Ухвала суду № 43163951, 17.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2015 рокусправа № 804/6994/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольскої об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року

по справі № 804/6994/13-а за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод»

до Нікопольскої об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Марганецький удоремонтний завод» звернулось з позовом до суду, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення від 16 травня 2013 року № 000602204 та № 0000592201.

Позовні вимоги обґрунтовані не згодою як з висновками контролюючого органу викладеними в акті перевірки так із винесеними за результатами такої перевірки спірними рішеннями, оскільки позивачем надано всі необхідні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують правомірність формування ним податкового кредиту по спірним операціям протягом перевіряємого періоду.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року даний позов задоволено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами податкового органу на підставі наказу Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС від 10 квітня 2012 року №479 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Прима-Торг», ТОВ «Юта-Софт» та ТОВ «Технопромгруп» за період з 01 січня 2012 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складено акт від 23 квітня 2013 № 1258/221/05448389.

Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод»:

- п.135.1, п.135.2, п.135.4, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у сумі 563 071 грн.;

- ст.185, ст.186, ст.187, ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 249 215,66 грн.

На підставі вказаного акту Нікопольською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16 травня 2013 року № 0000602204, яким Позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку на додану вартість на суму 373 823,00 грн., з яких за основним платежем 249 216,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 124 607,00 грн.; від 16 травня 2013 №0000592201, яким Позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку на прибуток на суму 844 606,50 грн., з яких за основним платежем 563 071,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 281 535,50 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності спірних податкових повідомлень - рішень, з огляду на те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі належних документів бухгалтерського обліку.

Колегія суддів виходячи з фактичних обставин справи погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Встановлені обставини свідчать про те, що між позивачем та його контрагентами укладено ряд договорів, а саме: між ПАТ «МРРЗ» та ТОВ «Прима-Торг» укладено договір купівлі-продажу від 04.05.2012 № 040512 та договір поставки ТМЦ від 04.05.2012 №040512, між ПАТ «МРРЗ» та ТОВ «Юта-Софт» укладено договір купівлі-продажу від 03.05.2012 № 030512 та договір поставки ТМЦ від 03.05.2012 № 030512, між ПАТ «МРРЗ» та ТОВ «Технопромгруп» у 2012 році укладено договір поставки ТМЦ

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведеного випливає, що право платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації реально понесених ними витрат, пов'язаних з отриманням прибутку, внаслідок чого обумовлюється необхідністю підтвердження належними документами понесення таких витрат.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат і податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість ґрунтується на актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача.

Тоді як позивачем, на виконання умов укладених договорів з його контрагентами надано податкові накладні, видаткові накладні, товарно - транспорті накладні, платіжні доручення та банківські виписки, що підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій протягом перевіряємого періоду.

Подальше використання Товариством придбаного товару, сировини (феромарганець, електроди, цегла, листи металу та й інше) у власній господарській діяльності підтверджено наданими оборотними відомостями по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», копії прибуткових ордерів тощо.

Наведені документи цілком об'єктивно розцінені судом першої інстанції як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача ТОВ «Прима-Торг», ТОВ «Юта-Софт» та ТОВ «Технопромгруп» були зареєстровані в установленому законом порядку, відповідали ознакам і поняттю юридичної особи та виступали правоздатними учасниками господарського обороту.

Окрім цього, право платника податку на формування податкового кредиту не залежить від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, оскільки позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими контрагентами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, і не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови.

Посилання фахівців податкового органу на відсутність у названих постачальників об'єктивної можливості для виконання поставок товарів унаслідок відсутності основних засобів та робочого персоналу за даних обставин цілком обґрунтовано відхилено судом першої інстанції. Адже укладання трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій у процесі виконання поставки, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит у залежність від того, за рахунок яких ресурсів здійснюється поставка товарів постачальником. До того ж, податкові інспекція не довела неможливості поставки спірними постачальниками товарів наявними у них силами та засобами.

Відсутність у позивача сертифікатів походження товару, які містять інформацію щодо ГОСТу, ТУ, марки, типу, заводу виробника або паспорту якості товарів також не є спростуванням реальності спірних господарських операцій, адже у Наказі Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від "Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні", в якому визначено вичерпний перелік продукції, на яку повинен бути виданий сертифікат відсутні товари (сировина), що були предметом взаємовідносин із контрагентом ТОВ «Юта-Софт».

З огляду на вищенаведене, висновок суду першої інстанції про дотримання Товариством необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань відповідає наявним у справі доказам.

А відтак, оскільки всі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, і цим обставинам дана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Нікопольскої об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року по справі № 804/6994/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст.. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 19 березня 2015 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова