Ухвала суду № 43181819, 11.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2015 року м. Київ К/800/20001/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 у справі № 2а-10603/12/2670 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення В С Т А Н О В И В: Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013, адміністративний позов суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (надалі - позивач або СПД ОСОБА_4) задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач або ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) від 31.05.2012 № 0000381720. Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити СПД ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог повністю. Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких наводить доводи законності та обґрунтованості судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем 31.05.2012 прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000381720, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 61 754,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 15 438,50 грн. Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акта перевірки позивача про порушення підприємцем норм: пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит у 2010 році на 61 754.00 грн., у тому числі: за червень -14 733,00 грн., за липень -15 928,00 грн., за серпень -12 392,00 грн., за вересень -18 701,00 грн. Правова позиція контролюючого органу полягає у тому, що договір, укладений між ТОВ «Опторгзапчастина» та позивачем є нікчемним, оскільки вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 у справі № 0417/1-298/2011, громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 визнано винними у вчинені злочинів, передбачених ст. 28 ч. 3, ст. 205 ч. 2, ст. 366 ч. 2 КК України, які діючи у складі однієї злочинної групи здійснили фіктивне підприємництво по створенню та придбанню ряду СГД, в тому числі ТОВ «Оптторгзапчастина» (35607330), які використовувались для прикриття незаконної діяльності з переведення грошових коштів із безготівкової в готівкову форму, чим в період з 01.01.2010 по 31.03.2011 завдано великої матеріальної шкоди державі. В ході розслідування кримінальної справи встановлено, що за попередньою змовою встановленими слідством особами, шляхом надання грошової винагороди громадянину ОСОБА_7, на ім'я останнього було зареєстровано ТОВ «Оптторгзапчастина» (35607330). В ході допиту ОСОБА_8 було встановлено, що він, як керівник ТОВ «Оптторгзапчастина» (35607330) не здійснював ніякої фінансово-господарської діяльності, а всю документацію підписував під вказівкою ОСОБА_9 Йому було відомо, що підприємство необхідне ОСОБА_9 для здійснення діяльності по наданню фінансових послуг та переводу грошових коштів із безготівкової форми в готівкову. Зокрема, податковий орган зазначив, що операції між позивачем та його контрагентом з придбання товарів не носили реальний товарний характер та, відповідно, у позивача не було законних підстав для формування податкового кредиту, оскільки від імені контрагента видаткові та податкові накладні підписувались ОСОБА_8, який визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченим частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України. Вказані обставини, на думку податкового органу є достатніми підставами для кваліфікації укладеного між позивачем та контрагентом правочину як нікчемного, тому немає підстав стверджувати про законність формування позивачем податкового кредиту. Аналогічні обґрунтування містить касаційна скарга відповідача. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що підставою для задоволення позовних вимог було доведення позивачем факту придбання та отримання від контрагента товару, який в подальшому було використано підприємцем у власній господарській діяльності та, за який сплачено повну вартість. З огляду на це, суди підтвердили законність віднесення позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 61 754,00 грн. за спірним правочином купівлі-продажу до податкового кредиту. При цьому, обставини, встановлені вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська іменем України № 0417/1-298/2011 від 12.08.2011, жодним чином не свідчать про порушення податкового обліку саме позивачем по справі, відтак, не позбавляють права на формування податкового кредиту на підставі первинних документів, що отриманні від ТОВ «Оптторгзапчастина». Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне. На момент здійснення взаємовідносин позивача з ТОВ «Оптторгзапчастина» питання формування податкового кредиту регулювалося Законом України «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон). Так, пунктом 1.7. статті 1 Закону визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Згідно підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). При цьому, згідно підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (підпункт 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону). Підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону закріплено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Таким чином, Закон визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, а саме: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ. Аналогічні положення закріплені в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Тобто, відповідно до наведених законодавчих вимог підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Відповідно, оформлені належним чином податкові накладні є документами, які є підставою для нарахування платником податків податкового кредиту. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, взаємовідносини позивача (покупець) з ТОВ «Оптторгзапчастина» (продавець) здійснювалися в межах договору від 11.06.2010 №3/06/10 на поставку ветеринарних препаратів, за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю ветеринарні препарати, згідно із накладними, а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар у відповідності з накладними до кожної окремої партії товару. Ціни на товар, найменування та кількість зазначаються в накладних. Відповідно до п.2.1 договору, продавець зобов'язаний поставити та передати у власність покупця товар, забезпечити покупця інструкцією та видати йому сертифікат якості заводу-виробника. На підтвердження виконання контрагентом взятих на себе зобов'язань по даному договору, позивач до матеріалів справи надав належним чином завірені копії сертифікатів якості заводу виробника на поставлені ветеринарні препарати. За результатами виконання Договору №3/06/10, позивачем отримано товар згідно видаткових накладних на загальну суму 370 524,00грн., в т.ч. ПДВ - 61754,00грн. У період з 18.06.2010 по 07.10.2010 позивачем здійснено оплату товару, отриманого від ТОВ «Оптторгзапчастина», що підтверджується платіжними дорученнями: № 179 від 18.06.2010 на суму 35140,38 грн.; № 184 від 01.07.2010 на суму 28516,00 грн.; № 200 від 13.07.2010 на суму 44451,90 грн.; № 218 від 30.07.2010 на суму 27930,00 грн.; № 238 від 11.08.2010 на суму 47925,42 грн.; № 257 від 26.08.2010 на суму 48354,80 грн.; № 264 від 01.09.2010 на суму 25998,90 грн.; № 290 від 28.09.2010 на суму 35629,68 грн.; № 296 від 30.09.2010 на суму 48236,34 грн.; № 297 від 30.09.2010 на суму 18705,60 грн.; № 303 від 07.10.2010 на суму 9634,20 грн. На виконання положень Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Оптторгзапчастина» виписало позивачу 16 податкових накладних на загальну суму 370 524,00 грн., в т.ч. ПДВ - 61 754,00 грн., сума податку на додану вартість, за якими була включена позивачем до складу податкового кредиту. Крім того, на підтвердження використання придбаного у ТОВ «Оптторгзапчастина» товару в рамках власної господарської діяльності, позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірені копії договорів, видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, доказів оплати продукції ветеринарного призначення, зокрема: ТОВ «Агрохімік», ВАТ «Житомирзооветпостач», ВАТ «Полтавазооветпостач» тощо. Виходячи з наведеного в сукупності, враховуючи неподання відповідачем належних доказів невідповідності виписаних контрагентом на адресу позивача первинних документів (податкових накладних) законодавчо закріпленим вимогам до їх складання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає вірними висновки суду першої інстанції, що позивачем у повній мірі дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а, отже, і правомірності відображення їх у податковому обліку, а також відсутності у відповідача підстав для висновку про нездійснення спірних операцій та висновку про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ. Окрім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що встановлені вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська іменем України № 0417/1-298/2011 від 12.08.2011 обставини, жодним чином не свідчать про порушення податкового обліку саме позивачем по справі, оскільки вони стосуються лише злочинних дій посадової особи ТОВ «Оптторгзапчастина» та не спростовують реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Оптторгзапчастина», і самі по собі не доводять порушення позивачем податкового законодавства під час формування податкового кредиту. Також, викладеними у зазначеному вироку фактами, не встановлено жодної обставини щодо нікчемності господарських угод, укладених саме позивачем. Доводи податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за наслідками операцій з ТОВ «Оптторгзапчастина» сформовані фактично лише на обставинах, викладених у вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 у справі № 0417/1-298/2011, не можуть бути самостійною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового законодавства. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про порушення відповідачем вимог пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, оскільки перевірка позивача, фактично, проводилась на підставі листа управління податкової міліції ДПС у м. Києві, а не на підставі постанови органу дізнання, слідчого, прокурора про призначення перевірки, як цього вимагають положення Податкового кодексу України. З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було обґрунтовано визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 31.05.2012 № 0000381720. Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права. Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін. Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд У Х В А Л И В: 1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення. 2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 у справі № 2а-10603/12/2670 залишити без змін. 3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна