Ухвала суду № 43181749, 11.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"11" березня 2015 р. м. Київ К/800/54905/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

секретар судового засідання - Романишин О.Р.,

за участю:

позивача - ОСОБА_4,

представника позивача - ОСОБА_5,

представника відповідача - Саражинської С.В.,

третіх осіб - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6,

від третіх осіб - ОСОБА_11, ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014року

у справі №826/17303/13-а

за позовом ОСОБА_4

до Київської міської ради,

треті особи: 1) комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду

спеціального призначення «Спецжитлофонд»,

2) ОСОБА_13,

3) ОСОБА_14,

4) ОСОБА_8,

5) ОСОБА_15,

6) ОСОБА_7,

7) ОСОБА_6,

8) ОСОБА_10,

9) ОСОБА_16,

10) ОСОБА_9,

11) ОСОБА_17,

за участю Прокуратури м. Києва,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні

дії,-

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, яким просила скасувати рішення №383/8667 від 01.11.2012 року Київської міської ради щодо надання комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» земельної ділянки площею 0,7834 га для будівництва багатоповерхових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1, зобов'язати Київську міську раду до вирішення питання щодо надання в оренду під будівництво земельної ділянки площею 0,7834 га по АДРЕСА_1, провести роботи по винесенню в натурі меж прибудинкових територій будинків АДРЕСА_2 та будинку АДРЕСА_3, зобов'язати Київську міську раду внести до проекту договору оренди земельної ділянки площею 0,7834га по вул. Прилужній, 2, обмеження та обтяження (сервітут) щодо благоустрою прилеглої території, а саме - відновлення дренажних систем, захисту від підтоплення та облаштування локальної зони відпочинку вздовж розчищеної частини русла річки Ірпінки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2014 року у справі №826/17303/13-а в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014року рішення суду першої інстанції скасоване. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Скасовано рішення Київської міської ради №383/8667 від 01 листопада 2012 року «Про надання комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» земельної ділянки для будівництва багатоповерхових житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1». В решті позову відмовлено.

При скасуванні рішення окружного адміністративного суду та ухваленні нового, суд апеляційної інстанції виходив з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки оскаржене рішення прийняте відповідачем всупереч вимог чинного законодавства, без отримання від КП «Спецжитлофонд» усієї необхідної проектно-технічної та будівельної документації, виданої на користь останнього, погоджень відповідних органів, а також без врахування громадських інтересів.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, КП «Спецжитлофонд» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм статей 92, 116, 123, 141, 142, 186-1 Земельного кодексу України, пункту 4.1. Порядку громадського обговорення містобудівної документації в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 16.06.2005 N 438/3014, просить скасувати рішення суду другої інстанції, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2014 року у справі №826/17303/13-а залишити без змін.

ОСОБА_4 подала до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошувала на відповідності судового рішення обставинам справи та вимогам законодавства України, просила залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін та третіх осіб, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 листопада 2012 року Київською міською ради прийнято рішення №383/8667 «Про надання комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» земельної ділянки для будівництва багатоповерхових житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1».

Зі змісту названого рішення вбачається, що відповідно до статей 92, 123 Земельного кодексу України Київська міська рада розглянула технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, та вирішила надати КП «Спецжитлофонд» в постійне користування земельну ділянку площею 0,7834 га для будівництва багатоповерхових житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1.

Земельна ділянка була надана за рахунок земель, переданих відповідно до рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року № 123/1957 «Про передачу приватному підприємству «Укррембудінвест» земельних ділянок для будівництва багатоповерхових житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1», право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 06 березня 2008 року № 75-6-00386.

Листом від 26.01.2012 № 102 ПП «Укррембудінвест» надало згоду на розірвання договору оренди земельної ділянки від 06.03.2008 року №75-6-00386 та подальшого переоформлення права користування вищевказаною земельною ділянкою на користь КП «Спецжитлофонд» (а.с.79 т.1).

Пунктом 2 названого рішення визначено вимоги, за дотримання яких земельна ділянка передається КП «Спецжитлофонд» у користування, а саме:

1) виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України;

2) у місячний термін звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою;

3) забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки;

4) виконати вимоги, викладені у висновку Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 22 травня 2012 року № 05-8501.

Також пунктом 3 оскаржуваного рішення Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) доручено зняти з реєстрації договір оренди земельної ділянки від 06 березня 2008 року № 75-6-00386 з моменту реєстрації державного акта на право постійного користування земельною ділянкою комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд».

У зв'язку з прийняттям 01 листопада 2012 року Київською міською радою рішення №383/8667, КП «Спецжитлофонд» замовило та отримало технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 27 серпня 2013 року, інформація про яку внесена до Державного земельного кадастру, що підтверджується витягом від 12 вересня 2013 року.

Крім того, 25 жовтня 2013 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві проведено державну реєстрацію права постійного користування відповідною земельною ділянкою на вул. Прилужна, 2 у Святошинському районі м. Києва за КП «Спецжитлофонд», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Частиною 2 статті 5 Основного закону закріплено, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 140, частини 1 статті 144 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року №280/97-ВР).

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності (частини 2 та 2 статті 83 Земельного кодексу України).

У пунктах «а», «б», «в», «ґ» і «к» статті 12 названого Кодексу передбачено, що до повноважень міської ради належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування; вилучення їх із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідної територіальної громади селища; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Згідно з частиною 1 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Положеннями статті 172 Цивільного кодексу України закріплено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що Київська міська рада у даній справі є суб'єктом цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин. Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, що перебувала у її власності, відповідач, відповідно до статті 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У цьому випадку відсутня підпорядкованість одного учасника земельних правовідносин (КП «Спецжитлофонд») іншому (Київська міська рада), яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з частиною 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Ці положення Основного Закону кореспондуються з пунктом «в» статті 5 Земельного кодексу України, згідно з яким земельне законодавство базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 319 Цивільного кодексу України держава не втручається у здійснення власником права власності. Тобто пряме адміністрування з боку органів влади є неприпустимим.

Суди не звернули уваги на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття права користування спірною земельною ділянкою. Київська міська рада, як власник землі, вільна у виборі суб'єкта щодо надання йому цього права в порядку, встановленому законом. Водночас, відповідач владних управлінських функцій у цих відносинах не здійснював.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 названого Кодексу (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Однак, спір у даній справі наведеному визначенню не відповідає. У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у власність, користування чи оренду, тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, тому що виникає спір про цивільне право.

Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, може бути розглянутий за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України, що є підставою для скасування судових рішень з огляду на неправильне застосування судами норм процесуального закону.

Такі висновки суду узгоджуються з практикою Верховного суду України, висловленою в постановах від 24 лютого 2015 року у справі № 21-34а15, від 17 лютого 2015 року у справі № 21-551а14, від 16 грудня 2014 року у справі № 21-544а14, від 09 грудня 2014 року у справі № 21-308а14, від 11 листопада 2014 року у справі № 21-493а14, від 03 червня 2014 року у справі 21-144а14, від 14 лютого 2012 року у справі 21-1041во10 та № 21-1042во10, які в силу положень частини 1 статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для врахування.

З врахуванням імперативності вищезазначеної процесуальної норми щодо обов'язковості рішень Верховного Суду України для всіх судів України, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне закрити провадження у справі.

Згідно з частиною 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За приписами статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи, що в даних правовідносинах має місце спір про цивільне право, дана справа повинна бути розглянута за правилами цивільного процесуального законодавства.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 157, статтями 220, 221, 223, частиною 1 статті 228, статтями 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у справі №826/17303/13-а - скасувати.

Провадження у справі №826/17303/13-а за позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради, треті особи: 1) комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», 2) ОСОБА_13, 3) ОСОБА_14, 4) ОСОБА_8, 5) ОСОБА_15, 6) ОСОБА_7, 7) ОСОБА_6, 8) ОСОБА_10, 9) ОСОБА_16, 10) ОСОБА_9, 11) ОСОБА_17, за участю Прокуратури м. Києва, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: