Ухвала суду № 43184860, 10.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 1570/3638/2012

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Курмановій І.І.,

за участі: представник позивача - Гідулянов К.В. (довіреність від 20.02.2015 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АП Овідіопольвино» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АП Овідіопольвино» (далі - позивач, або ТОВ «АП Овідіопольвино») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби (правонаступник - Державна податкова інспекція в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області, далі - відповідач, або ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000032302 від 26.01.2012 року, № 0000072302 від 09.02.2012 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року вказаний адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області № 0000032302 від 26.01.2012 року, № 0000072302 від 09.02.2012 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник апелянта в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою (а.с.6 т.3).

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів порадившись на місці, ухвалила слухати справу за відсутністю представника апелянта, сповіщеного належним чином про час і місце апеляційного розгляду.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 12.01.2012 року по 13.01.2012 року посадовими особами ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АП Овідіопольвино» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за січень-червень 2011 року, за результатами якої складено акт № 75/23-2/30910391 від 13.01.2012 року (а.с.21-26 т.1).

Також, у період з 25.01.2012 року по 26.01.2012 року ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АП Овідіопольвино» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, за результатами якої складено акт № 264/23-2/30910391 від 30.01.2012 року (доповнення до акту № 75/23-2/30910391 від 13.01.2012 року) (а.с.14-20 т.1).

Зазначеними перевірками встановлено порушення ТОВ «АП Овідіопольвино» п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за період січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2011 року.

На підставі встановлених порушень ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000032302 від 26.01.2012 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 192509,02 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000072302 від 09.02.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 86057,65 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн. (а.с.27, 28 т.1).

Не погодившись з винесеними відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинними документами спростовуються виявлені під час перевірки позивача порушення, а тому прийняття на підставі таких висновків перевірки рішень із визначенням відповідних зобов'язань та штрафних санкцій є неправомірним, а відтак ці рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Як вбачається зі змісту акту спірної перевірки, що, також, відображено апелянтом в поданій апеляційній скарзі, підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань, спірними податковими повідомленнями - рішеннями, стали господарські операції ТОВ «АП Овідіопольвино» з ПП «Вайлід» та ПП «Грузовозофф».

Так, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «АП Овідіопольвино» та ПП «Вайлід» 03.01.2011 року укладено договір № 003111 (а.с.30 т.1), згідно якого ПП «Вайлід» зобов'язується за дорученням ТОВ «АП Овідіопольвино» виконати маркетингові дослідження, а ТОВ «АП Овідіопольвино» зобов'язується прийняти результати виконаних робіт та оплатити їх.

Пунктом 4 зазначеного Договору визначено, що ПП «Вайлід» самостійно організовує роботу по проведенню маркетингових досліджень, має право залучати для здійснення маркетингових досліджень сторонні організації. При передачі результатів досліджень сторони складають двосторонній акт приймання-передачі наданих послуг.

Згідно із п. 5 цього ж Договору вартість послуг, виконаних ПП «Вайлід», визначається сторонами по факту їх надання за результатами виконання кожного завдання та фіксується в актах надання послуг. Оплата здійснюється шляхом переведення грошових коштів та рахунок ПП «Вайлід» на протязі п'яти банківських днів після підписання акту, або шляхом розрахунку готівковими коштами. Оплата здійснюється ТОВ «АП Овідіопольвино» на підставі рахунку, виставленого ПП «Вайлід».

При наданні послуг згідно умов зазначеного Договору № 003111 від 03.01.2011 року ПП «Вайлід» виписано позивачу відповідні податкові накладні (а.с.88-128 т.1).

При передачі результатів досліджень ПП «Вайлід» та ТОВ «АП Овідіопольвино» складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с.129-132 т.1).

Також, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «АП Овідіопольвино» та ПП «Грузовозоф» 05.01.2011 року укладено договір № 001211 (а.с.29 т.1), згідно якого ПП «Грузовозоф» зобов'язується за дорученням ТОВ «АП Овідіопольвино» виконати маркетингові дослідження, а ТОВ «АП Овідіопольвино» зобов'язується прийняти результати виконаних робіт та оплатити їх.

Пунктом 4 зазначеного Договору визначено, що ПП «Грузовозоф» самостійно організовує роботу по проведенню маркетингових досліджень, має право залучати для здійснення маркетингових досліджень сторонні організації. При передачі результатів досліджень сторони складають двосторонній акт приймання-передачі наданих послуг.

Згідно із п. 5 цього ж Договору вартість послуг, виконаних ПП «Грузовозоф», визначається сторонами по факту їх надання за результатами виконання кожного завдання та фіксується в актах надання послуг. Оплата здійснюється шляхом переведення грошових коштів та рахунок ПП «Грузовозоф» на протязі п'яти банківських днів після підписання акту, або шляхом розрахунку готівковими коштами. Оплата здійснюється ТОВ «АП Овідіопольвино» на підставі рахунку, виставленого ПП «Грузовозоф».

При наданні послуг згідно умов зазначеного Договору № 001211 від 05.01.2011 року ПП «Грузовозоф» виписано позивачу відповідні податкові накладні (а.с.31-87 т.1).

При передачі результатів досліджень ПП «Грузовозоф» та ТОВ «АП Овідіопольвино» складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с.133-138 т.1).

На виконання умов Договорів № 003111 від 03.01.2011 року та № 001211 від 05.01.2011 року позивачем оплачено надані ПП «Вайлід» та ПП «Грузовозоф» послуги по маркетинговим дослідженням, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру (а.с.39-160 т.1).

Крім того, результати досліджень, які виконувались ПП «Вайлід» та ПП «Грузовозоф» за замовленням позивача, відображені у наявних в матеріалах справи Звітах маркетингових досліджень (а.с.1-112, 113-223 т.2).

Податкові накладні, отримані від ПП «Вайлід» та ПП «Грузовозоф», позивачем заносились в реєстр отриманих та виданих податкових накладних, та були включені до складу податкового кредиту за період січень-червень 2011 року (а.с.230-245 т.1).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено первинними документами факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП «Вайлід» та ПП «Грузовозоф», пов'язаність господарських операції з діяльністю позивача.

Зі змісту поданої відповідачем апеляційної скарги вбачається, що останній не заперечує, що первинні документи, в тому числі, податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит за перевіряємий період, належним чином оформлені, суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також відповідають даним податкових декларацій.

Поряд з цим, в поданій апеляційній скарзі та в актах, складаних за результатами проведених перевірок позивача, як на єдину підставу для скасування оскаржуваного судового рішення та правомірність донарахувань позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій з цього податку, апелянт посилається на висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок ПП «Вайлід» та ПП «Грузовозоф» № 6/23-2/35640933 від 15.09.2011 року, № 55/23-2/35640933 від 26.12.2011 року, № 3/23-2/36955768 від 19.01.2012 року, складені посадовими особами ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області (а.с.210-215 т.1, а.с.227-232 т.2), якими зафіксовано відсутність у ПП «Вайлід» та ПП «Грузовозоф» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, нікчемність правочинів вказаних контрагентів позивача, проведення ними транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання та відсутність реального товарного характеру операцій зазначеними підприємствами.

Однак, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акти, складені органом державної податкової служби відносно контрагентів позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентами, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що, як вбачається зі змісту вказаних актів, які були використані відповідачем при проведенні спірних перевірок та фактично стали підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, під час проведення зазначених зустрічних звірок відносини, що виникли між позивачем та його контрагентами не досліджувались перевіряючими.

Висновки зазначених актів ґрунтуються виключно на податковій інформації наявній у відповідача та встановленого перевіряючими факту відсутності посадових осіб ПП «Вайлід» та ПП «Грузовозоф» за своєю податковою адресою.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в період з 23.06.2011 року по 25.06.2011 року та з 21.07.2011 року по 29.07.2011 року проводились саме перевірки контрагентів позивача - ПП «Вайлід» та ПП «Грузовозоф», виїзні та за період з 01.10.2010 року по 23.06.2011 року, з 09.01.2008 року по 31.03.2011 року, тобто за період коли у позивача були господарські відносини з вказаними підприємствами.

Зі змісту актів, складених за результати проведення зазначених перевірок, вбачається, що посадові особи ПП «Вайлід» та ПП «Грузовозоф» знаходились за своєю податковою адресою, у останніх була наявна відповідна первинно-бухгалтерська документація щодо господарської діяльності цих підприємств, яка була надана перевіряючим для проведення зазначених перевірок (а.с.177-205 т.1).

Крім того, з вказаних актів перевірок контрагентів позивача вбачається, що саме на момент здійснення господарсько-фінансових операцій з позивачем ПП «Вайлід» та ПП «Грузовозоф» мали свідоцтво платника податку на додану вартість, були діючими підприємствами, дані про незнаходження за місцем реєстрації не вносились.

Тобто, вказаними актами, складеними самим відповідачем за період коли у позивача були господарські відносини з ПП «Вайлід» та ПП «Грузовозоф», спростовуються висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок ПП «Вайлід» та ПП «Грузовозоф», які були використані відповідачем при проведенні спірних перевірок та фактично стали підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями.

Крім того, зазначені висновки відповідача спростовуються, наявним в матеріалах справи, листом старшого слідчого з особливо важливих справ СУ ДПС в Одеській області №2881/09-0011 від 18.06.2012 року, яким зафіксовано, що ПП «Вайлід» та ПП «Грузовозофф» не вчиняли дій щодо ухилення від сплати податків, транзиту та незаконного переведенню у готівку безготівкових коштів та не входили до складу «конвертаційного центру», рішень щодо порушення кримінальних справ стосовно діяльності ПП «Вайлід» та ПП «Грузовозофф» не приймались та правових підстав для прийняття цих рішень не вбачається (а.с.206-207 т.1).

Окрім викладеного, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, податковим органом двічі проведено перевірку одного періоду господарської діяльності позивача (13.01.2011 року та 30.01.2011 року) за одним наказом № 68 від 12.01.2011 року, що зазначено в актах перевірок, що суперечить порядку проведення перевірок, складання актів перевірок та прийняття податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, оскільки висновок податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на висновках актів про неможливість проведення зустрічних звірок/перевірок, складених органами державної податкової служби відносно контрагентів позивача, висновки яких спростовуються актами перевірок ПП «Вайлід» та ПП «Грузовозофф», які проведені самим відповідачем за період здійснення позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, а так само під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не надано доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі апелянт посилається лише на ті висновки, які викладено в акті перевірок, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Натомість, вказаним висновкам, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АП Овідіопольвино» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний колегією суддів 13 березня 2015 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/