Ухвала суду № 43176787, 18.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 760/703/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Кицюк В.С. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Старової Н.Е.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Солом'янського районного суду міста Києва з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва (далі - відповідач) про визнання неправомірною відмову відповідача у здійсненні їй перерахунку пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, з яких утримувалися страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування; зобов'язання відповідача здійснити належним чином перерахунок пенсії з 23.04.2014 року.

Солом'янський районний суд міста Києва своєю постановою від 09 лютого 2015 року адміністративний позов задовольнив частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу» з 28.01.2008 року. (а/с 32)

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 22.04.2014 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва та визнано дії останнього щодо відмови позивачу у перерахунку та виплати пенсії з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань неправомірними та зобов'язано відповідача вжити дій щодо перерахунку та виплати позивачу пенсії з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань за період з 21 вересня 2013 року по 22 квітня 2014 року та вживати дій для подальшої виплати ОСОБА_2 пенсії з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань. (а/с 30-31)

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року вищезазначена постанова районного суду була скасована в частині задоволення позовних вимог з 21 вересня 2013 року до 28 лютого 2014 року та в частині зобов'язання управління вживати дій для подальшої виплати ОСОБА_2 пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. В цій частині позивачу в задоволенні позову - відмовлено. В інший частині - постанова Солом'янського районного суду міста Києва залишена без змін (а.с.32)

Як вбачається з листа відповідача № 83/09/С-1973 від 06.01.2015 року 23 грудня 2014 року, позивач знову звернулася до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії по заробітку з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально - побутових питань, індексації заробітної плати, натомість останній повідомив, що підстав для цього він не вбачає. Пенсійний фонд також наполягав на тому, що він виконав вищезазначені рішення судів, здійснив фактично перерахунок пенсії позивачу з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 01 березня по 22 квітня 2014 року, оскільки з урахуванням вищенаведеного рішення апеляційної інстанції саме за цей період пенсійний фонд, був зобов'язаний здійснити перерахунок і вжити заходів щодо виплати такої пенсії, що він і зробив. (а/с 36-37)

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач з 23 квітня 2014 року по час розгляду справи судом, виплачує позивачу пенсію без врахування матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати.

За змістом статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.93 року (надалі Закон № 3723-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин - 28.01.2008 року, часу, коли позивач скористалася своїм правом виходу на пенсію і з якого вона почала отримувати пенсію за віком державного службовця) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95ВР (далі - Закон № 108/95-ВР) встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною другою статті 33 Закону №3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, вирішення соціально-побутових питань входили до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, статтею 66 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Наведене дає підстави вважати, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Згідно довідки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 26.02.2014 року №1481/с/26-58-05-14 на всі виплати, включені в довідку, серед яких матеріальна допомога для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року - єдиний внесок на державне соціальне страхування. (а/с 11-12)

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про необхідність врахування при призначенні їй пенсії сум матеріальної допомоги для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати.

Щодо твердження відповідача про те, що матеріальна допомога не підлягає індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», то суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги такі доводи, оскільки предметом даного позову є не індексація матеріальної допомоги, а врахування індексації заробітної плати в сумі 448,60 грн., з якої було нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що також прямо передбачено статтею 2 зазначеного закону (оплата праці є об'єктом індексації), на яку, до речі, посилається і сам відповідач в своїх запереченнях. (а/с 25)

Аналогічна правова позиція узгоджується з практикою ВАСУ, викладеною в ухвалі від 12.02.14 у справі № К/800/34455/13 та практикою ВСУ, що згідно ст. 244-2 КАС України не може бути залишено поза увагою суду при розгляді зазначеного адміністративного позову.

Так, в Постанові Верховного Суду України від 04 березня 2014 року у справі № 21-14а14 (номер у ЄДРСР 37740285), вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні статей 33, 37 Закону № 3723-XII колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, тобто, суми матеріальної допомоги, на які нараховано збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак які не включено до складу заробітної плати державного службовця, враховуються при обчисленні розміру його пенсії, тому, як у даних правовідносинах ст. 41 Закону № 1058-IV та ст. 66 Закону № 1788-XII є спеціальними нормами, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, а норми Закону № 3723-XII та Закону № 108/95-ВР - загальними.

Щодо періоду за який підлягає перерахунок пенсія, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана 13.01.2015 року, про що свідчить відтиск штампу на першому аркуші адміністративного позову, а відтак з урахуванням встановленого статтею 99 КАС України строку, пенсія підлягає перерахунку починаючи з 12.07.2014, а не з квітня 2014 року як зазначає позивач.

Також суд погоджується із доводами позивача щодо незастосування в даному випадку положень ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», оскільки положення даної статті стосуються моменту виникнення права на підвищення пенсії, яке у позивача виникло не в момент звернення до відповідача із відповідною заявою про перерахунок пенсії (23.12.2014 року), а безпосередньо в момент призначення пенсії з 28.01.2008 року та не було реалізовано внаслідок бездіяльності відповідача, яку суд визнав протиправною за викладених вище підстав.

В даному випадку колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо необхідності застосування відповідачем положень статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин - 28.01.2008 року, яким передбачено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки до даних правовідносин не належить застосовувати Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в України» від 27.03.2014 року, яким було внесено зміни у ст. 37 вищезазначеного Закону в частині заміни 80 на 70 відсотків, оскільки самим Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в України» передбачено, що саме ці зміни набирають чинності з 1 травня 2014 року, а на пенсійному обліку позивач перебуває з 2008 року і саме з цього періоду у позивача виникло право на отримання даного виду пенсії, що самим відповідачем не оспорюється.

Дослідивши матеріали справи, на підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення адміністративного позову частково, а саме, визнання відповідних дій відповідача щодо відмови включити суму індексації заробітної плати, матеріальної допомоги для оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань в заробітну плату для призначення пенсії позивачу неправомірними та зобов`язання управління ПФУ здійснити належним чином розрахунок пенсії з 12.07.2014 року.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Старова Н.Е.