Ухвала суду № 43182239, 12.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 р.Справа № 818/2222/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Бондара В.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. по справі № 818/2222/14

за позовом Комунального підприємства "Глухівський тепловий район"

до Державної фінансової інспекції в Сумській області

про визнання протиправними та скасування пунктів листа-повідомлення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємство "Глухівський тепловий район" (далі по тексту - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної фінансової інспекції у Сумській області (далі по тексту - відповідач), в якому, із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т.1, а.с.121-122), просив суд визнати протиправними та скасувати пункти 3,4,6,7,8 листа-повідомлення від 17.03.2014 року №101-14/308 "Про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства".

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем безпідставно зроблений висновок про порушення комунальним підприємством ч.1, ч.5 ст.75, ч.9 ст.78 Господарського кодексу та підпункту "в" п.13 Постанови Кабінету Міністрів України "Про стан фінансово-господарської дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів" від 29.11.2006 року №1673 (далі по тексту - Постанова №1673), оскільки у 2010, 2011 та 2012 році витрати на благодійну, спонсорську та іншу безповоротну допомоги перераховувалися на підставі листів міського голови відповідно до умов колективного договору, згідно з яким надання такої допомоги є можливим за умови прибутковості підприємства. Крім того, на думку позивача, у п.4 вимоги необґрунтовано зазначається про здійснення покриття витрат юридичних осіб всупереч законодавству при відсутності дебіторської заборгованості в обліку внаслідок оплати лізингових зобов'язань за час використання автомобіля іншою юридичною особою в сумі 21399грн.06коп., оскільки договір позики від 06.06.2013 року №20/1, від 27.06.2013 року №21/1 про передання автомобіля, придбаного КП "Глухівський тепловий район" за договором лізингу, в безоплатне тимчасове користування виконавчого комітету Глухівської міської ради було укладено на підставі рішення Глухівської міської ради Сумської області 6-го скликання 12-ої сесії №588 від 27.06.2013 року. Про передачу майна - легкового автомобіля марки MG 550 1.8 com AT, державний реєстраційний номер АА6920МТ, позивач попередив лізингодавця - ПАТ КБ "Приватбанк", отримавши його письмову згоду. Щодо пункту 6 листа-повідомлення, згідно з яким необхідно провести перерахунок субвенцій з бюджету та повернути зайво отримані кошти в сумі 2915грн.34коп. (зарахувати в рахунок майбутніх розрахунків), зазначає, що виконати даний пункт вимоги позивач не має можливості у зв'язку з його незрозумілістю та відсутністю відповідних роз'яснень з боку відповідача. Пункт 7 спірного листа-повідомлення також підлягає скасуванню внаслідок його фактичного виконання шляхом проведення претензійно-позовної роботи (направлення листів для отримання коштів за надані послуги з теплопостачання в сумі 55249грн.92коп.). З приводу пункту 7 листа-повідомлення, яким вимагається відобразити в обліку заборгованість перед міським бюджетом та перерахувати в дохід відповідного бюджету кошти від реалізації автомобіля ВАЗ 2107 в сумі 11992грн.70коп., вважає, що підприємство не повинно перераховувати до місцевого бюджету кошти від реалізації транспортного засобу, придбаного за власні кошти.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.14 року позов Комунального підприємства "Глухівський тепловий район" до Державної фінансової інспекції в Сумській області про визнання протиправними та скасування пунктів 3,4,6,7,8 листа-повідомлення від 17.03.2014 року №101-14/308 "Про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства" задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано пункти 3 та 4 листа-повідомлення від 17.03.2014 року №101-14/308 "Про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства".

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає за можливе, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Державною фінансовою інспекцією у Сумській області за період з 01.01.20010 року до 30.11.2013 року було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства "Глухівський тепловий район", за результатами якої складено акт ревізії від 28.02.2014 року №101-21/3 (т.1,а.с.7-65).

На підставі акту ревізії позивачу направлена вимога від 17.03.2014 року №101-14/308 "Про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства" (т.1,а.с.67-70), не погоджуючись з пунктами 3,4,6,7,8 якої підприємство звернулося із позовом до суду.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що пунктами 3,4 листа-повідомлення від 17.03.2014 року №101-14/308 "Про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства" порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Зокрема, згідно з п.3 вказаної вимоги ревізією встановлено операції, проведені з порушенням чинного законодавства, що призвели до втрат підприємства, в сумі 30887грн. внаслідок здійснення витрат на благодійну, спонсорську та іншу безповоротну допомогу без затвердження їх у фінансовому плані, у зв'язку з чим: провести претензійно-позовну роботу з одержувачами благодійної допомоги щодо повернення коштів. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставному наданні благодійної допомоги на суму 30887грн., шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст.130-136 КЗпП України (т.1, а.с.68).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.75, ч.9 ст.78 Господарського кодексу України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом, зокрема, комунальне унітарне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.

Основним плановим документом комунального унітарного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів.

Підпунктом "в" пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України "Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів" від 29.11.2006 року №1673 (далі по тексту - Постанова №1673) передбачено, що Міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади необхідно установлювати під час формування та затвердження фінансових планів суб'єктів господарювання державного сектору економіки суму витрат на благодійну, спонсорську та іншу допомогу суб'єктів господарювання, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків, у розмірі не більш як 1 відсоток обсягу чистого прибутку (за результатами попереднього звітного року).

У разі виникнення об'єктивної потреби у плануванні зазначених витрат понад визначені граничні розміри та/або за відсутності чистого прибутку їх обсяг встановлюється за рішенням органу, уповноваженого управляти майном (корпоративними правами) суб'єкта господарювання, відповідно до поданого суб'єктом розрахунку таких витрат, за погодженням з органами, уповноваженими затверджувати фінансові плани.

Водночас, пунктом 19 даної Постанови рекомендовано органам місцевого самоврядування забезпечити виконання установлених цією постановою вимог установами, що фінансуються з місцевих бюджетів, та підприємствами комунального сектору економіки.

Отже, положення підпункту "в" пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України №1673 носить виключно рекомендаційний характер при врахуванні в роботі для органів місцевого самоврядування під час формування та затвердження фінансових планів установ, що фінансуються з місцевих бюджетів, та підприємств комунального сектору економіки.

З матеріалів справи вбачається (т.1,а.с.218-226), що Комунальне підприємство "Глухівський тепловий район" створене рішенням Глухівської міської ради (засновник), підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Глухова і підпорядковане Глухівський міській раді в межах, встановлених законодавством України та Статутом. Вищим органом управління є Глухівська міська рада Сумської області.

Відповідно до пункту 5.1 Статуту позивача управління підприємством від імені територіальної громади міста Глухова здійснює засновник - Глухівська міська рада, орган управління майном - виконавчий комітет Глухівської міської ради, директор підприємства. До повноважень органу управління майном згідно з п.5.3 Статуту підприємства відноситься в тому числі і затвердження фінансових планів та здійснення контролю за їх реалізацією.

Благодійництвом відповідно до статті 1 Закону України "Про благодійність та благодійні організації" від 16.09.1997 року №531/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) є добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги; специфічними формами благодійництва є меценатство, спонсорство і волонтерська діяльність.

Надання благодійної та спонсорської допомоги здійснювалося відповідно до листів-дозволів органу управління майном - виконавчого комітету Глухівської міської ради (т.1, а.с.72-78,80).

Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами (ч.1, ч.2 ст.78 ГК України).

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Комунальне унітарне підприємство очолює керівник підприємства, що призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові (ч.7 ст.78 ГК України).

Так, з пункту 1.5 контракту міського голови з керівником підприємства комунальної власності територіальної громади міста Глухова від 25.12.2013 року (т.1,а.с.190-195) слідує, що керівник у своїй діяльності підзвітний органу управління майном у межах, встановлених законодавством, статутом Комунального підприємства "Глухівський тепловий район" та цим контрактом.

Частиною п'ятою статті 75 Господарського кодексу України передбачено, що державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом.

Проте, колегія суддів не приймає твердження відповідача про порушення позивачем вимог статті 75 Господарського кодексу України, про що відображено в акті ревізії, оскільки надання благодійної та спонсорської допомоги не може вважатися передачею майна в розумінні статті 75 Господарського кодексу України.

Норми законодавчих актів, на порушення яких посилається відповідач, не покладають відповідальності на підприємство у разі, якщо планові показники, передбачені у фінансовому плані, не були виконані або якщо видатки перевищили заплановані. Відповідачем не доведено підстав для повернення благодійної допомоги від фізичних та юридичних осіб, яким вона надана, не зазначено з яких саме набувачів допомоги її слід стягнути, оскільки у спірний період всього надано допомоги на загальну суму 30887грн., з якої в 2010 році - 900грн., в 2011 році - 4120грн., в 2012 році - 21767грн. та 11 місяців 2013 року - 4100грн.

Благодійна допомога є добровільною пожертвою, з чого випливає неможливість її повернення чи витребування від набувачів такої допомоги.

Згідно з матеріалами справи КП "Глухівський тепловий район" надавало благодійну та спонсорську допомогу протягом 2010-2013 років з ініціативи, дозволу та погодження органу, до сфери управління якого воно належить, та який затверджує фінансовий план, зокрема рішенням виконавчого комітету Глухівської міської ради Сумської області від 26.01.2012 року №19 затверджено Порядок складання, погодження, затвердження та контролю виконання фінансових планів комунальних підприємств, організацій територіальної громади міста Глухова.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування пункту 3 листа-повідомлення від 17.03.2014 року №101-14/308 "Про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства".

Згідно з п. 4 вимоги ревізією встановлено покриття витрат юридичних осіб всупереч законодавству при відсутності дебіторської заборгованості в обліку внаслідок оплати лізингових зобов'язань за час використання автомобіля іншою юридичною особою в сумі 21399грн.06коп., у зв'язку з чим: розірвати договір в установленому порядку, відобразити дебіторську заборгованість за юридичною особою, щодо якої здійснено безпідставні витрати; провести претензійно-позовну роботу з контрагентом щодо відшкодування коштів; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставному покритті за рахунок бюджетних коштів витрат сторонніх осіб на суму 21399грн.06коп., шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст.130-136 КЗпП України.

З приводу цього колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 року №723/97-ВР передбачено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В квітні 2013 року ПАТ КБ "Приватбанк" видало КП "Глухівський тепловий район" сертифікат №AFR479256 на придбання у кредит автомобіля MG550 вартістю 160900грн., для оформлення якого підписані наступні документи: заява про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу, графік платежів, акт прийому-передачі автомобіля. Кредит надається у формі фінансового лізингу (т.1, а.с.135,138-142).

Відповідно до заяви на приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу №SUOOA-3640481 від 08.04.2013 року КП "Глухівський тепловий район", в особі директора Рудяка А.В. (лізингоодержувач), дає свою згоду на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг на умовах, визначених умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені на офіційному веб-сайті ПАТ КБ "Приватбанк" (лізингодавець). Ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складає договір фінансового лізингу від 08.04.2013 року.

За цим договором згідно зі специфікацією та актом приймання-передачі майна від 03.06.2013 року лізингодавець передає лізингоодержувачу в лізинг автомобіль марки MG 550 1.8 com AT, державний реєстраційний номер АА6920МТ, 2013 року випуску, вартістю 160900грн. (у т.ч. ПДВ 26816грн.67коп.).

В подальшому, між КП "Глухівський тепловий район", в особі директора Рудяка А.В. (далі - позичкодавець), та виконавчим комітетом Глухівської міської ради, в особі міського голови Бурлаки Ю.О. (далі - користувач), укладено договір позички №20/1 від 06.06.2013 року, за яким позичкодавець передає користувачу у безоплатне тимчасове користування легковий автомобіль марки MG 550 1.8 com AT, державний реєстраційний номер АА6920МТ, який є предметом фінансового лізингу за договором з ПАТ КБ "Приватбанк", про що складено акт приймання-передачі майна від 06.06.2013 року. Строк дії договору визначений з 06.06.2013 року до 26.06.2013 року (т.1, а.с.114-115, 136).

27.06.2013 року між КП "Глухівський тепловий район" та виконавчим комітетом Глухівської міської ради укладено договір позички №21/1 від 27.06.2013 року, яким термін користування автомобілем продовжено з 27.06.2013 року до 27.06.2018 року. На виконання договору між сторонами підписано акт приймання-передачі майна від 27.06.2013 року (т.1, а.с.116-117,137).

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування пункту 4 спірного листа-повідомлення, суд першої інстанції посилався на те, що передача легкового автомобіля у даному випадку проводилася на підставі рішення шостого скликання Глухівської міської ради 12-ої сесії "Про надання згоди на передачу легкового автомобіля в тимчасове безоплатне користування" від 27.06.2013 року №588, яке набрало чинності в установленому законом порядку та скасовано не було (т.1, а.с.118).

Зокрема, згідно зі ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі його створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З приводу посилань ДФІ у Сумській області на положення ч.2 ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг", за якою відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу, колегія суддів вказує, що в даному випадку рухоме майно (легковий автомобіль) не є власністю територіальної громади міста Глухова та не належить КП "Глухівський тепловий район" на праві повного господарського відання, оскільки за договором від 08.04.2013 року, укладеним між комунальним підприємством та ПАТ КБ "Приватбанк", право власності на предмет лізингу лізингоодержувачу не передавалося, а відтак, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, повинні регулюватися положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Так, за змістом ч.2 ст.8 Закону України "Про фінансовий лізинг" якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

Проте, договору купівлі-продажу предмету лізингу між сторонами не укладалося, право власності на легковий автомобіль відповідно до ст.8 Закону №723/97-ВР від лізингодавця до лізингоодержувача не передавалося, внаслідок чого КП "Глухівський тепловий район" мало право надати це майно у користування іншій особі за згодою наймодавця, що передбачено ч.1, ч.3 ст.774 ЦК України, яка регулює порядок передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм).

Отже, висновок відповідача про порушення позивачем ч.5 ст.75 Господарського кодексу України, де вказано, що державне комерційне підприємство не має право безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом, є необґрунтованим, оскільки КП "Глухівський тепловий район" не є власником транспортного засобу, переданого у безоплатне користування виконкому Глухівської міської ради на підставі договорів позички.

Також, колегія суддів не погоджується із твердженнями відповідача про порушення КП "Глухівський тепловий район" умов договору фінансового лізингу від 08.04.2013 року в частині невиконання ним обов'язку використовувати предмет лізингу в особистих цілях та про відсутність письмової згоди лізингодавця на передачу автомобіля, який є предметом лізингу, в тимчасове безоплатне користування виконавчому комітету Глухівської міської ради, оскільки про наявність такої згоди свідчить копія листа ПАТ КБ "Приватбанк" від 06.05.2013 року №75 (т.1, а.с.230).

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи відсутність претензій зі сторони ПАТ КБ "Приватбанк" з приводу використання легкового автомобіля, що є предметом фінансового лізингу, безоплатно іншою особою, суд першої інстанції обґрунтовано скасував пункт 4 спірного листа-повідомлення.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Таким чином, позовні вимоги в частині скасування п.п. 6,7 та 8 листа-повідомлення від 17.03.2014 року №101-14/308 "Про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства" не є предметом апеляційного перегляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваних пунктів 3,4 листа-повідомлення від 17.03.2014 року №101-14/308 "Про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства" суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, чим порушено законні інтереси позивача.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 16.12.14 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. по справі № 818/2222/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Бондар В.О.