Рішення № 43170063, 28.01.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1583/15 Справа № 182/6738/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Троян Н. А. Доповідач - Волошин М.П.

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Волошина М.П.,

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі - Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", третя особа: генеральний директор публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" Куцін Володимир Семенович, про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ "НЗФ" про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Уточненою позовною заявою позивач вказав генерального директора ПАТ «НЗФ» Куціна B.C. в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 25 січня 1993 року він був прийнятий на роботу на посаду економіста з постачання бюро промислового та технологічного устаткування, запасних частин відділу устаткування, запасних частин (ВУЗЧ) управління поставок та забезпечення виробництва (УПЗВ) ПАТ «НЗФ».

Згідно наказу ПАТ «НЗФ» № 17 від 25 липня 2014 року його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення пп.2.1., 2.8., 2.14., 4.1., 4.2., 4.8., Посадової інструкції та пп. 3.1., 3.3., 3.6. Правил внутрішнього трудового розпорядку через те, що станом на 01 липня 2014 року не виконана поставка на завод 14-ти позицій товару за специфікацією №2/1402798 до договору №1400617 від 31.01.2014 року, укладеного між ПАТ «НЗФ» та ТОВ «Кайлас».

Проте, обов'язки, покладені на нього трудовим договором, посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку виконувалися ним належним чином та в повному обсязі відповідно до наданих службових повноважень.

Поставка у другому кварталі 2014 року 14-ти позицій товару (із 17-ти позицій) за специфікацією №2/1402798 до договору №1400617 від 31 січня 2014 року, укладеному між ПАТ «НЗФ» (Замовник) та ТОВ «Кайлас» (Постачальник), не виконана з вини Постачальника за цим договором та частково з вини інших структурних підрозділів ПАТ «НЗФ» в частині оплати частково поставленого товару по 3-м позиціям специфікації згідно рахунку ТОВ «Кайлас» №СФ-0000203 від 11 червня 2014 року.

Наказом № 17 від 25 липня 2014 року його було звільнено з займаної посади згідно п.3 ст.40 КЗпП України.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно поклав на нього вину за вище вказану не виконану поставку та звільнив його без законної на те підстави.

Крім того, у зв'язку з незаконним звільненням позивач вважає, що відповідач завдав йому моральної шкоди.

У зв'язку з чим просив суд поновити його на посаді економіста з постачання бюро промислового та технологічного устаткування, запасних частин відділу устаткування, запасних частин (ВУЗЧ) управління поставок та забезпечення виробництва (УПЗВ) ПАТ «НЗФ», стягнути з ПАТ «НЗФ» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 липня 2014 року по 18 листопада 2014 року включно у сумі 18 066 грн. 24 коп. та 4000 грн. моральної шкоди, зобов'язати відповідача скасувати наказ №17 від 25 липня 2014 року та внести до його трудової книжки запис про ануляцію запису про звільнення від 25 липня 2014 року, провести нарахування та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19 листопада 2014 року по день поновлення на роботі.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та на неповен з'ясування обставин справи ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог позивача.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 25 січня 1993 року працював на ПАТ «НЗФ» на посаді вантажника-експедитора, що підтверджується наказом № 83 від 25.01.1993 року

Наказом № 445 від 11 грудня 2007 року він був призначений на посаду економіста з постачання бюро промислового та технологічного устаткування, запасних частин відділу устаткування та запасних частин управління поставок та забезпечення виробництва, що підтверджується наказом.

Наказом № 17 від 25 липня 2014 року позивача було звільнено з роботи за порушення вимог пп. 2.1, 2.8, 2.14, 4.1, 4.2, 4.8 посадової інструкції економіста з постачання бюро промислового та технологічного устаткування відділу устаткування та запасних частин з правління поставок та забезпечення виробництва (ВУЗЧ УПЗВ) та пп. 3.1, 3.3, 3.6 Правил внутрішнього трудового розпорядку, згідно п.3 ст.40 КЗпП України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача суд першої інстанції послався на те, що відповідно до вимог посадової інструкції, позивач повинен був:

- виконувати комплекс робіт щодо забезпечення виробничо-експлуатаційних потреб структурних підрозділів заводу (в даному випадку - залізничного цеху) промисловим та технологічним устаткуванням, запасними частинами;

- здійснювати контроль за своєчасним надходженням устаткування та запасних частин на завод;

- здійснювати необхідне листування та безпосередній зв'язок з постачальником, контролювати виконання постачальником договірних зобов'язань, кількість і якість матеріалів, що надходять.

Економіст з постачання несе відповідальність за своєчасність та якість виконання обов'язків, передбачених посадовою інструкцією.

Оцінка роботи економіста з постачання виконується за розділом 8 посадової інструкції, зокрема, якість виконання робіт визначається ступенем відповідності виконаних завдань вимогам нормативних актів, які визначають зміст роботи, отримані результати, а також відсутністю помилок і недоробок.

З матеріалів справи вбачається, що 18 квітня 2014 між ПАТ НЗФ та ТОВ „Кайлас", була укладена специфікація № 2/1402798 до договору поставки № 1400617 від 31 січня 2014, в якій узгоджена поставка у другому кварталі 2014 року на ПАТ НЗФ запасних частин до залізничної техніки по 17-ти позиціям на суму 89 188 грн. Відповідно п. 3.3 Договору № 1400617, поставка товару здійснюється лише після отримання письмового підтвердження Покупця (належним чином оформленої заявки), що підтверджується договором, специфікацією.

11 червень 2014 року із запланованих 17-ти позицій запчастин ТОВ "Кайлас" поставило три позиції на суму 53 864,00 грн. з ПДВ. Оформлену належним чином письмову заявку на вказану поставку, згідно з п. 3.3. договору № 1400617 від 31 січня 2014 року, ОСОБА_2 до ТОВ "Кайлас" не надавав, але, як вказав в своїх поясненнях, погодив з постачальником у телефонному режимі.

Інші 14 позицій за специфікацією № 2 на суму 35 324,00 грн. в передбачений договором період на завод не надійшли. Листом № 0709 від 09 липня 2014 року постачальник зазначив, що запасні частини не витребувані. У своїх поясненнях ОСОБА_2 зазначив, що поставка за специфікацією № 2/1402798 від 18 квітня 2014 року ним не планувалась, а тому заявку на поставку він не направляв.

Проте, відповідно до Плану надходження на завод ТМЦ в період з 09 червня 2014 року по 13 червня 2014 рік, економістом ОСОБА_2 у цей період планувалася поставка запасних частин по 17-ти позиціям на суму 89 188 грн. від ТОВ „Кайлас" за специфікацією № 2/1402798 до договору № 1400617 від 31 січня 2014 року, що підтверджується особистим підписом позивача на проекті Плану надходження ТМЦ.

Суд не прийняв до уваги твердження позивача в тій частині, що він виконував вимоги п. 4 Протоколу наради про поставку запасних частин до ЗЦ та АТЦ від 09 липня 2010 року, тобто спочатку повинен був витребувати у постачальника документи про якість, а потім робити заявку, оскільки відповідно до п. 4 Протоколу наради про поставку запасних частин до ЗЦ та АТЦ від 09 липня 2010 року, за 5 днів до поставки позивач повинен був витребувати у постачальника документи про якість для їх попередньої перевірки. Документи про якість він запросив у постачальника в телефонному режимі у травні 2014 року, про те на день запиту документів про якість, письмова заявка на поставку за п.3.3 Договору, позивачем не направлена (тобто конкретна дата поставки не запланована, заявка не була направлена), внаслідок чого ним порушені як умови договору, так і вимоги Протоколу від 09 липня 2010 року.

Також суд не прийняв до уваги і твердження позивача в тій частині, що запасні частини не були поставлені тому, що завод не здійснив оплату, що підтверджується листом постачальника № 2706 від 27.06.2014 року. Позивач не зміг пояснити яким чином оригінал листа, адресований на ім'я комерційного директора заводу опинився у нього, за цим номером та датою відповідачем наданий лист з іншим текстом, який надійшов на завод і на якому є резолюція комерційного директора, крім того із тексту листів не вбачається саме ця підстава для відмови в поставці запасних частин та спростовується листом постачальника № 0709 від 09 липня 2014 року, згідно якого запасні частини не витребувані, сам договір не передбачає предоплату.

Згідно службової записки начальника ЗЦ від 08 липня 2014 року у зв'язку з відсутністю необхідних запасних частин не має можливості проводити ремонтні роботи. В результаті цього три крани знаходяться в неробочому стані.

Тільки після службової перевірки 26 червня 2014 року позивач підготував письмову заявку, в якій некоректно зазначив дату поставки „в строк до 07 січня 2014 року"

Невиконання позивачем умов договору, а саме своєчасного направлення постачальнику письмової заявки, позбавило відповідача права пред'явити постачальнику претензії за невиконання умов договору по поставці запасних частин.

Також судом встановлено, що 07 листопада 2013 року позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та за наказом № 40 від 07 листопада 2013 року йому було оголошено догану за неналежне виконання своїх посадових обов'язків, яка на момент притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП, не втратила юридичної сили за давністю та достроково не знято.

24 липня 2014 року профспілковий комітет первинної організації ПМГУ у ПАТ НЗФ розглянув подання адміністрації заводу на звільнення економіста ОСОБА_2 за п. 3 ст. 40 КЗпП та дав згоду на звільнення, що підтверджується поданням та протоколом засідання № 88 від 24 липня 2014 року.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції посилаючись на систематичне невиконання позивачем без поважних причин обов'язків, покладених на нього посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також з урахуванням наказу № 40 від 07 листопада 2013 року яким позивачу було оголошено догану, зазначив, що наказ № 17 від 25 липня 2014 року є законним, відповідачем при виданні наказу стосовно позивача не допущені порушення приписів та норм діючого законодавства у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог позивача.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд, не з'ясував дійсні обставини справи, без перевірки доводів і заперечень сторін та без належної оцінки доказів. Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права є підставою до скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивача незаконно було звільнено з роботи, на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, оскільки відсутня система допущених з його боку дисциплінарних проступків.

Згідно з п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір з працівником може бути розірваний з ініціативи уповноваженого органу у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Під систематичним невиконанням службових обов'язків мається на увазі неодноразове (тобто два і більше разів) здійснення цих вчинків. Проте умовою звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП є факт повторного здійснення працівником протиправної винної дії після того, як до нього вже застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення за вчинення таких дій раніше.

Так, звільняючи з роботи ОСОБА_2 за п. 3 ст. 40 КЗпП України відповідач послався на те, що він вже має дисциплінарне стягнення - догану, оголошену йому згідно з наказом від 07 листопада 2013 року.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», за передбаченими п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (ст. 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло більше одного року.

Отже, підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України є систематичне невиконання працівником трудових обов'язків, при цьому систематичним невиконанням трудових обов'язків вважається факт третього порушення, якщо за попередні два протягом року були застосовані дисциплінарні стягнення, крім того таке звільнення допускається тільки за вини працівника.

За таких обставин, висновки суду про законність наказу № 17 від 25 липня 2014 року про звільнення ОСОБА_2 не відповідають фактичним обставин справи, оскільки позивача було притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани одноразово, що виключає поняття системності в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині поновлення його на роботі підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток позивача визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 з подальшими змінами.

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу позивача обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення його з роботи.

Як вбачається з довідки про середню заробітну плату відповідача, заробіток ОСОБА_2 за травень, червень 2014 року складає 8 419, 99 грн., а тому середньоденна заробітна плата позивача становить 221, 58 грн. ( 8 419, 99 : 38 робочих днів).

За період з 26 липня 2014 року по 28 січня 2015 року час вимушеного прогулу складає 130 робочих днів, а тому на користь ОСОБА_2 з ПАТ «НЗФ» підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 28 805, 40 грн. (вказана сума визначена без утримання податку й інших обов'язкових платежів)

Колегія суддів вважає, що при звільненні з роботи, відповідачем були порушені законні права позивача. ОСОБА_2 було завдано моральну шкоду, яка підлягає стягненню на підставі ст. 237-1 КЗпП України.

При визначенні суми морального відшкодування колегія суддів враховує конкретні обставини справи, характер і ступень моральних страждань позивачки, та вважає, що стягненню підлягає сума у розмірі 1000 грн., з частковим задоволенням її позову.

Позовні вимоги позивача, в частині зобов'язання внести до трудової книжки ОСОБА_2 запис про ануляцію запису про звільнення від 25 липня 2014 року, не підлягає задоволенню, оскільки питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. N 301 "Про трудові книжки працівників", Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників та іншими актами законодавства,

Відповідно до п. 2.4. Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом.

Відповідно до вимог п 2.10 Інструкції визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Про що робиться відповідний запис у трудовій книжці.

Вирішуючи питання щодо судового збору, колегія суддів виходить зі ст.88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з доповненнями, де позовні вимоги мають одночасно майновий і немайновий характер, а тому стягненню з відповідача підлягає сума в розмірі 531, 65 грн. (288, 05 грн. + 243, 60 грн.)

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не може залишатися в силі і, на підставі ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316, 319, 367 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2014 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ № 17 від 25 липня 2014 року про звільнення ОСОБА_2 за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді економіста з постачання бюро промислового та технологічного устаткування, запасних частин відділу устаткування, запасних частин (ВУЗЧ) управління поставок та забезпечення виробництва (УПЗВ) Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (код ЄДРПОУ 00186520, юридична адреса: 53200, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул..Електрометалургів, 310)

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (код ЄДРПОУ 00186520, юридична адреса: 53200, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул..Електрометалургів, 310) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 липня 2014 року по 28 січня 2015 року включно у сумі 28 805 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот п'ять гривен) 40 коп. без утримання податку й інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (код ЄДРПОУ 00186520, юридична адреса: 53200, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул..Електрометалургів, 310) на користь ОСОБА_2 1 000 грн. (одну тисячу) в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (код ЄДРПОУ 00186520, юридична адреса: 53200, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул..Електрометалургів, 310) на користь держави судовий збір в розмірі 531 грн. 65 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Відповідно ст. 367 ЦПК України рішення у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку у межах платежу за 1 місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.П.Волошин

Судді: Е.Л.Демченко

Т.Р.Куценко