Рішення № 43173593, 16.03.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 22-ц/790/1089/15 Головуючий 1 інст.: Наумова С.М.

Справа № 2/638/614/14 Доповідач: Малінська С.М.

Категорія: "договірні правовідносини"

Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого судді - Малінської С.М.,

Суддів - Швецової Л.А.,

Даниленка В.М.,

за участю - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортехбуд", ОСОБА_3, ОСОБА_5, реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції у Харківській області, третя особа: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Харківській області про визнання правочинів недійсними, визнання права власності,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з названим позовом, в якому, з урахування уточнених та доповнених позовних вимог просила визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № 24/12 від 24 грудня 2012 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд" та ОСОБА_3, визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № 24/12-1 від 24 грудня 2012 року, укладеного між ТОВ "Оргтехбуд" та ОСОБА_5, визнати недійсним видане Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 09 серпня 2013 року № 7770538, визнати недійсним видане Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 09 серпня 2013 р. № 7771212, визнати право власності за ОСОБА_6 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 м. Харкові, визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право власності на 1/2 частину цієї квартири та визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право власності на 1/2 частину вказаної квартири.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № 24/12 від 24 грудня 2012 року, укладений між ТОВ "Оргтехбуд" та ОСОБА_3 Визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № 24/12-1 від 24 грудня 2012 року, укладений між ТОВ "Оргтехбуд" та ОСОБА_5 Визнано недійсним видане Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 09 серпня 2013 року № 7770538. Визнано недійсним видане Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 09 серпня 2013 року № 7771212. Визнано право власності за ОСОБА_6 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 у м. Харкові. Визнано ОСОБА_3 такою, що втратила право власності на ? частку вказаної квартири та визнано ОСОБА_5 таким, що втратив право власності на ? частку цієї квартири. Стягнуто з ТОВ "Оргтехбуд" на користь ОСОБА_6 судові витрати у розмірі 1461 грн. 60 коп та 3030 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили рішення скасувати, ухваливши нове, яким відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання права власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 у м. Харкові, укладених між ТОВ "Оргтехбуд" та ОСОБА_3 , ОСОБА_5, свідоцтв про право власності на вказану квартиру та про скасування державної реєстрації, суд першої інстанції виходив з того, що майнові права на зазначену квартиру за договором купівлі-продажу майнових прав були передані ТОВ "Оргтехбуд" ОСОБА_3 , ОСОБА_5 за відсутності на це правових підстав, оскільки на час укладення цих правочинів майнові права на спірну квартиру належали позивачу ОСОБА_6 на підставі договору на дольову участь у будівництві № 12.01/17-1 від 12 січня 2006 року.

Судова колегія погоджується з даними висновками суду, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується письмовими доказами, що 12 січня 2006 року між ТОВ "Оргтехбуд" та ОСОБА_6 було укладено договір на дольову участь у будівництві № 12.01/17-1, відповідно до якого позивач зобов'язався здійснити дольову участь у будівництві 17-ти поверхового житлового будинку по АДРЕСА_1 у м. Харкові у формі часткового фінансування будівництва шляхом внесення дольових коштів у розмірі суми еквівалентної 60 000, 00 доларів США в гривнях по курсу НБУ на момент сплати. За умовами цього договору після закінчення будівництва і введення будинку в експлуатацію( згідно п.4.1 договору цей строк -УІ квартал 2008року) ТОВ "Оргтехбуд" зобов'язався передати за актом прийому - передачі у власність ОСОБА_6 двокімнатну квартиру № 83, розташовану на 15 поверсі вказаного будинку, загальною площею 64, 97 кв.м., житловою площею 32, 96 кв.м. Строк внесення суми дольової участі у розмірі 60 000, 00 доларів США в гривнях по курсу НБУ на момент сплати сторонами за договором визначено до 11 грудня 2007 року (п.2.1 та 2.3 договору).

Взяті на себе зобов'язання по сплаті коштів за будівництво цієї квартири ОСОБА_6 виконала належним чином. Грошова сума в розмірі 303000 грн., що в еквіваленті дорівнює 60000,00 доларам США станом на 07 грудня 2007 року ОСОБА_6 була сплачена.

Виходячи зі змісту договору на дольову участь у будівництві за умови повного виконання позивачем зобов'язань, передбачених цим договором, ТОВ "Оргтехбуд" зобов'язано після завершення будівництва та вводу будинку в експлуатацію, тобто в ІУ кварталі 2008 році, передати позивачу за актом прийому-передачі, не пізніше десяти днів після реєстрації будинку в державних органах БТІ, спірну квартиру.

ТОВ "Оргтехбуд", незважаючи на фактичне закінчення будівництва, введення будинку в експлуатацію , умови вищезазначеного договору не виконав, а саме: не передав їй по акту прийому - передачі спірну квартиру; не оформив право власності на квартиру за позивачем та не здійснив її державну реєстрацію.

Причиною невиконання відповідачем ТОВ "Оргтехбуд" своїх вищезазначених договірних обов'язків стало те, що майнові права на вказану спірну квартиру № 83, згідно з договором купівлі-продажу майнових прав № 24/12 від 24 грудня 2012 року та № 24/12-1 від 24 грудня 2012 року були продані ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Таким чином, ТОВ "Оргтехбуд" здійснив продаж майнових прав на вищезазначене нерухоме майно, які належали позивачеві ОСОБА_6 на підставі договору на дольову участь у будівництві № 12.01/17-1 від 12.01.2006 року.

В подальшому відповідачі ОСОБА_5 на підставі укладених договорів купівлі-продажу майнових прав № 24/12 від 24 грудня 2012 року та № 24/12-1 від 24 грудня 2012 року звернулися до Реєстраційної служби ХМУЮ Харківської області з метою проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на 1/2 частину спірного нерухомого майна та отримали від нього Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 09.08.2013 р. № 7770538 та Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 09.08.2013 р. № 7771212.

Як встановлено ч. 2 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до п. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, їх правочинів.

В силу ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. При цьому, якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (в даному випадку ТОВ "Оргтехбуд") вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Визнаючи недійсними договори купівлі-продажу майнових прав № 24/12 від 24.12.2012 р. та № 24/12-1 від 24.12.2012 р., суд першої інстанції обґрунтовано виходив із положень вищезазначених норм права, оскільки майнові права на спірну квартиру на підставі договору на дольову участь у будівництві № 12.01/17-1 від 12.01.2006 року належали ОСОБА_6, а не ТОВ "Оргтехбуд".

Щодо доводів відповідачів ОСОБА_5 про те, що вони є належними набувачами своїх часток вищезазначеної спірної квартири, а вимоги позивача погашеними, у зв'язку з нез'явленням їх в процедурі банкрутства забудовника - судова колегія зазначає наступне.

За правилами ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Всупереч вказаній нормі відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів припинення майнового зобов'язання ТОВ "Оргтехбуд" за дговором на дольову участь у будівництві № 12.01/17-1 від 12.01.2006 року по передачі ОСОБА_6 спірної квартири АДРЕСА_1 у м. Харкові.

Не надано суду і доказів набуття ТОВ "Оргтехбуд" права власності на квартиру АДРЕСА_1 м. Харкові.

Згідно з ч.1 ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Як убачається з умов договору на дольову участь у будівництві № 12.01/17-1 від 12.01.2006 року, ОСОБА_6 не має грошових вимог до відповідача ТОВ "Оргтехбуд", які могли бути заявлені до боржника в процедурі банкрутства у справі № Б-39/112-10 і погашені у випадку не заявлення цих вимог.

Єдиною вимогою позивача до відповідача ТОВ "Оргтехбуд" за договором на дольову участь у будівництві є вимога про передачу ОСОБА_6 спірної квартири. Дана вимога носить майновий характер.

Обов'язок ТОВ "Оргтехбуд" перед позивачем ОСОБА_6 полягає не у сплаті певної суми грошових коштів та у погашенні грошових зобов'язань (тобто не є грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), а полягає у виконанні дій, пов'язаних із передачею позивачу майна - спірної квартири № 83, відповідно до Договору на дольову участь у будівництві № 12.01/17-1 від 12.01.2006 року.

Таким чином, позивач взагалі не є кредитором (конкурсним або поточним) в розумінні Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому доводи про погашення не заявлених ОСОБА_6 майнових вимог до ТОВ "Оргтехбуд" в процедурі банкрутства останнього є хибними.

Але правильно встановивши , що права позивача ОСОБА_6 порушено відповідачем ТОВ " Оргтехбуд" , суд першої інстанції не звернув уваги на те , що позивачем ОСОБА_6 пропущено строк позовної давності виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлені спеціальна позовна давність.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушенню свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеними строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно п.4.1 договору від 12 січня 2006 року, укладеного між ТОВ "Оргтехбуд" та ОСОБА_6 на дольову участь у будівництві № 12.01/17-1 за умови повного виконання позивачем ОСОБА_6 забов'язань , передбачених договором , забудовник - ТОВ " Оргтехбуд" забов'язався передати спірну квартиру за актом прийому-передачі . Закінчення будівництва встановлено ІІІ квартал 2008року. Строк вводу будинку до експлуатації - ІУ квартал 2008 року.

Таким чином , пунктом 4.1 договору від 12 січня 2006 року визначено строк виконання забов'язання , а саме - ІУ квартал 2008 року.

Відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеними строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання .

Таким чином , враховуючи , що строк виконання забов'язання відповідно до договору від 12 січня 2006 року - ІУ квартал 2008 року , то перебіг строку позовної давності починається з 01.01.2009 року і саме з цього моменту у позивача ОСОБА_6 виникла можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08 вересня 2010 року (а.с.202, т.1) порушено справу про банкрутство ТОВ " Оргтехбуд", в ході якої керуючим санації боржника Шкуловим М.В. були продані майнові права на спірну квартиру .

Але позивач ОСОБА_6 за захистом своїх порушених прав звернулась лише 24 грудня 2013 року( а.с.2, т.1), тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2013 року за № 10-70/0/4-13 " Про окремі питання застосування строків позовної давності" вказано , що у разі, якщо відповідач подав заперечення проти позову, пославшись на сплив позовної давності, то зазначена заява є підтвердженням того, що відповідач зробив заяву про застосування позовної давності.

В запереченнях відповідачів ОСОБА_5 проти позову ( а.с.142-146, т.1) останні посилаються на пропуск позовної давності позивачем ОСОБА_6. , зокрема вказуючи , що "ОСОБА_6 з часу укладання нею 12.01.2006 року договору з ТОВ " Оргтехбуд" на пайову участьу будівництві , виконанням цього договору контрагентом не цікавилась більше семи років , при тому , що договором з нею термін закінчення будівництва та здачі будинку в експлуатацію визначений ІУ квартал 2008 року. Претензій до забудовника щодо неналежного виконання своїх обов'язків за договором ОСОБА_6 не заявляла".

Аналогічні посилання знаходяться в заяві відповідачів ОСОБА_5 , що міститься на а.с.139-140, т.1.

Про необхідність застосування строку позовної давності відповідачі ОСОБА_5 посилаються і в поясненнях до апеляційної скарги.

Оскільки відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, то судова колегія приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги , скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 у зв'язку з пропуском останньою строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 11, 203 , 215-216, 236,253, 256-257, 261, 267, 328, 656,658 ЦК України ; ст.ст. 10, 60, 303, 304,307, 309, 313, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2014 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортехбуд", ОСОБА_3, ОСОБА_5, реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції у Харківській області, третя особа: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Харківській області про визнання правочинів недійсними, визнання права власності відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий :

Судді: