Ухвала суду № 43185408, 05.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2015 рокусправа № 808/8183/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Пасічника А.М.

за участю представників:

позивача: - Дондик Г.П. (за довіреністю від 07.11.2014 року),

відповідача: - Карленко Н.Т. (за довіреністю від 13.01.2015 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року

у справі № 808/8183/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ника 2012»

до державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ника 2012» звернулося у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 15 жовтня 2013 року № 0000892211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 93779,00 грн., та № 0000902211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 66812,25 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, державна податкова інспекція у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У письмових запереченнях представник товариство з обмеженою відповідальністю «Ника 2012» просить апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення, постанову без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників апелянта та позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ника 2012» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28 вересня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 09 липня 2013 року № 152/2211/37300745.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.4, 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.5 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 326564,00 грн.; підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 271273 грн.; пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15 грудня 2004 року № 637, а саме: несвоєчасно оприбутковано готівкові кошти у касовій книзі підприємства на суму 53179,40 грн.

На підставі акту перевірки від 09 липня 2013 року державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 24 липня 2013 року, зокрема, № 0000662211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 408205,00 грн., в тому числі 326564,00 грн. за основним платежем та 81641,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000672211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 339091,25 грн., в тому числі 271273,00 грн. за основним платежем та 67818,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000692203, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію за порушення законодавства з питань регулювання обігу готівки в розмірі 265897,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження скасовано податкові повідомлення-рішення від 24 липня 2013 року № 0000662211 - в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 251541,00 грн. за основним платежем і 62885,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000672211 - в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 217823,00 грн. за основним платежем і 54456,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000692203 - в повному обсязі.

У зв'язку з цим, державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області винесені податкові повідомлення-рішення від 15 жовтня 2013 року на зменшену суму: № 0000892211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 93779,00 грн., в тому числі 75023,00 грн. за основним платежем та 18756,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000902211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 66812,25 грн., в тому числі 53450,00 грн. за основним платежем та 13362,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з даними рішеннями позивач звернувся до адміністративного суду.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодекс України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Зі змісту наведених норм випливає, що витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фактична собівартість реалізованих товарів за 4 квартал 2013 року становить 1201885,90 грн., а не 993000,00 грн. які були задекларовані в податковій декларації за 4 квартал 2012 року, про що зазначено в акті на сторінці 10. В наданій до податкового органу декларації з податку на прибуток за 2012 рік собівартість реалізованих товарів була занижена на 208886,00 грн., що, відповідно, штучно збільшило оподаткований прибуток, задекларований за 2012 рік. Таким чином, товариством з обмеженою відповідальністю «Ника 2012» не завищено витрати у сумі 90000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся товариство з обмеженою відповідальністю «Ника 2012», на підставі заявки від 23 травня 2012 року, з метою забезпечення своїх виробничих потреб уклало з товариством з обмеженою відповідальністю «Мега Пром» договір від 01 червня 2012 року № 0106 про надання послуг з маркетингу, за умовами якого контрагентом проведено дослідження на тему «Український ринок котельного палива, дорожніх фарб та солі технічної». Факт надання вказаних послуг підтверджено актом надання послуг від 29червня 2012 року № 866 на суму 240000,00 грн. та звітом надання маркетингових послуг з питань стану українського ринку котельного палива, дорожньої фарби та солі.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Ника 2012» та приватним підприємством «ТГС-Монтаж» укладено договір від 01 серпня 2012 року № 08/01 на надання послуг з охорони товарно-матеріальних цінностей. Факт надання послуг підтверджується актами надання послуг: від 31 серпня 2012 року № 135 на суму 40350,00 грн., від 30 вересня 2012 року № 3227 на суму 40350,00 грн.

Операції отримання послуг від контрагентів позивачем відображено у бухгалтерському обліку в повному обсязі. Оплата проведена у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Факт виконання умов договорів та рух активів підтверджується первинними документами, зокрема, договорами, актами надання послуг, видатковими накладними, податковими накладними, що відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України.

Також встановлено, що придбані у контрагентів послуги (маркетингові, охоронні) використані позивачем у власній господарській діяльності, зокрема, послуги з маркетингових досліджень використовувалася для господарських потреб підприємства, що безпосередньо впливало на результат його діяльності, та було направлено на отримання доходу.

Так, за результатами досліджень товариством з обмеженою відповідальністю «Ника 2012» укладено в 2-му півріччі 2012 року договори на закупівлю та продаж палива котельного, фарби дорожньої та солі з контрагентами та з червня 2012 року фактично здійснюється поставка вищевказаних товарів, що підтверджується первинними документами (видатковими накладними, товарно-транспортними накладними) та даними бухгалтерського обліку. А за умовами договору надання послуг від 01 серпня 2012 року № 08/01 працівники приватного підприємства «ТГС-Монтаж» здійснювали охорону вантажів з товарно-матеріальними цінностями відповідно до поставок товариства з обмеженою відповідальністю «Ника 2012» у відповідності до маршрутів, згідно реєстрів, що є додатками до актів та договору.

Таким чином, позивач правомірно відніс до складу витрат та до складу податкового кредиту відповідні суми у порядку та у розмірі, передбаченому нормами чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Ника 2012».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим