Рішення № 43170084, 18.02.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2004/15 Справа № 201/7253/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О. А. Доповідач - Волошин М.П.

Категорія 57

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Волошина М.П.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі - Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И Л А:

У червня 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що вона 19 лютого 2014 року звернулася до турагенства «Планета-тур» в особі приватного підприємця ОСОБА_2 з метою придбання туристичних послуг з організації проведення туристичного туру до Єгипту в період з 01 березня 2014 року на 14 календарних днів. В офісному приміщенні відповідача позивачу було запропоновано тур до м. Шарм-ель-Шейх у Єгипті до п'ятизіркового готелю вартістю туру в 15 700 грн., позивачка погодилася і ввечері того ж дня вдома у відповідача позивачка передала ОСОБА_2 вказані кошти - 15 700 грн., в підтвердження отримання коштів відповідачка надала позивачу квитанцію до прибуткового касового ордеру від 19 лютого 2014 року. На пропозицію позивачки укласти договір відповідачка відмовилася.

28 лютого 2014 року позивачка прийшла до офісу відповідача і попросила передати їй документи для здійснення вказаного туру, але відповідачка сказала, що з 01 березня 2014 року тур не відбудеться через відсутність місць в зазначеному готелі і запропонувала перенести тур на 24 березня 2014 року і в іншому готелі, позивачка не погодилася і сторони домовились про тур туди ж (перший готель і в тому ж місті) на 28 квітня 2014 року.

25 квітня 2014 року позивачка знову прийшла до офісу відповідача і попросила передати їй документи для здійснення вказаного туру, але відповідачка сказала, що тур повинен був відбутися 24 березня 2014 року, позивачка не полетіла в Єгипет зі своєї вини, отже тур не відбувся.

Позивачка стала вимагати повернути їй сплачені нею кошти, але отримала відмову з тих мотивів, що відповідачка всі кошти витратила на бронювання авіа перельоту і бронювання місць в готелі для позивачки та її дітей. На претензію позивача відповідач відповіла відмовою.

У зв'язку з чим позивачка вважає, що їй завдана матеріальна і моральна шкода, вона несла витрати, а законом передбачені і штрафні санкції за невиконання умов договору. Наступні звернення до відповідача з питанням повернення коштів також ні до чого не призвели.

На неодноразові звернення позивачки до відповідача з питанням виплати коштів, відповідач свої зобов'язання не виконав. У зв'язку з чим позивачка просила стягнути з відповідача на її користь сплачені за договором кошти у розмірі 15 700 грн., штрафні санкції (пеню) у розмірі 109 743, 00 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.

Стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальні збитки в сумі 15 700 грн., штрафні санкції (пеня) в сумі 15700 грн. і моральну шкоду 1000 грн., а всього 32400 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судовий збір.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким від мовити у задоволенні позовних вимог позивачки.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає

Так судом першої інстанції встановлено, що 19 лютого 2014 року позивака ОСОБА_3 звернулася до туристичного агентства «Планета-тур» в особі ФОП ОСОБА_2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, з метою придбання туристичних послуг - з організації проведення туристичного туру до Єгипту в період з 01 березня 2014 року на 14 календарних днів. В офісному приміщенні цього агентства відповідачкою позивачці був запропонований тур до міста Шарм-ель-Шейх у Єгипті в п'ятизірковий готель Jaz Mirabel Park 5* вартістю 15 700.00 грн.. ОСОБА_3 погодилася на вищезазначену пропозицію та враховуючи, що у неї на час цієї зустрічі з відповідачкою в офісі не було обумовленої суми коштів, відповідачка запропонувала їй зустрітися у вечері у неї дома та передати їй кошти за туристичну подорож у розмірі 15 700 грн. . Ввечері того ж дня 19 лютого 2014 року позивачка передала особисто відповідачці грошові кошти в якості оплати в розмірі 15 700 грн. за вказаний придбаний тур до Єгипту. В підтвердження передачі грошових коштів ФОП ОСОБА_2 надала позивачці квитанцію до прибуткового касового ордеру від 19 лютого 2014 року на вищезазначену суму.

Позивачка запропонувала відповідачці укласти договір на туристичне обслуговування, однак остання запевнила, що це не обов'язково та додала, що в підтвердження замовлення туру до Єгипту достатньо наявності виданої нею квитанції до прибуткового касового ордеру від 19 лютого 2014 року.

28 лютого 2014 року ОСОБА_3 особисто прийшла до офісу відповідачки з проханням передати їй усі необхідні документи для здійснення подорожі до Єгипту, однак їй було зазначено, що подорож, яка була запланована на 01 березня 2014 року до міста Шарм-зль-Шейх у Єгипті, не відбудеться у зв'язку з тим, що в готелі Jaz Mirabel Park 5* відсутні вільні міста в період запланованого туру та у зв'язку з чим було відмовлено в бронюванні місць в готелі. Враховуючи вищезазначені обставинами відповідачка запропонувала позивачці перенести подорож на 24 березня 2014 року та запропонувала чотирьох зірковий готель Albatros Aqua Blu Sharm 4* в м. Шарм-ель-Шейх y Єгипті. Однак, у зв'язку з тим, що у позивачки не було змоги здійснювати подорож з 24 березня 2014 року, а також те, що відповідачка запропонувала готель Albatros Aqua Blu Sharm 4*, який не відповідав побажанням позивачки, вона запропонувала відповідачці або перенести тур на 28 квітня 2014 року в раніше запланований готель, а саме в Jaz Mirabel Park 5* у місті Шарм-зль-Шейх у Єгипті або повернути їй раніше сплачені кошти у розмірі 15700 грн..

Відповідачка погодилась надати позивачці туристичні послуги з організації проведення туристичного туру з 28 квітня 2014 року на 14 днів у місті Шарм-ель- Шейх у Єгипті в готелі Jaz Mirabel Park 5*.

25 квітня 2014 року позивачка звернулася до відповідачки з проханням передати їй усі необхідні документи для здійснення подорожі до Єгипту, однак відповідачка зазначила, що позивачка начебто не вірно її зрозуміла та тур повинен був відбутися саме 24 березня 2014 року, однак на заперечення позивачки про те, що вона не надавала згоду на проведення туру з 24 березня 2014 року та не отримувала будь-яких повідомлень і документів для здійснення вищезазначеної подорожі, відповідачка нічого н зазначила, лише на вимогу позивачки негайно повернути раніше сплачені кошті відповідачка зазначила, що немає змоги це зробити тому, що начебто ці кошти вона перерахувала на бронювання туру з 24 березня 2014 року.

У зв'язку з вищезазначеними обставинами 28 квітня 2014 року позивачка на адресу відповідачки направила письмову претензію з метою повернення їй грошових коштів у розмірі 15 700 грн. у зв'язку з тим, що їй не були надані туристичн послуги та вона не була взагалі повідомлена про їх виконання, та вона неодноразово намагалася зв'язатися з відповідачкою для отримання інформації про дату повернення коштів, однак дана претензія не була задоволена, кошти за замовлений тур до Єгипту не були позивачці повернуті.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивачки суд виходив з того, що грошові кошти передані позивачкою відповідачці сплачувалися у якості виконання зобов'язань за договором, а отже вона має право на повернення свого майна (коштів), що незаконно перебувають у володінні відповідачки.

Оскільки замовлення на туристичну подорож до Єгипту замовлялося для задоволення особистих потреб, тому позивачка є споживачем відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», то суд першої інтенції дійшов висновку, що в даному випадку можливо застосувати норму ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», в якій встановлена відповідальності за порушення прав споживача.

Але з таким висновком суду погодитися не можна, з наступних підстав.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про туризм» порушеннями законодавства в галузі туризму є порушення умов договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

Згідно ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про туризм», за неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагент, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Агентського договору про реалізацію туристичних послуг № 1598 від 01 лютого 2012 року ФОП ОСОБА_2 є туристичним агентом туроператора дочірне підприємство «А.Е.Т. Джоін ап!».

За предметом агентського договору ФОП ОСОБА_2 діяла від імені та за дорученням туроператора ДП «А.Е.Т. Джоін ап!» на підставі саме агентського договору, а також ФОП ОСОБА_2 не має права надавати туристичні послуги, адже не є туроператором, в розумінні ст. 5 ЗУ «Про туризм».

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про стягнення з ФОП ОСОБА_2 матеріальних збитків та моральної шкоди зроблені з порушенням вищевказаних вимог закону, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів щодо зобов'язань між позивачкою та відповідачкою.

З матеріалів справи вбачається, що вказані правовідносини виникли між позивачкою та саме туроператором ДП «А.Е.Т. Джоін ап!», що підтверджується документами на оформлення туристичних послуг (а.с.30-35).

Таким чином, суд першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясував обставини справи, права та обов'язки сторін.

З огляду не зазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ч.ч.1, 3 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди відмовити.

Рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.П.Волошин

Судді: Е.Л.Демченко

Т.Р.Куценко