Ухвала суду № 43181074, 13.03.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 березня 2015 року Справа № 922/2646/14

Вищий господарський суд України у складі:

головуючого судді:Селіваненка В.П.,суддів:Вовка І.В., Грека Б.М., Стратієнко Л.В., Черкащенка М.М.,

розглянувши заявуХарківської міської радипро перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 11.12.2014у справі№ 922/2646/14за позовомХарківської міської радидоремонтно-будівельного кооперативу "Вікторія-М"проповернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до ремонтно-будівельного кооперативу "Вікторія-М" про повернення безпідставно набутого майна - земельної ділянки, площею 0,0560 га, на вул. Шевченка, 211, у м. Харкові, та стягнення 224 921,97 грн. доходів, отриманих відповідачем від такого майна.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.08.2014у справі № 922/2646/14 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 224 921,97 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2014, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2014, рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення з відповідача 224 921,97 грн. доходів, отриманих від безпідставно набутого майна та відмовлено у позові в цій частині; в решті рішення господарського суду залишено без змін.

Харківською міською радою подано заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 11.12.2014 у справі № 922/2646/14, в якій заявник просить Верховний Суд України скасувати зазначену постанову, направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 21.06.2011 у справі № 39/290, від 01.09.2014 у справі № 915/2439/13, від 25.06.2014 у справі № 910/4386/13, від 26.06.2014 у справі № 905/8270/13 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України вважає, що справа № 922/2646/14 не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Вищий господарський суд України зазначає, що постанови від 21.06.2011 у справі № 39/290, від 01.09.2014 у справі № 915/2439/13, від 25.06.2014 у справі № 910/4386/13, від 26.06.2014 у справі № 905/8270/13, на які посилається заявник, не можуть бути доказом неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки у зазначених справах та у справі, про перегляд постанови у якій просить заявник, позови заявлені з різних предметів і підстав.

Так у справі № 922/2646/14, про перегляд постанови у якій просить заявник, предметом позову є повернення безпідставно набутого майна - земельної ділянки, на якій знаходиться об'єкт нерухомості, що перебуває у власності відповідача, та про стягнення суми доходів, отриманих від використання спірної земельної ділянки. При цьому, позов заявлений з посиланням на положення статей 1212-1215 ЦК України, якими визначено загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із безпідставним набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави, крім того судом касаційної інстанції при перегляді зазначеної справи здійснювалось посилання на положення зазначених статей у сукупності із положеннями статті 120 Земельного кодексу України, якою встановлено порядок та підстави переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду.

Проте у постановах, на які заявник посилається, Вищий господарський суд України переглядав справи за позовами про стягнення з відповідачів на підставі статті 1212 ЦК України безпідставно набутих грошових сум, а саме: у справі № 39/290 - суми сплаченого позивачем авансу за договором купівлі-продажу, у справі № 915/2439/13 - суми переплати за договорами поставки, здійсненої позивачем внаслідок помилки у платіжних документах, у справі № 910/4386/13 - суми безпідставно сплачених орендних платежів за договором оренди, факт неукладення якого було встановлено в іншому судовому рішенні, на підставі чого відповідача зобов'язали звільнити займане приміщення, у справі № 905/8270/13 - повернення безпідставно перерахованих позивачем коштів за договором про надання послуг, який в судовому порядку розірваний. При цьому, переглядаючи зазначені справи, суд касаційної інстанції здійснював посилання на положення статті 1212 ЦК України у сукупності з положеннями норм Цивільного кодексу України, якими регулюються правовідносини, що виникли в результаті цивільно-правових угод, які укладались сторонами у зазначених справах, і не здійснював посилань на норми Земельного кодексу України.

Таким чином заявником не доведено наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки правовідносини у справах, на постанови у яких посилається заявник, і у справі, про перегляд постанови у якій він просить, не є подібними.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 11116, 11121 ГПК України Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Харківській міській раді у допуску справи № 922/2646/14 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя:В.Селіваненко Судді:І.Вовк Б.Грек Л.Стратієнко М.Черкащенко