Постанова № 43164653, 18.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2015 р. Справа № 922/299/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя

Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі - Міракові Г.А.,

за участю:

позивача за первісним позовом - не з'явився;

відповідача за первісним позовом - Голубков В.Г. за довіреністю від 16.01.2015р. №49,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ (вх. 893 Х/2), на рішення господарського суду Харківської області від 15.12.2014р. у справі № 922/299/14

за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача КП "Олімпійський учбово - спортивний центр "Акварена" м. Харків,

про стягнення коштів

за зустрічним позовом Колективного підприємства "Олімпійський учбово - спортивний центр "Акварена", м. Харків,

до відповідача Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ,

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.12.2014р. (суддя Прохоров С.А.) в задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено частково; стягнуто з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Колективного підприємства "Олімпійський учбово - спортивний центр "Акварена" 42995,78 грн. боргу та 1635,28 грн. судового збору; у стягненні 5040,63 грн. штрафу - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що між сторонами відбувся залік зустрічних однорідних вимог, що є способом припинення зобов'язання, тому стягнення з відповідача за первісним позовом основного боргу, пені, інфляційних, 3% річних задоволенню не підлягає,

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.12.2014р. повністю та прийняти нове рішення, яким первісний позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задовольнити повністю, в прийняті зустрічного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що при новому розгляді господарський суд першої інстанції, всупереч вказівкам Вищого господарського суду України, розглядає зустрічний позов по суті та задовольняє зустрічні позовні вимоги. А також, зазначає, що проведення зарахування зустрічних позовних вимог не є можливим у зв'язку з відсутністю однорідних вимог, отже, у відповідача за первісним позовом наявна сума основної заборгованості за укладеним договором поставки газу.

До Харківського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 3332 від 02.03.2015р.) від відповідача за первісним позовом, в якому він просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 18.03.2015р. представник відповідача за первісним позовом підтримав позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу та просив її залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду - без змін. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

17.12.2010р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та КП "Олімпійський учбово-спортивний центр "Акварена" укладений договір №11/11-119 ПР-01 поставки природного газу.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач за первісним позовом зобов'язується поставити відповідачу імпортований природний газ, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 договору.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що остаточний розрахунок за спожитий газ, з урахуванням вартості транспортування територією України, здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 10.1 договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2011р. і діє у частині поставки газу до 31.12.2011р. включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

До договору №11/11-119 ПР-01 від 17.12.2010 р. були укладені додаткові угоди (т. 1 а.с. 20-24).

На виконання умов договору та додатків до нього позивачем за первісним позовом був поставлений протягом січня - серпня, жовтня 2011 року природний газ на загальну суму 1121138,75 грн., що підтверджується актами передачі - приймання природного газу від 31.01.2011р., від 28.02.2011р., від 31.03.2011р., від 30.04.2011р., від 31.05.2011р., від 30.06.2011р., від 31.07.2011р., від 31.08.2011р., від 31.10.2011р., підписані обома сторонами та скріплені печатками (т. 1 а.с. 25-33).

У вказаних актах зафіксовано, що поставки здійснювались саме на виконання договору №11/11-119ПР-01 від 17.12.2010 р.

Проте відповідач за первісним позовом свої зобов'язання за укладеним договором виконав неналежним чином та розрахувався за природний газ лише частково на суму 1101126,60 грн., що підтверджується витягами банку, доданими до матеріалів справи (т. 1 а.с. 60-133).

Таким чином, заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за договором № 11/11-119 ПР-01 від 17.12.2010 р. складає 20012,15 грн.

Вважаючи свої права порушеними, ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду першої інстанції з позовною заявою про стягнення з відповідача основної суми заборгованості, пені, втрат від інфляції, 3% річних.

Крім того, господарським судом першої інстанції встановлено, що 30.08.2011р. між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та КП Олімпійський учбово-спортивний центр «Акварена» укладений договір № 11/Б-58 Пр-01 поставки природного газу.

Відповідно до п. 1.1 договору відповідач за зустрічним позовом зобов'язується поставити позивачу імпортований природний газ, а позивач, в свою чергу, прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 10.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 06.08.2011р. і діє у частині поставки газу до 30.09.2011р. включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

На виконання умов вказаного договору відповідачем за зустрічним позовом був поставлений позивачу природний газ на суму 192192,07 грн., що підтверджується актами передачі - приймання природного газу від 31.08.2011р., від 30.09.2011р., від 31.10.2011р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками( т. 2 а.с. 40-42).

У вказаних актах зазначений договір №11/Б-58 ПР-01 від 30.08.2011р., що свідчить про те, що поставки здійснювались саме на виконання цього договору.

Позивач за зустрічним позовом, в свою чергу, перерахував відповідачу грошові кошти за природний газ на загальну суму 255200 грн., що підтверджується витягами банку, доданими до матеріалів справи (т. 2, а.с. 28-39).

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що на суму 63007,93 грн. відповідач природний газ недопоставив.

Таким чином заборгованість відповідача за зустрічним позовом складає 63007,93 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2011р. за договором № 11/Б-58 ПР-01 від 30.08.2011р., підписаним сторонами та скріплений печатками.

Листом від 05.12.2011 р. № 114 КП «Олімпійський учбово-спортивний центр «Акварена» зверталось до позивача, яким запропонував провести залік зустрічних однорідних вимог заборгованості за договорами № 11/11-119 ПР-01 від 17.12.2010р. (кредиторська заборгованість станом на 01.11.2011р. складає 20012,15 грн.) та № 11Б-58ПР-01 від 30.08.2011р. (дебіторська заборгованість станом на 01.11.2011 р. - 63007,93 грн.).

Вважаючи свої права порушеними та зважаючи на існування первісного позову та пов'язаність вимог зустрічного позову з первісним, КП «Олімпійський учбово-спортивний центр «Акварена» звернулось до господарського суду першої інстанції, в якій просить стягнути суми заборгованості, інфляційні, 3% річних.

Рішенням господарського суду першої інстанції від 09.04.2014р. в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено частково.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2014р. апеляційну скаргу позивача залишено без змін, рішення господарського суду Харківської області від 09.04.2014р. по справі №922/299/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2014р. касаційну скаргу ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 09.04.2014р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі.

При касаційному перегляді справи, Вищий господарський суд зазначив про те, що господарський суду першої інстанції в порушення вимог ч. 1 ст. 60 ГПК України, ухвалою від 24.03.2014р. прийняв зустрічний позов до сумісного розгляду з первісним, на що не звернув уваги апеляційний господарський суд. А також зазначає, що висновок судів попередніх інстанції є передчасним щодо проведення заліку зустрічних однорідних вимог між сторонами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.10.2014р. в задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено частково, з підстав, зазначених вище.

Колегія суддів, приймаючи до увагу вказівку Вищого господарського суду України про те, що господарський суд першої інстанції в порушення вимог ч. 1 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 24.03.2014р. прийняв вказаний зустрічний позов до сумісного розгляду з первісним зазначає наступне.

06.02.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 03.03.2014р.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 03.03.2014р. в цьому засіданні не було розпочато розгляд справ по суті, суд заслухав заявлені до початку розгляду справи клопотання та відклав розгляд справи на 17.03.2014р. (т. 1. а.с. 51-52).

У судовому засідання 17.03.2014р. у відповідності до протоколу судового засідання суддя опитав учасників процесу про наявність заяв та клопотань до початку розгляду справи по суті та оголосив про перерву у судовому засіданні до 31.03.2014р.

Зустрічний позов було подано до господарського суду Харківської області 21.03.2014р. у відповідності до штампу канцелярії господарського суду Харківської області.

Саме в судовому засіданні, що розпочалося 31 березня 2014 року суд розпочав розгляд справи по суті, про що зазначено в протоколі судового засідання від 31.04.2014 р. (т.с.2 а.с. 6-7).

Таким чином, зустрічний позов було подано до розгляду справи по суті, отже, господарським судом першої інстанції не було порушено вимоги ч. 1 ст. 60 Господарського процесуального кодексу.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем за первісним позовом було направлено листа про проведення заліку вимог. Однак, позивач за первісним позовом не задовольнив вищезазначену вимогу (т. 1, а.с. 146)

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Крім того, згідно із ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Таким чином, зарахування здійснюється за наявності наступних умов:

1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником;

2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду;

3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

Однорідними є вимоги, коли в обох зобов'язаннях є речі одного роду, як правило, мова йде про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач за первісним позовом заборгував відповідачу 63007,93 грн. за договором №11/Б-58ПР-01 від 30.08.2011 р.

У той час, як відповідач за первісним позовом має заборгованість перед позивачем за договором №11/11-119 ПР-01 від 17.12.2010р. у сумі 20012,15 грн.

Отже, відповідач за первісним позовом у своїй заяві здійснив залік однорідних вимог заборгованості за договорами № 11/11-119 ПР-01 від 17.12.2010р. в сумі 20012,15 грн. та за № 11Б-58ПР-01 від 30.08.2011р. в сумі 63007,93 грн.

Однак, заперечення позивача за первісним позовом проти заліку зустрічних вимог є необґрунтованим, оскільки залік однорідних вимог здійснюється в односторонньому порядку при наявності однорідних вимог та у разі незгоди з ним, інша сторона може звернутися до суду для захисту своїх порушених прав.

Зобов'язання обох сторін є грошовими, тобто однорідними.

При цьому ані умовами договору, ані нормами чинного законодавства не встановлено заборони здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії вирішення спору.

Згідно приписів статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що залік зустрічних однорідних вимог відбувся.

Отже, первісна позовна вимога про стягнення з відповідача 20012,15 грн. основного боргу, 1531,97 грн. пені, 120,17 грн. інфляційних витрат, 1321,28 грн. 3% річних задоволенню не підлягає, оскільки між сторонами відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог, на момент подання позову заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем відсутня.

Щодо посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що залік зустрічних вимог не може бути здійснений, оскільки дані вимоги не є однорідними, бо відрізняються структурою ціни договору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази, за яким кодом УКТ ЗЕД постачав ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", та за яким кодом УКТ ЗЕД постачав КП "Олімпійський учбово - спортивний центр "Акварена". Таким чином, колегія суддів не може прийняти до уваги посилання апелянта на різну структуру ціни договору.

Таким чином, твердження апелянта не підтверджуються матеріалами справи та не можуть бути задоволеними.

Зважаючи на викладене, зустрічна позовна вимога про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 42995,78 грн. боргу підлягає задоволенню, як правомірна та обґрунтована.

Щодо зустрічної позовної вимоги про стягнення 5040,63 грн. штрафу, судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 7.2 договору № 11/5-58ПР-01 від 30.08.2011 р. передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо обсягів поставки газу за умови належного виконання покупцем п. 4.1 договору та відсутності заборгованості за цим договором, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 8% вартості газу, недопоставленого у відповідний період.

Однак, позивач за зустрічним позовом несвоєчасно у відповідності до п. 4.1 договору № 11/5-58ПР-01 від 30.08.2011р. здійснював оплату послуг, що підтверджується наданими ним виписками по рахунках, копії яких залучені до матеріалів справи, а також не довів, яка саме сума є попередньою оплатою в розумінні п. 4.1 вказаного договору, та відповідно з якої суми має бути нарахований штраф, як і не доведено ним, який обсяг недопоставленого у відповідний період газу, тому нарахування штрафу за п. 7.2 договору є безпідставним.

Тому, в задоволенні зустрічної позовної вимоги про стягнення 5040,63 грн. штрафу, на думку колегія суддів, місцевий суд правомірно відмовив позивачу за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні первісного позову та часткове задоволення зустрічного позову, у зв'язку з чим апеляційна скарга Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Харківської області від 15.12.2014р. у справі № 922/299/14 підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.12.2014р. у справі №922/299/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 19.03.2015р.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.А. Шутенко