Ухвала суду № 43181671, 25.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.02.2015р. м. Київ К/800/35639/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Загороднього А.Ф., Зайцева М.П.,

секретар судового засідання Калінін О.С.,

за участю: представника позивача Опанасенко О.П.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «ШОУ-ТУР»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року

у справі № 826/1087/14

за позовом приватного підприємства «ШОУ-ТУР»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «ШОУ-ТУР» (далі - ПП «ШОУ-ТУР») звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2014 року № 0000612210.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ПП «ШОУ-ТУР».

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ПП «ШОУ-ТУР» подало касаційну скаргу, в якій просило їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування судами всіх обставин, що мають значення для справи, порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 грудня 2013 року ДПІ складено акт № 882/26-54-22-01-10/34892282 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ШОУ-ТУР» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями за період з 1 липня 2010 року по 27 грудня 2013 року, згідно з яким встановлено, що на ПП «ШОУ-ТУР» ведеться касова книга. При цьому ліміт залишку готівки в касі підприємства не встановлювався ( дорівнює - 0 грн.).

Згідно наданої до перевірки банківської виписки від 31 жовтня 2013 року по документу рахунку № 26003201312455 в AT «ОТП Банк» працівнику ПП «Шоу-Тур» по банківському чеку № МА 0503952 від 31 жовтня 2013 року було видано суму готівкових коштів у розмірі 12 974, 05 грн.

В касі підприємства отримання вказаної суми коштів з банківського рахунку станом на 31 жовтня 2013 року оприбутковано за прибутковим касовим ордером від 31 жовтня 2013 року № 1 на суму 12 974, 05 грн.

ПП «Шоу Тур» до перевірки був наданий видатковий касовий ордер від 31 жовтня 2013 року б/н (підстава для видачі готівкових коштів - безвідсоткова зворотня фінансова допомога за договором № 1 від 27 лютого 2007 року), в якому видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

За таких обставин відповідач дійшов висновку про порушення ПП «Шоу Тур» вимог п. 2.8 гл. 2, п. 3.5 гл. 3 та п. 7.24 гл. 7 Постанови Правління Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 року «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті»

На підставі вищевказаного акта перевірки ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000612210 від 24 січня 2014 року, яким до позивача за порушення пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 грудня 1995 року № 43, п. 2.8 гл. 2, п. 3.5 гл. 3 та п. 7.24 гл. 7 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні від 15 грудня 2004 року № 637 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25 948,10 грн.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року № 679-XIV (далі - Закон № 679-XIV) до повноважень Національного банку України серед інших належить визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій.

Відповідно до ст. 33 Закону № 679-XIV та з метою удосконалення готівкових розрахунків Правлінням Національного банку України затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення № 637), яке визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Нормами абз. 1, 3 і 4 пп. 2.8 п. 2 Положення № 637 визначено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Пп. 3.4 п. 3 Положення № 637 встановлено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

Згідно з пп. 3.5 п. 3 Положення № 637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Відповідно до пп. 7.23 п. 7 Положення № 637 під час перевірок підприємств з питань дотримання вимог касової дисципліни для визначення понадлімітних залишків готівки в касі порівнюються записи про фактичні її залишки в касі за касовою книгою з установленим лімітом каси за кожний день незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти (надходження і витрати готівки) чи ні. Якщо в періоді, що перевіряється, виявлено перевищення ліміту каси, то з'ясовується, протягом якого часу (у днях) і які понадлімітні суми не здавалися в установлені строки до банку і з якої причини, а також загальна сума понадлімітних залишків.

Нормою абз. 2 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95 за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах передбачено застосування фінансові санкції у вигляді штрафу в двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Пп. 7.24 п. 7 Положення № 637 передбачено, що у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Враховуючи встановлений судами попередніх інстанцій факт відсутності у позивача (на кінець дня 31 жовтня 2013 року) належним чином оформленого видаткового касового ордеру про видачу фізичній особі ОСОБА_4 з каси готівки у розмірі 12 974,05 грн., наявність якого є передумовою для виведення з каси підприємства понадлімітних коштів, колегія суддів вважає правомірним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «ШОУ-ТУР» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній

М.П. Зайцев