Ухвала суду № 43182882, 17.03.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3879/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А. В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

17 березня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Швець А.І.,

позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії України про стягнення середньомісячного заробітку, компенсації за дні невикористаних відпусток, компенсації втрати коштів внаслідок інфляціїї,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі- Позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Центральної виборчої комісії України (далі - Відповідач) про стягнення середньомісячного заробітку, компенсації за дні невикористаних відпусток, втрати коштів внаслідок інфляції.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову якою задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив задовольнити позовні вимоги.

Представником Відповідача через відділ прийому Вінницького апеляційного адміністративного суду за вхідним №3041/15 подано заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 27 листопада 2009 року Центральною виборчою комісією прийнята постанова №381 "Про утворення окружних виборчих комісій територіальних виборчих округів з виборів Президента України 17 січня 2010 року".

Згідно додатку № 2 до постанови Центральної виборчої комісії №381 від 27 листопада 2009 року затверджено склад окружних виборчих комісій з виборів Президента України 2010 року, зокрема окружної виборчої комісії територіального виборчого округу №11. До складу окружної виборчої комісії територіального виборчого округу №11 включено ОСОБА_2 на посаду секретаря цієї комісії.

Постановою окружної виборчої комісії територіального виборчого округу №11 від 29 листопада 2009 року №2 визначено, що секретар комісії буде працювати на платній основі.

Відповідно з додатком 1 до постанови Центральної виборчої комісії від 22 грудня 2009 року №532 повноваження секретаря окружної виборчої комісії територіального виборчого округу №11 ОСОБА_2 достроково припинено у зв'язку з відкликанням кандидатом на пост Президента України.

Отже, Позивач з 27.11.2009 року по 22.12.2009 року працював на посаді секретаря ОВК ТВО №11 та при звільненні із ОСОБА_2 не було проведено розрахунку в повній мірі.

Тому в лютому 2014 рок Позивач звернувся, до ЦВК із скаргою - зверненням від 12.02.2014 року щодо виплати йому коштів, які на його думку, Відповідач не виплатив в повному обсязі.

18.02.2014 року листом ЦВК №21-30-169 повернуто останньому вище вказану заяву без розгляду, оскільки вона не відповідала вимогам статті 14 Закону України «Про Центральну виборчу комісію України» від 30.06.2004 року №1932-IV.

Проте, Позивач впевнений, що ЦВК виконуючи рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 12.02.2010 року, зобов'язано повернути йому суму боргу до повного розрахунку, а саме компенсацію за дні невикористаних відпусток, за затримку трудової книжки і повного розрахунку та індексацію коштів, внаслідок затримки виплати.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці від 12 лютого 2010 року в цивільній справі № 2-1356/10 позовні вимоги ОСОБА_2 до окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 11 задоволено частково. Стягнуто з окружної виборчої комісії на користь позивача 792,00 грн. заробітної плати та 1732,50 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 17 червня 2010 року зазначене судове рішення залишено без змін.

У зв'язку із ліквідацією окружної виборчої комісії територіального виборчого округу №11 Позивач у червні 2010 року звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Вінниці від 11 серпня 2010 року в цивільній справі №2-1356/10, зокрема, замінено сторону виконавчого провадження з виконання рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 12 лютого 2010 року, прийнятого в справі за позовом ОСОБА_2 до окружної виборчої комісії територіального виборчого округу №11 про стягнення заробітної плати, виплат за лікарняним листом, середнього заробітку, відшкодувань за лікування, з окружної виборчої комісії територіального виборчого округу №11 на Центральну виборчу комісію.

Приймаючи вищезазначене рішення, Ленінський районний суд міста Вінниці виходив з того, що Центральна виборча комісія відповідно до законодавства України здійснює погашення прийнятої в установленому порядку кредиторської заборгованості окружної виборчої комісії після припинення її повноважень на підставі відомостей про таку заборгованість та документів, які її підтверджують. Сам факт неподання до Центральної виборчої комісії відомостей про заборгованість, яка виникла ще до припинення повноважень окружної виборчої комісії територіального виборчого округу №11 та підтверджена рішенням суду, яке набрало законної сили, не є підставою відмови у виплаті ОСОБА_2 його заробітної плати.

Тому було замінено сторону виконавчого провадження з виконання рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 12 лютого 2010 року з окружної виборчої комісії територіального виборчого округу №11 на Центральну виборчу комісію саме в частині виплати кредиторської заборгованості перед ОСОБА_2, а не як правонаступника в указаних правовідносинах.

Також встановлено, що Позивач не перебував та не перебуває у трудових відносинах з Центральною виборчою комісією. Тобто, обов'язок здійснити виплату ОСОБА_2 належних йому сум у встановлені строки законодавством України покладався на окружну виборчу комісію територіального виборчого округу №11, яка була самостійною юридичною особою.

Отже, Центральна виборча комісія в спірних правовідносинах не є суб'єктом відповідальності, визначеним нормами трудового законодавства.

Тому ухвалою Ленінського районного суду міста Вінниці від 11 серпня 2010 року в справі №2-1356/10 на Центральну виборчу комісію покладено обов'язок виплатити заборгованість окружної виборчої комісії територіального виборчого округу №11 перед ОСОБА_2, яка виникла до припинення повноважень зазначеної окружної виборчої комісії.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про вибори Президента України" (у редакції від 21 серпня 2009 року № 1616-VІ, яка діяла до внесення змін Законом України від 13 березня 2014 року № 879-VІІ) повноваження окружних виборчих комісій починалися з дня, наступного після дня прийняття рішення про їх утворення, і закінчувалися через п'ятнадцять днів після офіційного оголошення Центральною виборчою комісією результатів виборів Президента України.

Оскільки Центральна виборча комісія офіційно оголосила результати виборів Президента України 14 лютого 2010 року, тому 2 березня 2010 року окружні виборчі комісії з виборів Президента України припинили свої повноваження.

Колегія суддів зазначає, що заборгованість юридичної особи може виникнути лише до моменту її ліквідації, а після процедури державної реєстрації припинення юридичної особи нарахування будь-якої заборгованості є неможливим та таким, що не відповідає законодавству України.

Таким чином, з огляду на викладене постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2012 року в адміністративній справі №2а/0270/93/12, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2012 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії, Голови Центральної виборчої комісії Шаповала В.М. про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів, у тому числі позовної вимоги про стягнення коштів у вигляді повного розрахунку при звільненні за період з 12 лютого 2010 року до 12 лютого 2012 року, відмовлено.

Тобто, судовими рішеннями судів обох інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з Центральною виборчою комісією у трудові правовідносини не вступав, що свідчить про неможливість заявлення вимоги про проведення розрахунку при звільненні.

Такі ж висновки містяться і в рішенні Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 лютого 2010 року по справі № 2-1356/10. Крім того, на виконання вказаного рішення та за обставин заміни сторони виконавчого провадження з виконання цього ж рішення з окружної виборчої комісії на Центральну виборчу комісію останньою у квітні 2011 року та травні 2013 року ОСОБА_2 перераховано відповідно 2068,58 грн. та 455,92 грн., а загалом - 2524,50 грн., що свідчить про повне виконання зазначеного судового рішення. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Також колегія суддів звертає увагу, що Позивачем не заперечувався факт повного виконання Відповідачем рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 12 лютого 2010 року. Тому, вимога щодо стягнення з ЦВК середньомісячного заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні з 05.05.2014 року не підлягає задоволенню.

Варто зазначити, що після відкриття 04 березня 2011 року виконавчого провадження з виконання вище вказаного рішення та заміни сторони виконавчого провадження ЦВК у квітні 2011 року на користь ОСОБА_2 перераховано 2068,58 грн., а 455,92 грн. (а також 916,39 грн.) спрямовано відповідним органом у рахунок утримання обов'язкових платежів, що також підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України від 15 березня 2012 року виконавче провадження закінчено

Після отримання ЦВК реквізитів рахунку Позивача у травні 2013 року йому перераховано 455,92 грн., тому 14 грудня 2012 року головним державним виконавцем виконавче провадження відновлено.

Постановою від 14 жовтня 2013 року на підставі заяви ОСОБА_2 від 03 жовтня 2013 року головним державним виконавцем виконавче провадження з виконання рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 12 лютого 2010 року закінчено.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги Позивача щодо компенсації витрат внаслідок інфляції є без підставними, оскільки рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 12 лютого 2010 року Відповідачем виконано, що позивачем не заперечуються. Оскільки спірні правовідносини закінчилися 03.10.2013 року, то після цієї дати жодної затримки у виплаті вказаних сум не може виникати.

Щодо вимоги Позивача про відшкодування йому 500,00 грн. понесених витрат та 1000,00 грн. витрат на правову допомогу, колегія суддів оцінює критично, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20 грудня 2011 року № 4191-VI, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З матеріалів справи встановлено, що Позивачем не було у встановленому законом порядку підтверджено понесені ним витрати на правову допомогу та будь-яких інших понесених витрат, у зв'язку з чим, вони не можуть бути відшкодовані за рішенням суду з Державного бюджету України, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дав правову оцінку доказам і прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність залишення позовних вимог без задоволення.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 березня 2015 року.

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.