Ухвала суду № 43184620, 12.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року Справа № 876/11837/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Онишкевича Т.В., Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Гелецького П.В.

позивача : ОСОБА_1

представника відповідача : Полійчук С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року за позовом ОСОБА_1 до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними наказів про застосування дисциплінарних стягнень, -

в с т а н о в и в :

В травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати наказ № 224 від 25.09.2012 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та наказ № 271 від 13.11.2012 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності». В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що посадові обов'язки виконував належним чином, дотримувався трудової дисципліни, тому стверджує, що оскаржувані накази прийняті безпідставно.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 р. позов було задоволено повністю. Визнані протиправними та скасовані наказ державної податкової інспекції (далі - ДПІ) у Радехівському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПС) «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» № 224 від 25.09.2012 р. та № 271 від 13.11.2012 р. (судом було проведено заміну відповідача ДПІ у Радехівському районі Львівської області ДПС на Сокальську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління (далі - ОДПІ ГУ) Міндоходів у Львівській області).

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, її оскаржила Сокальська ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області. Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права. Суд не дослідив жоден аргумент відповідача, а натомість взяв до уваги лише доводи позивача. Зокрема, не були проаналізовані норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ), Податкового кодексу України (далі -ПКУ), Закону України «Про державну службу», на які посилався відповідач. Крім того, судом першої інстанції, при постановленні судового рішення не були повно та всебічно з'ясовані всі обставини справи. Тому просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 р. у справі № 813/4289/14 та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка підтримала апеляційну скаргу, позивача, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Сокальської ОДПІ не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 16.03.2012 р. був переведений на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора сектору погашення податкового боргу ДПІ у Радехівському районі Львівської області ДПС.

Наказом ДПІ у Радехівському районі Львівської області ДПС № 224 від 25.09.2012 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» головному державному податковому ревізору-інспектору сектору погашення податковому боргу ОСОБА_1 було оголошено догану за ненадання інформації щодо виконання листів ДПС у Львівській області № 20458/7/19-2014/691 від 19.09.2012 р. «Щодо скорочення кількості дрібних боржників» (термін виконання до 21.09.2012 р.), № 20460/7/19-2014/692 від 19.09.2012 р. «Щодо інвентаризації податкового боргу по платі за землю» (термін виконання до 21.09.2012 р.), за порушення трудової дисципліни 20.09.2012 р., невиконання розпорядження ДПІ у Радехівському районі Львівської області ДПС № 22-р від 21.09.2012 р. «Про надання пояснення». Як на підставу винесення наказу йдеться посилання на акти про відсутність на робочому місці від 20.09.2012 р. та акт про відмову від надання пояснення від 25.09.2012 р.

Наказом ДПІ у Радехівському районі Львівської області ДПС № 271 від 13.11.2012 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» головному державному податковому ревізору-інспектору сектору погашення податковому боргу ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення посадових обов'язків, передбачених функцією 2.74 «Погашення податкового боргу з податків, зборів та інших платежів платників податків, у тому числі майно яких перебуває в податковій заставі» посадової інструкції та Положення про сектор погашення податкового боргу ДПІ у Радехівському районі Львівської області ДПС. Як на підставу винесення наказу йдеться посилання на подання завідувача сектору погашення податкового боргу ОСОБА_4 № 5113 від 13.11.2012 р. погоджене у встановленому порядку, акт відмови від надання пояснення від 13.11.2012 р.

Листом ДПС у Львівській області № 20458/7/19-2014/691 від 19.09.2012 р. «Щодо скорочення кількості дрібних боржників» було зобов'язано начальників інспекцій у випадку, якщо станом на 01.10.2012 р. будуть дрібні боржники з «0» станом надати пояснення на ім'я голови ДПСУ. Якщо по району буде ріст кількості боржників із сумою податкового боргу до 1 тис. грн., то пояснення по вищевказаному питанню слід надати у поясненні, яке надається на виконання вимог п.2.2 наказу ДПСУ № 328 від 20.04.2012 р. «Про скорочення кількості боржників із сумою податкового боргу до 1 тис. грн.».

Листом ДПС у Львівській області № 20460/7/19-2014/692 від 19.09.2012 р. «Щодо інвентаризації податкового боргу по платі за землю» було зобов'язано провести інвентаризацію податкового боргу з плати за землю станом на 20.09.2012 р. на предмет охоплення цивільно-правовими заходами (позовами в суд) та надати зведену інформацію щодо проведеної інвентаризації до 11 год. 25.09.2012 р. за встановленою формою на електронну скриньку 1920 з обов'язковою позначкою Y.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2013 р. у даній справі, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 р., у задоволенні позову було відмовлено. Проте, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014 р. вказані судові рішення були скасовані, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, суд касаційної інстанції зазначив, що пояснення на даний лист повинні були надаватися з врахуванням інформації станом на 01.10.2012 р., однак, позивача було зобов'язано виконати лист та надати пояснення у термін до 21.09.2012 р. Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 28.05.2014 р. зазначалося про необхідність надання належної оцінки діям як позивача, головного державного податкового ревізора-інспектора, так і відповідача при притягненні позивача до відповідальності та встановити, які саме негативні наслідки настали після вчинення проступків позивачем, що слугували до притягнення позивача до відповідальності. Крім того, в даній ухвалі було вказано, що судами не встановлено, які саме негативні наслідки настали після вчинення проступків позивачем, що слугували підставою для притягнення його до відповідальності.

Розглядаючи справу після направлення її на новий розгляд, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, виходив з того, що відповідач прийняв рішення про притягнення позивача до відповідальності наказом № 224 від 25.09.2012 р. неправомірно, позивачу не було надано достатнього часу для виконання листів, порушення позивачем трудової дисципліни не підтверджується у табелі обліку робочого часу, не враховано наявність поданої позивачем заяви про надання відгулу, не враховано, що позивач у спірний період проходив стажування на посаду завідувача сектору погашення податкового боргу. Крім того, відповідачем не було доведено підставність прийняття наказу від 13.11.2012 р. № 271 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Колегія суддів погоджується з такими висновками Львівського окружного адміністративного суду, вважає їх вірними та такими, що не були спростовані доводами апеляційної скарги, а також поясненнями представника апелянта, наданими в ході апеляційного розгляду, з огляду на наступне.

Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулює Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII.

Згідно ст.1 цього Закону, державна служба в Україні є професійною діяльністю осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Згідно ст.ст.9, 30 Закону України «Про державну службу», правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.

До таких законодавчих актів належить зокрема Податковий Кодекс України N 2755-VI, 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями (яким визначаються функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби з 12.08.2012 р.), п.341.1 ст.341 якого передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби є державними службовцями.

Статтею 10 Закону України «Про державну службу» визначені основні обов'язки державного службовця, яким є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України, забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції, недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина, безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників, збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню, постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації, сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Статтею 14 цього Закону визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців можуть застосовуватися дисциплінарні стягнення, передбачені чинним законодавством про працю України.

Статтею 147 КЗпПУ передбачене таке дисциплінарне стягнення, як догана.

Згідно ст.149 цього Кодексу, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 було подано начальнику державної податкової інспекції Ліщинській О.Л. заяву про надання відгулу від 20.09.2012 р. на 21.09.2012 р. Також про дані факти свідчить і розпорядження про надання пояснень про відсутність на роботі, яке було видано 21.09.2012 р., на момент коли позивач перебував у відгулі, що відображено в розпорядженні без № та дати, номерний бланк 000034.

З акту від 21.09.2012 р., складеного начальником відділу оподаткування юридичних осіб Мулявкою Р.Є., завідувача юридичного сектору Полійчук С.Г., ГДПІ з питань організаційно-розпорядчої роботи Крехт І.Ф., вбачається, що заяву ОСОБА_1 про надання відгулу від 20.09.2012 р. не було задоволено у зв'язку з тим, що працівник скористався правом на відгул за 29.03.2012 р. - 05.09.2012 р., про що йому було повідомлено о 12 год. 40 хв. 21.09.2012 р., після чого останній одразу прибув на роботу. Дану обставину підтвердила в судовому засіданні представник відповідача.

Крім того, Територіальною державною інспекцією з питань праці у Львівській області за результатами перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 у вересні 2012 р. відпрацьовано повні робочі дні, вчинені позивачем прогули та наданий йому 05.09.2012 р. відгул у табелі обліку робочого часу не зафіксовані. При вивченні особового рахунку позивача за вересень 2012 р. встановлено, що позивачу проведено нарахування та виплату заробітної плати згідно табеля обліку робочого часу за всі відображені у табелі години, тобто за повний місяць, що підтверджується листом-відповіддю № 02-3642/07 від 31.07.2014 р.

Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014 р. у даній справі, судами не було встановлено, які саме негативні наслідки настали після вчинення проступків позивачем, що слугували до притягнення його до відповідальності.

Згідно ч.5 ст.227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Проте, при розгляді даної справи судом апеляційної інстанції, з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, представником відповідача не було наведено доказів на підтвердження зазначених обставин.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не був єдиним працівником Сектору погашення податкового боргу ДПІ. У досліджуваний період з 26.09.2012 р. по 05.11.2012 р. перебував на лікуванні, що підтверджується долученими до матеріалів справи листками непрацездатності, а також проходив стажування з 31.07.2012 р. по 21.09.2012 р. на посаді завідувача сектору погашення податкового боргу.

Крім того, з червня по листопад 2012 року інші працівники сектору погашення податкового боргу до відповідальності не притягались (лист № 113/8/19-00/006 від 25.02.2013 р.).

До 20.07.2012 р. посаду завідувача сектору погашення податкового боргу обіймав ОСОБА_7 Згідно наказу № 213 від 21.09.2012 р. виконання функцій та обов'язків, передбачених Положенням про сектор погашення податкового боргу покладено на головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб ОСОБА_8 Наказом № 22-0 від 16.10.2012 р. на посаду завідувача сектору погашення податкового боргу переведено з 16.10.2012 р. ОСОБА_4

Щодо позивача, крім оскаржуваного наказу, було винесено наказ № 17-0 від 21.09.2012 р., яким у зв'язку з неякісним виконанням службових обов'язків ОСОБА_1 встановлено недоцільність його стажування та визнано таким, що втратив чинність наказ ДПІ у Радехівському районі від 31.07.2012 р. № 10-О «Про стажування працівників».

Наказом № 203 від 13.09.2012 р. позивача було притягнуто до відповідальності - зменшено розмір премії на 50 % за результатами роботи у вересні 2012 р. за незабезпечення належним чином заходів з погашення заборгованості по ТзОВ «Синтезгруп».

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ діяв не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року по справі № 813/4289/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : Т.В. Онишкевич

С.П.Нос

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 17.03.2015 р.