Ухвала суду № 43170353, 12.03.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16122/13-к

Провадження № 11-кп/779/16/2015

Категорія ч.2 ст.307КК України

Головуючий у 1 інстанції Попович В. С.

Суддя-доповідач Іванів О.Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Іванів О.Й.,

суддів: Гандзюка В.П., Вилки С.С.,

секретаря судового засідання Перегінця О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12013090010001945, відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_2, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст.307 ч.2 КК України,

з участю: прокурора Бартківа А.Я., обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на вирок Івано-Франківського міського суду від 03 листопада 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_2 визнано винуватим за ч.2 ст.307 КК України та призначено покарання - шість років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст.71 КК України, шляхом часткового складання покарання за цим вироком та попереднім вироком, остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді шести років одного місяця позбавлення волі з конфіскацією майна.

Запобіжний захід обвинуваченому залишено попередньо обраний - тримання під вартою.

Строк відбування покарання постановлено рахувати обвинуваченому з 18.06.2013 року.

Постановлено стягнути з обвинуваченого на користь держави 3322грн. 56коп. за проведення експертизи.

Відповідно до вимог ст.100 КПК України вирішено долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винуватим у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту, а також незаконному збуті психотропних речовин, вчиненому повторно.

Як встановив суд, кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин:

17 червня 2013 року близько 15 год. обвинувачений, перебуваючи на Привокзальній площі в м. Івано-Франківську, під час зустрічі зі свідком ОСОБА_4 домовився про збут останньому психотропної речовини амфетаміну, яку придбав у невстановленої слідством особи і зберігав по місцю проживання з метою збуту.

18 червня 2013 року, приблизно о 12 год. 30 хв. ОСОБА_2 поблизу кінотеатру «Космос», що по вул. Незалежності в м. Івано - Франківську, зустрівся зі свідком ОСОБА_4 з метою збуту останньому вказаної психотропної речовини та показав свідку два полімерні пакетики з її вмістом.

ОСОБА_4 перед їх придбанням захотів спробувати частину цієї психотропної речовини по місцю свого проживання, за адресою АДРЕСА_1, куди вони з ОСОБА_2 прийшли, і де обвинувачений збув ОСОБА_4 приблизно 1 грам психотропної речовини амфетаміну за 200 гривень, пересипавши її з одного з поліетиленових пакетиків у фольговий згорток. Частину цієї речовини ОСОБА_4 в тому ж приміщенні вжив шляхом ін'єкції, а вказаний вище згорток з рештою речовини поклав у кишеню своїх шортів та погодився придбати у обвинуваченого і решту психотропної речовини - амфетаміну.

По домовленості вказані особи того ж дня, близько 13 год., на автомобілі таксі поїхали до банкомату, що знаходиться на вул. Незалежності, 148, у м. Івано-Франківську, де ОСОБА_4 повинен був зняти гроші з банківського карткового рахунку та розрахуватися з обвинуваченим за придбання зазначеної психотропної речовини.

Коли вони зупинились і ОСОБА_4 пішов до банкомату, то був затриманий працівниками міліції за підозрою у вчиненні злочину.

В той же день 18 червня 2013 року близько 13 год. 35 хв. у обвинуваченого ОСОБА_2, якого теж було затримано працівниками міліції, під час його поверхневого огляду було виявлено та вилучено з пакета, який він тримав у руках, два полімерні пакетики з порошкоподібною речовиною, яка згідно висновку експерта є психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетаміном, в загальній кількості 0,91 грама, а у свідка ОСОБА_4 тоді ж, близько 14 год. 05 хв. біля будинку № 146 по вул. Незалежності, працівниками міліції в ході проведеного огляду було виявлено та вилучено з передньої правої кишені шортів фольговий згорток із вмістом порошкоподібної речовини, яка згідно висновку експерта є психотропною речовиною, обіг якої обмежено, амфетаміном в кількості 0,232 грама, яку ОСОБА_4 збув обвинувачений.

Обвинувачений ОСОБА_2 в поданій апеляційній скарзі вважає ухвалений відносно нього вирок незаконним, таким, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що суд поза своєю увагою залишив розбіжності між показаннями понятих та невідповідність між експертизами у вмісті наркотичних речовин, що були вилучені в нього та ОСОБА_4, що у ОСОБА_4 не було грошей при затриманні, що ОСОБА_5 постійно підробляє в міліції як понятий, не взято до уваги показань свідка ОСОБА_6, водія таксі, що його (обвинуваченого) затримання було проведене з істотним порушення вимог кримінального процесуального закону. Просить вирок суду скасувати, а його виправдати.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 вважає вирок суду незаконним внаслідок істотних порушень вимог КПК України, неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, мотивуючи свою позицію тим, що в даному випадку не було проведено оперативної закупки наркотичного засобу, єдиним доказом збуту ОСОБА_2 наркотичного засобу є лише показання свідка ОСОБА_4, що не знайшло підтвердження, що ОСОБА_7 заплатив за наркотичний засіб 200 гривень, які не були вилучені при затриманні, неправильною є посилання суду першої інстанції на вирок суду від 24 вересня 2013 року, яким ОСОБА_7 визнано винним за ч. 1 ст. 309 КК України; протокол затримання ОСОБА_2 підтверджує, що під час затримання у нього не було виявлено та вилучено заборонені до обігу речі; не було оглянуто як місця події житла ОСОБА_4, не досліджено банківську картку Приватбанку на відповідність її номера; не відповідає дійсності висновок суду про послідовність показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_8, особу якого не було належно встановлено; неправильно оцінено висновок експертизи щодо складу наркотичного засобу. Просить скасувати обвинувальний вирок та закрити кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у відповідності до п.3 ч.1ст.284 КПК України.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_2 підтримав доводи поданих апеляційних скарг та пояснив, що свідок ОСОБА_4 його оговорив і показання останнього в суді щодо отримання грошей за наркотичний засіб були суперечливими, що показання понятих містять розбіжності. Зазначив, що інкримінованого йому злочину не вчиняв і його слід виправдати;

- захисник ОСОБА_3 також підтримала доводи апеляційних скарг і просить їх задовольнити;

- прокурор Бартків А.Я. вирок суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим, тому просить залишити його без змін.

Заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду, з'ясувавши обставини кримінального провадження, обговоривши доводи й мотиви апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При розгляді кримінального провадження та складанні вироку суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дотримався вказаних вимог закону і постановив судове рішення, яке відповідає вимогам кримінального процесуального закону України.

Колегія суддів, погоджуючись з вироком, виходить з того, що незважаючи на те, що обвинувачений заперечив в суді свою причетність до інкримінованого йому злочину, його винуватість повністю доводиться сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, перевірених і досліджених судом першої інстанції в ході судового розгляду.

Зокрема, як вбачається з вироку суду, і цього не заперечують в апеляційних скаргах обвинувачений та його захисник, в судовому засіданні ОСОБА_2 по суті пред'явленої йому підозри пояснив, що за день до затримання випадково зустрівся зі свідком ОСОБА_4, який запросив до себе в гості. 18 червня 2013 року, близько 12 год., коли прийшли додому до ОСОБА_4, останній запропонував шляхом ін'єкції вжити амфетамін, але він відмовився. Після цього бачив, що ОСОБА_4 взяв прозорий пакетик з білим порошком і вжив наркотик, зробивши собі укол у вену. Потім за пропозицією ОСОБА_4 вирішили поїхати на «Гранд-базар» відпочити, на таксі поїхали по вул. Незалежності і біля магазину «Продукти», що неподалік Вовчинецького райвідділу міліції зупинились, бо ОСОБА_4 сказав, що треба зняти з банківської картки гроші. Через деякий час до таксі підійшли працівники міліції і їх затримали. ОСОБА_4 затримали як тільки він підійшов до банкомату, а його - в машині. Провели поверхневий огляд. А коли працівник ВБНОНу сказав, що у ОСОБА_4 вилучили наркотики, то інші працівники міліції взяли з машини пакет, в якому було два менші пакетики. Після оформлення протоколу огляду місця події він підписав його, і його відвезли у відділення міліції.

Свідок ОСОБА_4 підтвердив такі показання, доповнивши їх тим, що 17 червня 2013 року на залізничному вокзалі саме обвинувачений запропонував придбати у нього «амфетамін», 1 грам за 200 гривень, а 10 грам за 1500 грн. Коли зустрілись 18 червня 2013 року, то обвинувачений мав темний пакет з візерунками, в якому знаходилось два поліетиленові пакетики, в середині яких був психотропний засіб «амфетамін». До нього додому пішли, щоб спробувати наркотик, і обвинувачений відсипав йому частину вмісту пакетика вагою близько одного грама в фольговий згорток, за що він заплатив йому 200 грн., і шляхом ін'єкції спробував частину цього психотропного засобу, а решту залишив у себе в фольговому згортку. Поїхали до банкомату «ПриватБанку», що знаходиться біля магазину «Ростислав» по вул. Незалежності, щоб зняти гроші та розрахуватись за весь наркотик. В автомобілі таксі сів на переднє пасажирське сидіння, а обвинувачений на заднє, тримаючи пакет в руках. Як тільки він підійшов до банкомату, його затримали працівники міліції, а приблизно за 30 хв., коли прибули поняті, в їх присутності його обшукали та вилучили з кишені шортів частину наркотичного засобу, яку не вжив, пояснив, що придбав його у обвинуваченого і мав намір придбати ще.

З наведеного слідує, що показання як свідка так і обвинуваченого в основній частині співпадають, що в сукупності дає підстави вважати показання свідка ОСОБА_4 достовірними, а показання обвинуваченого такими, що направлені на ухилення від відповідальності за фактично скоєне.

Вина обвинуваченого також підтверджується і показаннями свідків:

- ОСОБА_5 та ОСОБА_8, що були понятими при затриманні обвинуваченого, які підтвердили, що при проведенні поверхневого огляду свідка ОСОБА_4 було виявлено та вилучено банківську карточку і фольговий згорток з білою речовиною, який, як він пояснив, придбав у обвинуваченого, а у ОСОБА_2, коли той вийшов з машини, в руках був пакет темного кольору, в якому потім виявили та вилучили два пакетики з вмістом білої порошкоподібної речовини, на що обвинувачений повідомив, що це амфетамін. Всі вилучені речі опечатали та скріпили біркою, на якій вони підписались. - ОСОБА_6, водія таксі служби «Оптимальне», який підтвердив, що приїхавши у вказаний день та час по виклику в район вул. Залізничної, біля кінотеатру «Космос», забрав двох пасажирів, один з яких мав пляшку шампанського, а інший - пакет темного кольору. Молодший з них сказав їхати по вул. Незалежності до банкомату і далі - на вул. Стуса. Біля банкомату, пасажир, що сів попереду, попросив зупинитись та вийшов, а через кілька хвилини з'явились працівники міліції і забрали з машини іншого пасажира, який залишався в машині на задньому сидінні. Він відійшов від машини для отримання розрахунку за проїзд від першого пасажира, а коли вернувся то побачив, що обвинувачений стоїть на вулиці, а на сидінні таксі знаходився пакет, який він викинув з автомобіля, працівник міліції відкрив його і виявив в ньому пакетик з білою речовиною в середині, саме такий, який він впізнав в час досудового розслідування по пред'явленій фотографії.

- ОСОБА_10, оперуповноваженого ВКР Івано-Франківського МВВС, який підтвердив, що, здійснюючи службове відпрацювання задля попередження злочинності, 18 червня 2013 року поблизу магазину «Ростислав» по вул. Незалежності в м. Івано-Франківську, побачив, що зупинився автомобіль таксі, з якого вийшов свідок ОСОБА_4 та пішов до банкомату. Оскільки його поведінка викликала підозру, то він ще з одним працівником міліції підійшли до ОСОБА_4 і відвели за ріг будинку. Потім в присутності понятих провели поверхневий огляд, під час якого вилучили у нього фольговий згорток, який, як пояснив ОСОБА_4, йому дав обвинувачений, а він мав розрахуватись за нього. Бачив як свідок ОСОБА_11 з іншими працівниками міліції та з участю понятих виявили і вилучили у ОСОБА_2 поліетиленовий пакет, в якому, зі слів обвинуваченого, знаходилися два пакетики з наркотичним засобом. Вилучені речі помістили в поліетиленовий пакет, опечатали та скріпили біркою з підписами, було складено протокол огляду місця події, прочитано вголос та підписано всіма учасниками без зауважень.

- ОСОБА_11, начальника ВБНОН Івано-Франківського МУВС, який підтвердив, що 18 червня 2013 року, перебуваючи з іншими працівниками міліції неподалік магазину «Ростислав», побачили як зупинилось таксі і з переднього пасажирського сидіння вийшов свідок ОСОБА_4, який поводив себе неадекватно, а в автомобілі перебував обвинувачений. У ОСОБА_4 працівниками міліції було виявлено наркотичну речовину, і він повідомив, що її йому продав ОСОБА_2, який перебуває в машині. Тому ним одразу було викликано слідчо-оперативною групу, запрошено двох понятих та за згодою ОСОБА_2 і ОСОБА_4 було проведено їх поверхневий огляд, в ході якого у свідка ОСОБА_4 виявлено та вилучено фольговий згорток з амфетаміном, який як він пояснив, придбав у обвинуваченого, та мав намір придбати ще. Для проведення огляду ОСОБА_2 вийшов з автомобіля з чорним пакетом в руках, в якому було виявлено та вилучено два пакетики з амфетаміном. Також обвинувачений пояснив, що ОСОБА_4 знімає гроші, щоб придбати наркотичний засіб.

За даними протоколу огляду місця події від 18 червня 2013 року ОСОБА_2 із пакета, який знаходився у його правій руці, добровільно надав два кульки із порошкоподібною речовиною білого кольору, які були в нього вилучені, та на запитання для чого зберігав вказаний порошок, ОСОБА_2 у присутності понятих відповів, що з метою збуту. При цьому протокол підписаний без заяв та зауважень, як понятими так і самим ОСОБА_2 ( а. с. 64-66 т 1). 18 червня 2013 року під час огляду місця події у ОСОБА_4 також виявлено та вилучено фольговий згорток із порошкоподібною речовиною (а. с. 67-69 т.1 ).

З досліджених судом висновків експерта № 09/12-0729 від 18 червня 2013 року (а. с. 73-75 т 1) та № 09/12-0751 від 21 червня 2013 року ( а. с. 90-94 т.1) вбачається, що надані на дослідження речовини жовтуватого кольору, які вилучено у ОСОБА_2, містять психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, в загальній кількості 0,91 грама, а порошкоподібна речовина білого кольору у фольговому згортку, яку вилучено у ОСОБА_4, містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін в кількості 0,232 грама.

Як підтверджують висновок експерта № 481 від 02 серпня 2014 року (а.с. 27-35 т.2) та показання допитаного експерта ОСОБА_12, порошкоподібні речовини, вилучені у ОСОБА_4 та ОСОБА_2, співпадають за якісним складом основного компоненту - наявністю амфетаміну та за наявністю фармацевтичної домішки - парацетамолу і за якісним складом мікродомішок, мають спільне джерело походження за сировиною, а різниця у відсотковому вмісті фармацевтичної домішки - парацетамолу, могла виникнути у зв'язку з нерівномірним розподіленням речовин.

Надана в ході судового розгляду як доказ у справі з боку обвинувачення копія вироку Івано-Франківського міського суду від 24 вересня 2013 року підтверджує, що ОСОБА_4 за вказане вище фактом придбання у ОСОБА_2 наркотичного засобу без мети збуту для особистого вживання був притягнутий до кримінальної відповідальності ( а. с. 114-117 т.1 ).

Суд першої інстанції при таких обставинах правильно вважав, що невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні вказаного злочину направлене на уникнення від відповідальності за фактично скоєне, і суперечить як показанням зазначених допитаних судом свідків, іншим доказам у справі, так і показанням самого обвинуваченого, зазначеним вище. Обвинувачений не пояснив іншої мети зустрічі та спілкування з ОСОБА_4

При цьому суд правильно зазначив, що немає підстав сумніватись у правдивості та достовірності показань свідків, які є однаковими та послідовними по суті, не суперечать один одному та узгоджуються з іншими доказами по справі.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України та ухвалив вирок у відповідності до вимог ст.374 КПК України.

Під час апеляційного розгляду обвинувачений та захисник заявили клопотання про дослідження ряду доказів, яке подали в письмовому вигляді. В задоволенні зазначених клопотань колегією суддів було відмовлено, оскільки докази, які просили дослідити апелянти, судом першої інстанції були досліджені у повному обсязі, без будь-яких порушень, у вироку їм надано правильну оцінку, і повторного дослідження вказані обставини не потребували.

Колегія суддів вважає, що покликання обвинуваченого на те, що свідок ОСОБА_4 його оговорює, так як співпрацює з працівниками міліції, спростовано показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10, а також тим, що, як визнав і сам обвинувачений, з цим свідком він був у нормальних стосунках, ОСОБА_4 теж засуджено по вказаному вище епізоду за ч. 1 ст. 309 КК України з призначенням відповідного покарання, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що підстав наговорювати на обвинуваченого у ОСОБА_4 не було, а його показання є правдивими та узгоджуються із показаннями як інших свідків так і самого обвинуваченого по фактичних обставинах, зазначених вище.

Оцінюючи позицію сторони захисту щодо того, що показання понятого ОСОБА_5 не заслуговують на увагу, оскільки він є «штатним» понятим працівників міліції, суд врахував, що вказаний свідок дійсно повідомив, що кілька разів погоджувався бути понятим при проведенні слідчих дій, пояснивши чому саме він погоджувався на таке, що зазначено в його показаннях у вироку. Проте такі обставини суд правильно не вважав підтвердженням того, що показання такої особи не слід брати до уваги, і що у випадку співпраці з працівниками міліції свідок не сказав би про це сам, як це мало місце в даному випадку.

За вказаних обставин суд правильно вважав, що позиція обвинуваченого про те, що він даного злочину не вчиняв, що наркотичні засоби належать свідку ОСОБА_4, що було порушено його право на захист, оскільки його допитували без адвоката, що ОСОБА_4 співпрацює з ВБНОН, не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду.

Як підтверджують матеріали кримінального провадження, суд з метою об'єктивності його розгляду та вияснення тих чи інших обставин, які на думку захисту могли б мати значення для вирішення справи, фактично задовольнив всі клопотання, заявлені стороною захисту, і колегія суддів вважає, що отримані внаслідок цього докази, в сукупності з іншими, підтвердили вину обвинуваченого у вчиненому.

Здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази суд правильно визнав належними і допустимими, оскільки вони містять у собі фактичні дані, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України та зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

При цьому підстав сумніватись у правдивості та достовірності показань свідків, показання яких є однаковими та послідовними, не суперечать один одному та узгоджуються з іншими доказами по суті провадження, колегія суддів не вбачає, оскільки поняті як свідки, які були очевидцями подій, є особами не зацікавленими у вирішенні провадження, а їх показання також підтверджуються і письмовими доказами, про які вказано вище.

Посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що в показаннях свідків є суперечності, не вмотивовані конкретними обставинами, які могли б мати суттєве значення для вирішення справи, а фактичні обставини, які підтвердили свідки, не є суперечливими стосовно обвинувачення ОСОБА_2, про що судом вказано у вироку, в тому числі і щодо показань свідка ОСОБА_6, також дано вичерпну відповідь і щодо пояснень самого свідка ОСОБА_5 щодо того, що він був неодноразово понятим, не вбачається і невідповідності між висновками експертиз щодо вмісту наркотичних речовин, що були вилучені в обвинуваченого і свідка ОСОБА_4

Не ґрунтуються на фактичних обставинах і вимогах закону твердження захисника про те, що в даному випадку не було проведено оперативної закупки наркотичного засобу, а той факт, що не було вилучено заплачені за наркотичний засіб 200 гривень та не було оглянуто як місця події помешкання ОСОБА_4, не може бути доказом недоведеності вини обвинуваченого при сукупності вказаних вище досліджених судом першої інстанції доказах.

Доводи апеляційних скарг щодо порушення судом порядку призначення судових експертиз та повторного виклику свідка ОСОБА_4 колегія суддів вважає несуттєвими і такими, що не перешкодили суду на підставі досліджених доказів ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Твердження захисника про те, що судом не усунуто суперечності щодо ваги вилучених наркотичних засобів і ваги зданого речового доказу в камеру зберігання безпідставні.

Згідно висновку експерта №09/12-0729 від 18.06.2013 року на експертне дослідження було надано два полімерні пакети, в яких виявлено порошкоподібні речовини жовтуватого кольору масою 3,43 грама (об'єкт №1) та 3,51 грама (об'єкт №2). За результатом дослідження експерт прийшов до висновку, що надані на дослідження порошкоподібні речовини жовтуватого кольору містять психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін в загальній кількості 0,91 грама (а.с.73-75 т.1)

Відповідно до постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 04.07.2013 року (а.с.149-150 т.1) пакет з психотропною речовиною - амфетаміном вагою 0,91 грама і було здано слідчим в камеру зберігання речових доказів відділу ресурсного забезпечення УМВС (а.с.151 т.1).

Що стосується покликання захисника, що судом було досліджено іншу банківську картку «Приватбанку», ніж вилучену у ОСОБА_4, то воно не ґрунтується на матеріалах провадження.

За даними протоколу огляду місця події ОСОБА_4 надав працівникам міліції картку з реквізитами «ПриватБанку» за НОМЕР_1 (а.с.67-69 т.1) . У постанові про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 04.07.2013 року зазначено, що оглянуту банківську картку з реквізитами «ПриватБанк» «Картка для виплат» за НОМЕР_2, яку було виявлено і вилучено у ОСОБА_4 18.06.2013 року, слід визнати речовим доказом (а.с.102 т.1). До вказаної постанови додано ксерокопію згаданої банківської картки за НОМЕР_2 (а.с.103-104 т.1). Колегія суддів вважає, що різниця в цифрах «5» і «6» у номері згаданої банківської картки не є обставиною, яка суттєво впливає на вирішення провадження по суті.

Покликання захисника в апеляційній скарзі на те, що допит свідка ОСОБА_8 проведений з порушенням вимог ст.352 КПК України щодо встановлення його особи, що в матеріалах провадження відсутній документ, який підтверджує роз'яснення вказаному свідку його прав та обов'язків, спростовуються наступним.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, допит свідка ОСОБА_8 було проведено судом першої інстанції у режимі відеоконференції з дотриманням вимог ч.5 ст.336 КПК України. Пам'ятку про процесуальні права свідку ОСОБА_8, на виконання ухвали Івано-Франківського міського суду від 03 червня 2014 року про допит свідка ОСОБА_8 у дистанційному режимі (а.с.245-246 т.1), було вручено судовим розпорядником Суворовського районного суду м. Одеси, про що підтвердив і сам свідок в судовому засіданні 07 серпня 2014 року. Як обвинувачений, так і захисник, під час допиту свідка ОСОБА_8 у режимі відеоконференції мали можливість поставити йому запитання щодо допитаних ним обставин.

Що стосується поданої суду заяви від свідка ОСОБА_8 про його перебування в м. Одесі і про можливість його допиту в режимі відеоконференції, то колегія суддів не вважала за необхідне досліджувати з цього приводу обставини, на які посилається захисник, оскільки це не є доказом по суті провадження.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_8 за вчинення злочину перебуває у розшуку і на час його допиту в режимі відеоконференції також був у розшуку, не може бути підставою для визнання його показань недостовірними.

Понятим під час огляду місця події ОСОБА_8 був 18.06.2013 року, у судовому провадженні брав участь дистанційно 07.08.2014 року.

Як вбачається з долученого до апеляційної скарги захисника повідомлення МВС України, вказаний свідок перебуває у розшуку з 27.11.2013 року.

Прокурор в засіданні апеляційної інстанції пояснив, що на час допиту свідка обставини щодо його розшуку не були відомі учасникам судового розгляду, в даний час органами прокуратури вживаються заходи по виконанню зазначеного рішення.

Окрім того, обвинувачений ОСОБА_2 під час розгляду апеляційних скарг підтвердив, що допитаний судом першої інстанції в режимі відеоконференції свідок ОСОБА_8 дійсно був понятим при огляді місця події і будь-яких сумнівів щодо відомостей про вказану особу обвинувачений не висловлював.

Що стосується покликання захисника на те, що диски запису судових засідань та запису відеоконференції оформлені судом з порушенням Інструкції про порядок роботи з технічними засобами відеозапису ходу і результатів процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції під час судового засідання, то зазначене не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою безумовне скасування вироку. Лише відсутність технічного носія інформації є підставою для скасування судового рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судовий розгляд кримінального провадження проведений повно, висновки суду відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено, тому підстав для скасування вироку і закриття провадження, про що ставиться питання в апеляційних скаргах, не вбачається.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 376 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Івано-Франківського міського суду від 03 листопада 2014 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий О.Й. Іванів

Судді: В.П. Гандзюк

С.С. Вилка

Згідно з оригіналом

Суддя О.Й. Іванів