгоспу "Прометей" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" грошові кошти у загальній сумі 24347 грн. 91 коп., із яких: 23347 грн. 91 коп. - відсотки за користування кредитними коштами; 1000 (одна тисяча) грн. - пеня, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати судового збору у сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 35 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

23.12.2014 року господарським судом Миколаївської області на виконання рішення суду був виданий відповідний наказ.

Такий висновок суду мотивований тим, що рішенням господарського суду по справі № 5016/2327/2012(12/73) вже було встановлено неналежне виконання відповідачем кредитних зобов'язань за договором від 14.09.2011 року № 010/42-0-1/11-170 та стягнуто заборгованість по поверненню кредитних коштів у сумі 499 275,85 грн., а позовні вимоги по стягненню відсотків за користування чужими коштами є обґрунтованими та доведеними. Також судом відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України зменшено розмір пені до 1000 грн.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Колгосп "Прометей" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням апелянта, місцевий господарський суд під час прийняття рішення, не з'ясував дату виконання відповідачем зобов'язання з повернення кредитних коштів, оскільки фактично Колгосп користувався кредитом до 06.06.2013 року, а тому стягнення відсотків після цієї дати є неправомірним.

Крім того апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не були застосовані норми матеріального права, а саме приписи ст.ст. 614, 617 ЦК України та ст.218 ГК України, оскільки боржник не відповідає за затримку перерахування грошових коштів органами казначейства.

Представником позивача подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому його представник в судовому засіданні 19.03.2015 року просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Представник відповідача в судові засідання 19.02.2015 року та 19.03.2015 року не з'являвся без поважних причин, про причини неявки суд не повідомляв, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 14.09.2011 року за № 010/42-0-1/11-170 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та Колгоспом "Прометей" (позичальник) було укладено кредитний договір, предметом якого є те, що кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 1 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим Договором (а.с.07-14).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 08.09.2012 року.

Плота за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки у розмірі 17% річних (п.2.1).

За змістом п.2.2 договору, протягом всього строку користування кредитом, позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі процентної ставки в розмірі визначеної п.2.1 договору.

Позичальник зобов'язаний виконати зобов'язання за цим Договором, в порядку визначеному договором, не пізніше кінцевого терміну погашення кредиту (п.7.1).

Відповідно до п 7.2 договору, погашення кредиту здійснюється у розмірах та строках, які визначаються Графіком (додаток до Договору).

Відповідно до графіку, погашення основної заборгованості за кредитом починається з 30.10.2011 року - по 08.09.2012 року, а погашення процентів починається з 30 числа кожного місяця.

На виконання умов кредитного договору, колгоспу "Прометей" було відкрито не відновлювальну кредитну лінію у сумі 1 000 000,00 грн., про що свідчить виписка по рахунку за період з 14.09.2011 року - по 16.09.2014 року (а.с.18-30).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.12.2012 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 року, було стягнуто з Колгоспу "Прометей" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором 010/42-0-1/11-170 від 14.09.2011 року у розмірі 508 135,75 грн., з якої 499 275,85 грн. - борг, 8 859,90 грн. - пеня.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факт надання позичальнику кредиту у вигляді невідновлюваної кредитної лінії, порушення відповідачем графіку погашення кредиту вже було встановлено господарським судом, а тому зазначені факти не доводяться знову.

Так, звертаючись з позовом, банк просить стягнути з відповідача заборгованість по процентам та пеню, у зв'язку з несвоєчасним поверненням кредитних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.06.2013 року на виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 04.12.2012 року № 5016/2327/2012, відповідачем на рахунок ДВС були перераховані кошти у сумі 520 000,00 грн., проте банком зазначено, що станом на 19.09.2014 року позичальник повернув кредит у повному обсязі, але з простроченням строків, що підтверджується виписками по особовому рахунку відповідача.

В обґрунтування доводів викладених в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не було прийнято до уваги те, що 06.06.2013 року відповідачем були перераховані кошти на рахунок ДВС на виконання рішення господарського суду, а тому нарахування процентів за затримку перерахування коштів органами казначейства на рахунок банківської установи не є підставою для нарахування процентів за користування кредитними коштами. Проте зазначені доводи судовою колегією до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Відповідно до п.7.4 Кредитного договору, позичальник зобов'язується здійснювати погашення кредиту та процентів на рахунки кредитора для погашення кредиту (п.4.5 Договору) та процентів (п.2.2 Договору) у валюті кредиту шляхом перерахування коштів платіжним дорученням з будь-якого поточного рахунку позивальника.

Погашенням заборгованості - це зарахування на відповідні рахунки кредитора грошових коштів в достатніх для повного та своєчасного виконання боргових зобов'язань позичальника, передбачених договором.

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, як вірно було встановлено місцевим господарським судом, позивачем правомірно нараховані проценти за користування кредитом, до дня надходження та зарахування коштів на рахунок ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" для погашення кредиту.

Перерахування відповідачем коштів на рахунок ДВС не вважається погашенням кредиту відповідно до умов Договору та не є належним виконанням зобов'язань, відповідно до норм чинного законодавства.

Доводи скаржника щодо неправомірності нарахування та стягнення відсотків після дати, коли ним були перераховані кошти на рахунок ДВС, не є належними та спростовуються вищевикладеним.

Крім того, 18.07.2014 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія, зі змісту якої вбачається, що у зв'язку з затримкою перерахування органами казначейства коштів, банком нараховані проценти, оскільки датою погашення заборгованості відповідно до умов договору (п.7.4), вважається датою зарахування коштів на рахунок банківської установи. Також позивач простить у добровільному порядку перерахувати заборгованість по відсоткам та зазначає, що у разі погашення зазначеної суми, банк розгляне питання про можливість списання пені. (а.с.34-35).

Зазначена претензія була направлена на адресу відповідача 18.07.2014 року, що підтверджується фіскальним чеком.

Таким чином, відповідач знав, що сплачені ним кошти на рахунок ДВС 06.06.2013 року не були своєчасно перераховані органами казначейства на рахунок позивача. Державним виконавцем лише 15.04.2014 року після перерахування коштів була винесена постанова про закриття виконавчого провадження, у зв'язку з повним виконанням рішення суду.

Так, дійсно боржник не несе відповідальності за затримку своєчасно зарахування коштів органами казначейства, проте відповідач, знаючи про несвоєчасне перерахування суми боргу, не був позбавлений права звернутися до суду з відповідною скаргою на дії чи бездіяльність органів виконавчої служби.

Судова колегія вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги Колгоспу "Прометей", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Колгосп "Прометей" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги та справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 10.12.2014 року по справі № 915/1541/14 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Колгоспу "Прометей" - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Колгоспу "Прометей" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від „10" грудня 2014 року по справі № 915/1541/14 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „20" березня 2015 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров