Ухвала суду № 43170085, 11.03.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3134/15 Справа № 201/12262/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Трещов В. В. Доповідач - Волошин М.П.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Волошина М.П.,

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі - Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 28 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ПАТ «КБ «Хрещатик» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів, в якому з врахуванням уточнень просила стягнути з ПАТ «КБ «Хрещатик» на її користь грошові кошти в розмірі 2 075 000 доларів США в якості повернення вкладу, а також 204 254 доларів США відсотків по депозитним договорам, що разом становить 2 279 254 доларів США.

Відповідач ПАТ «КБ «Хрещатик» звернулося з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними договору № 805/2010-18 банківського вкладу "Оберіг" в доларах США із щомісячною сплатою процентів від 15 червня 2010 року на суму 2 075 000 доларів США та договору №658/2013-222 банківського вкладу "Оберіг" в доларах США із щомісячною сплатою процентів (12 місяців) від 22 травня 2013 року у сумі 900 000 доларів США, що були укладені між ПАТ «КБ «Хрещати» та ОСОБА_2

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 28 січня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Хрещатик» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів задоволені.

Стягнуто з ПАТ «КБ «Хрещатик» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в загальному розмірі 2279254 доларів США у тому числі: 2075000 доларів США - суму вкладу, та 204254 доларів США нарахованих відсотків.

Стягнуто з ПАТ «КБ «Хрещатик» на користь держави 3654 гривні судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову ПАТ «КБ «Хрещатик» до ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними - відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ПАТ «КБ «Хрещатик», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його зустрічні позовні вимоги задовольнити та відмовити у задоволенні позовних вимог позивачки.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 жовтня 2009 року на підставі заяви позивачки було відкрито поточний рахунок № 26209180114202 в ПАТ "КБ "Хрещатик" в іноземній валюті на який було покладено грошові кошти в розмірі 2 075 000 доларів США.

Починаючи з 2009 року позивачкою на депозитних рахунках в ПАТ «КБ «Хрещатик» розміщувались грошові кошти. Взаємовідносини з банком будувалися на стандартних договорах банківського вкладу за щомісячною сплатою процентів. Згідно цих договорів банк на визначений договором строк, під 9 - 12,5 річних залучав грошові кошти. Після закінчення строку дії договору, грошові кошти поверталися на поточний рахунок, а відсотки по ним повинні були на підставі відповідного розпорядження - заяви вкладника повертатися разом з тілом вкладу на поточний рахунок чи видаватися з каси банку.

Також судом встановлено, що 22 травня 2013 року між ОСОБА_2 та Банком було укладено Договір банківського вкладу «Оберіг» за № 658/2013-222 строком на 12 місяців.

Згідно умов Договору Банк прийняв на депозитний рахунок грошові кошти в розмірі 900 000 доларів США до 22 травня 2014 року під 9% річних.

Цього ж дня, ОСОБА_2 було підписано заяву про перерахування коштів з поточного на депозитний рахунок. Грошові кошти в розмірі 900 000 доларів США по договору банківського вкладу № 658/2013-222 повинні були надійти з поточного рахунку позивача.

Згідно цієї ж заяви, нараховані відсотки по договору повинні були бути перераховані на поточний рахунок, а після закінчення строку дії договору, основна сума вкладу повинна була повернутися на поточний рахунок.

Згідно положення п.3.4. договору банківського вкладу № 658/2013-222 в останній день терміну розміщення вкладу сума вкладу та нараховані проценти повертаються владнику шляхом перерахування на поточний рахунок.

В березні - квітні 2014 року позивач звернулася до Банк з вимогою про зняття частину коштів де їй було повідомлено про те, що існують встановлені обмеження Національним Банком України щодо видачі готівкою іноземної валюти - доларів США і було запропоновано забрати вже всю суму грошових коштів після закінчення строку дії договору.

Після закінчення строку дії депозитного договору кошти позивачці повернуті не були.

24 червня 2014 року Банк надав ОСОБА_2 відповідь про те, що договір банківського вкладу № 658/2013-222 не обслуговується, у зв'язку з чим в ПАТ "КБ "Хрещатик" відсутні правові підстави для повернення грошових коштів.

Представником позивача до Банку було направлено запити від 25 червня 2014 року та 10 липня 2014 року про надання інформації по історії взаємовідносин з Клієнтом, а також копії документів починаючи з 2009 року.

На зазначені запити Банком було надано відповіді від 17 липня 2014 року та 18 липня 2014 року з яких витікає, що договір банківського вкладу № 658/2013-222 в Банку не значиться, а грошові кошти з поточного рахунку та відсотки по ньому були зняті ще в 2010 році відповідно до заяв про видачу готівки №231 від 12 листопада 2009 року, №123 від 01 грудня 2009 року, №53 від 12 січня 2010 року, №102 від 01 лютого 2010 року, №99 від 12 лютого 2010 року. №290 від 10 березня 2010 року, № 271 від 18 березня 2010 року, № 61 від 01 квітня 2010 року, №292 від 14 квітня 2010 року, №255 від 30 квітня 2010 року, № 270 від 28 травня 2010 року, №254 від 31 травня 2010 року, №131 від 01 червня 2010 року, №103 від 17 червня 2010 року, №110 від 27 липня 201 року, №373 від 20 вересня 2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги позивача за первісним позовом суд послався на те, що відповідач порушив право позивача на повернення грошових коштів передбаченого ст. 1060 ЦК України.

Такий висновок суду відповідає встановленим у справі обставинам, нормам матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність").

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення статті 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно з пунктом 1.4 Положення залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з пунктом 8 глави 2 "Приймання банком готівки" розділу ІІІ "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції № 337, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Вищевказані вимоги були виконані сторонами, що підтверджується банківськими договорами:

№ 647/2009-18 від 08.10.2009 року,

№780/2009 - 18 від 09.11.2009 року,

№884/2009 - 18 від 09.12.2009 року,

№24/2010 - 18 від 11.01.2010 року,

№167/2010 - 18 від 12.02.2010 року,

№315/2010 - 18 від 12.03.2010 року,

№315/2010 - 18 від 12.03.2010 року,

№ 509/2010 - 18 від 12.04.2010 року,

№677/2010 - 18 від 12.05.2010 року,

№805/2010 - 18 від 15.06.2010 року

та меморіальними валютними ордерами до кожного вищевказаного договору, що містяться в матеріалах справи.

Крім того, при відкритті поточного рахунку в банку, з метою ідентифікації особи вкладника, а також підпису ОСОБА_2 було заповнено Картку зі зразками підписів та надано всі інші необхідні ідентифікаційні данні.

Статтею 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Банк зобов'язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно вимог ч. 3 ст. 1060 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку, або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

Згідно ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Під безперешкодним правом розпоряджатися грошовими коштами на рахунку є право власника грошових коштів отримати (повернути) такі кошти від банка в своє розпорядження.

Згідно положень п.2.4.1.,2.4.2. договору №817 банківського рахунку фізичної особи від 07 жовтня 2009 року Банк взяв на себе обов'язок гарантувати Клієнту право самостійно розпоряджатися грошовими коштами та отримувати своєчасне і повне здійснення розрахунків та інших обумовлених договором послуг.

Крім цього, відповідно до п.2.1.2. вищевказаного договору банківського рахунку фізичної особи Банк зобов'язався забезпечувати збереження коштів Клієнта на його рахунку.

Відповідно до вищезазначених договорів позивачем було розміщено до банку грошові кошти в розмірі 2 075 000 доларів США з щомісячним переукладенням договорів з отриманням щомісячних відсотків.

Банк повинен був після завершення строку дії договорів зарахувати (повернути) на поточний рахунок позивача грошові кошти в розмірі вкладу - 2 075 000 доларів США, а також відсотки від суми вкладу.

Частиною 3 ст. 1068 ЦК України визначено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документу, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Узгоджуєтья це і з положенням ст.. 530 ЦК України про виконання зобов'язання в установлений строк.

Розглядаючи справу «Золотас проти Греції», Європейський суд чітко вказав, що «особа, яка розмістила грошову суму в банку, передала йому право використання цієї суми, банк був зобов'язаний зберігати її, й у разі використання з метою одержання прибутку мав повернути еквівалентну суму вкладникові після припинення дії угоди. Отже, власник рахунку міг вважати, що його вклад у банку - в безпеці, особливо при отриманні відсотків. Власник рахунку правомірно вважав, що буде повідомлений про ситуацію, яка загрожує суті угоди з банком і його фінансовим інтересам, щоб він міг завчасно зробити дії відповідно до закону та зберегти право на захист свого майна. Подібні довірчі відносини характерні для банківських операцій та банківської справи.»

Відмовляючи повернути кошти, що належать клієнтові, банк порушує також і положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод а також Першого протоколу, ратифікованих Україною. В абз.1 ст. 1 протоколу вказано, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бут позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.»

З урахуванням віх обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача 2 075 000 доларів США суми внесеної позивачкою на поточний рахунок та 204 254, 00 доларів США відсотків по депозитним договорам.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що між банком та ОСОБА_2 було укладено договір банківського вкладу "Оберіг" №805/2010-18 від 15 червня 2010 року на суму 2 075 000 доларів США та договір банківського вкладу "Оберіг" №658/2013-222 від 22 травня 2013 року на суму 900 000 доларів США.

Відповідно висновку почеркознавчої експертизи від 22 жовтня 2014 року встановлено, що заява від 15 червня 2010 року про дострокове зняття перерахування коштів в сумі 2 075 000 доларів США, яка містить підпис ОСОБА_2 підписана не ОСОБА_2

Згідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 2 статті 1059 ЦК України передбачено, що у разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

ПАТ "КБ "Хрещатик" посилається на те, що договір №205/2010-18 банківського вкладу "Оберіг" в доларах США із щомісячною сплатою процентів від 15 червня 2010 року на суму 2 075 000 доларів США особисто не підписувався ОСОБА_2

Що стосується договору банківського вкладу "Оберіг" №658/2013-222 від 22 травня 2013 року на суму 900 000 доларів США, ПАТ «КБ «Хрещатик» посилався на те, що сторонами не було додержано письмову форму договору банківського вкладу згідно з вимогами статті 1059 ЦК України, що підтверджується тим, що до подання позову банк розглядав заяву позивача на повернення вкладу. По факту відсутності коштів було проведено службове розслідування та ревізія Київського регіонального відділення за період 2011-2014 роки, з яким позивач уклав договір вкладу.

ПАТ "КБ "Хрещатик" також посилався на те, що договір №658/2013-222 банківського вкладу "Оберіг" в доларах США із щомісячною сплатою процентів (12 місяців) від 22 травня 2013 року в сумі 900 000 доларів США не укладався банком. Договір не зареєстрований у системі обліку депозитів банку. В матеріалах справи Київського регіонального відділення відсутній примірник Договору та будь-які документи щодо укладання.

Рахунок вказаний у примірнику Договору, наданого відповідачем не відкривався у банку. Зобов'язання за вказаним договором не обліковуються на балансі банку.

Згідно з пунктом 2.1 Положення, затвердженого Національним банком України від 03.12.2003 року, №516 "Про прядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Таким чином, судом першої інстанції правильно застосовано зазначені норми матеріального права. З урахуванням установлених під час розгляду цієї справи обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність недійсності спірних договорів.

Довід апеляційної скарги про недотримання письмової форми договорів банківських вкладів спростовується матеріалами справи та наявними в них договорами та меморіальними ордерами, які оформлені згідно діючого законодавства та нормативно-правових актів.

Крім того, в матеріалах справи є лист - довідка ПАТ «КБ «Хрещатик» від 18 липня 2014 року на ім'я ОСОБА_2 щодо наявності в банку договірних правовідносин по банківським вкладам позивачки з 2009 року по 2014 рік. ( т. 1 а.с.73 - 90)

Довід апеляційної скарги про те, що банк відповідно до ст.. 1058 ЦК України в повному обсязі виконав свої зобов'язання як за сумами вкладів, так і за процентами згідно з умовами договорів, спростовується матеріалами справи, а саме висновком почеркознавчої експертизи від 22 жовтня 2014 року , яким встановлено, що факт виконання підписів в заявах про видачу готівки за період 2010 року від імені позивача ОСОБА_2 зроблені не нею, а іншими особам. (а.с.164). Дану експертизу було призначено та проведено в межах кримінального провадження передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, а саме зловживання службовим становищем працівниками ПАТ «КБ «Хрещатик», по якому позивачку визнано потерпілою.

Відповідачем не надано доказів того, що саме вкладнику ОСОБА_2 були повернуті кошти та відсотки за її вкладами.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання законом не допускається.

Інші доводи наведені в апеляційній скарзі судова колегія до уваги не приймає, оскільки вони не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено з повним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 28 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.П.Волошин

Судді: Е.Л.Демченко

Т.Р.Куценко