Ухвала суду № 43163855, 17.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2015 рокусправа № 811/864/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Долинської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року

по справі № 811/864/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Долинські об'єднані мережі»

до Долинської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" звернулось з позовом до суду, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення від 26.02.2013 року № 0000211500 та № 0000221500.

В обгрунтування позову зазначалось, що висновки податкового орагну у ході перевірки та прийняті за результатами такої перевірки податкові повідомлення-рішення суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем надано усі первинні документи на підставі яких ним здійснювався фінансовий облік та формувалась податкова звітність і які підтверджують правомірність визначення позивачем сум податкових зобов'язань, а також свідчать про те, що усі договори, які були укладені між ТОВ «Долинські об'єднані мережі» та його контрагентам ТОВ «Ілтерс» протягом перевіряємого періоду були фактично виконані і носили реальний характер.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року даний позов задоволено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвали нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами відповідача, на підставі наказу Долинської МДПІ № 50 від 23 січня 2013 року проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток за грудень 2010 р. в частині взаємовідносин з ТОВ "Ілтеріс", за результатами якої складено акт № 93/2210/35182733 від 07 лютого 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ч.1 ст.203, 207, 208, 215, 216, 228, 629, 655, 656, 658, 662 ЦКУ ; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України та п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На підставі названого Акту перевірки Долинською МДПІ прийнято податкове податкове рішення повідомлення форми "Р" № 0000211500 від 26 лютого 2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання на суму 146568 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 73248,00 грн. та податкове повідомлення-рішення за формою "Р" № 0000221500 від 26 лютого 2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання на суму 521635.00 грн. та штрафні санкції у розмірі 49903,00грн.

Перевіривши законність і обгрунтованість винесеного судом першої інстанції судового акту, колегія суддів погоджується з викладеними в ньому висновками щодо протиправності оспарюваних податкових повідомлень - рішень, огляду на те, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, а не акт перевірки, незалежно від того які б факти в цьому акті були відображені.

Як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу про заниження позивачем суми ПДВ та заниження податку на прибуток, які підлягають сплаті до бюджету протягом перевіряємого періоду грунтується на акті Лівобережній МДПІ м.Дніпропетровська, яким встановлена відсутність контраегента позивача ТОВ «Ілтерс» за місцезнаходженням.

Крім того, Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська проведено перевірку ТОВ "Літіс Груп" контрагента ТОВ "Ілтеріс", якою не встановлено факту передачі товару від покупця до продавця, а тому податковий орган дійшов висновку про те, що всі договори, укладені між ТОВ "Ілтеріс" та його контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків по всьому ланцюгу постачання, а тому в силу ст.228 ЦКУ є нікчемними.

Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов'язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях.

Згідно висновків акту перевірки № 93/2210/35182733 від 07 лютого 2013 року відповідач у справі, правочини, укладені між позивачем та ТОВ "Ілтеріс" кваліфікує, як такі що не направлені на настання реальних правових наслідків, а отже визнає їх нікчемність, але враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов'язуть недійсність господарського зобов'язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави.

Згідно положень ст. 234 ЦК України відповідно до яких правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, але відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 72 КАС України, не надано суду будь-яких належних судових рішень щодо визнання недійними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його контрагентом як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Тоді як позивачем у справі під час розгляду справи на виконання умов договорів купівлі - продажу № 03-12/10, 01-12/10, 07-12/10 та 20-12/10 надано суду належним чином завірені первинні документи, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, що підтверджує факт належного виконання сторонами своїх зобов'язань за укладеними між ними угодами (договорами), та правомірності формування позивачем податкового кредиту протягом перевіряємого періоду.

Подальше використання товарів у господарській діяльності ТОВ "Долинські об'єднані мережі" підтверджується актами списання сировини, матеріалів за грудень 2010 року.

Наведені вище документи цілком об'єктивно розцінено судом першої інстанції як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій.

При цьому, як встановлено матеріалами справи, контрагент позивача ТОВ «Ілтерс» на час проведення господарських операції станом на грудень 2010 року не ліквідовано, діяльність його не припинена, з ЄДРПОУ підприємство не виключено, щодо підприємства не порушено справу про банкрутство, підприємство є платником ПДВ та відповідає статусу юридичної особи.

Окрім цього, з урахуванням положень ст. 228 ЦК України, в редакції закону, що діяла з 01.01.2011р., колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, що свідчить про те, що повноваження на встановлення законності правочинів, які вчинені позивачем за тими критеріями оцінки, які зазначені відповідачем акті перевірки, відносяться виключно до компетенції судових органів.

З огляду на вищенаведені обставини, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не доведено, що правочини між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, не мають економічної ділової мети, а лише мають намір отримати бюджетне відшкодування у спосіб, якій суперечить вимогам чинного законодавства, що свідчить про наявність ознак нікчемності у цих правочинах, тому колегія суддів враховуючи обставини, які підтверджені належними письмовими доказами, вважає, що відповідачем у справі зроблено безпідставний висновок про заниження позивачем сум ПДВ та податкового кредиту, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позивачем у справі податковий кредит протягом перевіряємого періоду сформовано відповідно до вимог чинного законодавства, з огляду на що, заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими, а прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 26.02.2013 року № 0000211500 та № 0000221500 є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення не встановлено, а тому постанову суду першої інстанції від 26 квітня 2013 року по справі № 811/864/13-а необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Долинської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року по справі № 811/864/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст.. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 17 березня 2015 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров