Ухвала суду № 43184263, 18.03.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/27936/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Іщук Т.П.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

18 березня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Мартинюк В.В.,

представника позивача: Шкробот Н.В.

представника відповідача: Ковальчук О.М.

третьої особи: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини А0549 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 28 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом військової частини А0549 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 про скасування повідомлення про прийняття до обліку рішення, виконання якого гарантується державою, виключення з реєстру рішень, виконання яких гарантується державою даних за №45268776, зняття з обліку та виключення з Другої черги задоволення вимог,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати повідомлення Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області № 9193/2/0-14 від 31 жовтня 2014 року по справі №2-а-639/2007 за позовом ОСОБА_4 до в/ч А0549 про стягнення компенсації за неотриманий продовольчий пайок та виключити з реєстру рішень, виконання яких гарантується державою даних за № 45268776, зняти з обліку та виключити з Другої черги задоволення вимог.

Відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 28 січня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити вказаний адміністративний позов.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник відповідача та третя особа в судовому засіданні заперечили проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою головного державного виконавця Гречанюк О.М. від 26.02.2009 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-а-639-2007, виданого 08.04.2008 року Замостянським районним судом м. Вінниці про стягнення з в/ч А0549 на користь ОСОБА_4 компенсації за неотриманий продовольчий пайок в розмірі 30689,38 грн. виконавче провадження № 10126676 закінчене на підставі п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначена постанова направлена боржнику, стягувачу та суду, який видав виконавчий документ. При цьому Замостянському районному суду м. Вінниці направлений і виконавчий лист № 2-а-639-2007, що підтверджується супровідним листом від 26.02.2009 року. Копія зазначеного виконавчого листа, який міститься в матеріалах справи, має відмітку від 26.02.2009 року: «Кошти на користь стягувача стягненні в розмірі 30689,38 грн., але не виплачені». Відповідно до копії платіжного доручення від 23.01.2009 року №193 військовою частиною А0549 перераховано на рахунок державної виконавчої служби грошову компенсацію в розмірі 30689,38 грн. на користь ОСОБА_4 Доказів виплати її стягувачу суду не надано.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 15.01.2007 року не є виконаним, а відповідач при проведенні обліку виконавчого листа № 2-а-639-2007 діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений Порядком погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду повністю відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наступним.

Згідно з п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції чинній на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження), виконавче провадження підлягає закінченню у випадках повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача.

Так, рішення суду щодо стягнення з в/ч А0549 на користь ОСОБА_4 компенсації за неотриманий продовольчий пайок в розмірі 30689,38 грн. не виконане, оскільки виконавчий документ повернуто без виконання на вимогу суду, що також підтверджено і відміткою на виконавчому документі про невиплату стягнутих коштів стягувачу.

Разом з тим, твердження позивача про повне виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 15.01.2007 року, суд не бере до уваги, оскільки перерахування грошової компенсації не свідчить про повне виконання рішення суду.

В силу п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені ч. 1 ст. 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені ч. 1 ст. 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Водночас, з метою реалізації п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Кабінетом Міністрів України 03.09.2014 року прийнято постанову № 440, якою затверджено Порядок погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою.

Положеннями вказаного Порядку визначено, що рішення (виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені ч. 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суб'єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року) подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Слід зазначити, що відповідно до вказаного Порядку, виконання рішення в повному обсязі - це повна фактична виплата особі, на користь якої ухвалено рішення суду, суми коштів, яка визначена рішенням суду.

Таким чином, оскільки судом не встановлено повного виконання рішення суду, виконавче провадження закінчене на підставі п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження), то відсутні підстави стверджувати про незаконні дії державної виконавчої служби.

Також необхідно зауважити, що п. 4 Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, встановлений перелік документів та вимоги до них, які заявник подає до органу ДВС. При цьому зазначений Порядок не містить вимоги до виконавчого документа щодо наявного строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, проаналізувавши матеріали вказаної адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскарженій постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу військової частини А0549 залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 28 січня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 березня 2015 року.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Залімський І. Г.

Смілянець Е. С.