Постанова № 43163853, 11.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2015 рокусправа № 804/7873/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Юхименка О.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_1 та Криворізької південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року у справі № 804/7873/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Криворізької південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У червні 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до з позовом Криворізької південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 лютого 2014 року, а саме:

податкове повідомлення-рішення форми "С" № 0001081703 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 235,25 грн.;

податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0001031703, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 14516,91 грн.;

податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0001021703, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" на суму 197517,15 грн.,;

та рішення № 0001041703 від 19.02.2014р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким Позивачу донараховано єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 52844,98 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 3726,91 грн.

Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що податковим органом безпідставно не взято до уваги, що при поверненні товару ним, як продавцем, виписувались розрахунки корегування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, надавались покупцю, який його отримував, підписував та ставив дату отримання розрахунку коригування. Вважає, що з урахуванням цих обставин ним правомірно здійснено коригування його зобов'язань. Щодо завищення суми витрат вважає безпідставними висновки податкового органу про безпідставне включення до складу витрат суму страхування транспортних засобів, суму амортизації основних засобів, вартості виконання топографо-геодезичних робіт земельної ділянки та витрат на поточну інвентаризацію об'єкта нерухомості , вартості придбаних шин, оскільки ним до перевірки надано первинні документи на підтвердження розміру цих витрат, крім того, усі вказані витрати пов'язані з господарською діяльністю Позивача з огляду на вид його діяльності. (том 1 а.с.2-5)

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001021703 від 19.02.2014р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" на суму 23856,65 грн., у тому числі за основним платежем - 19085,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4771,33 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5) решту суми судового збору у розмірі 3775,80 грн.

Судове рішення обґрунтовано тим, що оскільки коригування податкового кредиту покупцем не було здійснено, підстави для коригування податкових зобов'язань у постачальника, у даному випадку - позивача, відсутні. Крім того, Позивачем безпідставно включено до складу витрат сплачену суму страхування транспортних засобів за 2011 рік в розмірі, суму амортизації основних засобів, вартості виконання топографо-геодезичних робіт земельної ділянки та поточної інвентаризації об'єкту нерухомості, вартості придбаних автошин та інших витрат, оскільки не доведено що вказані витрати пов'язані з веденням господарської діяльності Позивача та які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами. Обґрунтованим є лише включення до складу витрат витрати на амортизацію за 2012 рік та витрати на обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за 2011 - 2012 роки. Також судом зазначено, що з урахуванням встановленого заниження податку на доходи фізичних осіб, ФОП ОСОБА_1 було невірно нараховано та утримано єдиного внеску. А з огляду на здійснення Позивачем торгівельної діяльності, яка підлягає патентуванню, без придбання пільгового торгового патенту, податкове повідомлення-рішення форми "С" від 19.02.2014р.за № 0001081703 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 235,25 грн. також є правомірним та скасуванню не підлягає. (а.с.131-135 том 3)

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року в частині не задоволених позовних вимог, (окрім рішення форми "С" від 19.02.2014р.за № 0001081703 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 235,25 грн.), та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у зазначеній частині.

В обґрунтування апеляційної скарги вказував на те, що приписи п.п. 192.1 ст. 192 ПК України не містять посилання на обов'язковість одночасного відкорегування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача товару у випадках повернення частини цього товару. Зазначає, що весь його транспорт був задіяний у господарській діяльності, оскільки частина автомобілів здавалася в оренду, інші машини використовувались для доставки газет та канцелярських товарів до розгалуженої власної мережі спеціальних магазинів для їх подальшої реалізації, а тому витрати на придбання автошин, на добровільне страхування автомобілів, на придбання мастильно-паливних матеріалів, ремонт, як і витрати на опалення, освітлення, водопостачання та водовідведення, страхування наявного у його власності майна правомірно віднесено ним до складу витрат у відповідності до приписів статті 138 ПК України, як таких, що об'єктивно підтверджено наданими до перевірки первинними документами. Зазначає, що оскільки суд дійшов до висновку про правомірність віднесення Позивачем частини витрат до складу витрат господарської діяльності, що є підставою для автоматичного зменшення доходу Позивача, тоді автоматично має бути зменшено і суму донарахованого ДПІ єдиного внеску, що судом безпідставно залишено поза увагою. А так як він вважає, що суд повинен був визнати усі його витрати як такі, що відносяться до витрат господарської діяльності, то рішення Відповідача № 0001041703 від 19.02.2014р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким Позивачу донараховано єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 52844,98 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 3726,91 грн. має бути скасовано у повному обсязі. При цьому він погоджується з висновком суду про правомірність винесення податкового повідомлення-рішення форми "С" № 0001081703 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 235,25 грн. (а.с.146-150 т.3)

Відповідач - Криворізька південна ОДПІ також не погодилась із судовим рішенням у частині задоволених вимог, подала апеляційну скаргу та просила скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року у зазначеній частины і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначали про те, що фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування не мають права включати до складу витрат витрати, які пов'язані із використанням транспортного засобу (витрати на придбання запчастин, шин, технічне обслуговування тощо). Так як ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для ФОП на загальній системі оподаткування законодавством не передбачено, то і сума амортизації основних засобів не включається до складу витрат фізичної особи-підприємця. Також ФОП не мають права, при обчисленні чистого оподатковуваного доходу, враховувати витрати на страхування автомобіля (повне КАСКО), оскільки перелік витрат, які можуть бути враховані фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування, наведено у пунктах 138.4, 138.6-139, підпунктах 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пункті 138.11 статті 138 ПК України, всі інші понесені підприємцем витрати не можуть враховуватись для обчислення об'єкту оподаткування. (а.с.140-141 т.3)

Відповідачем - Криворізькою південною ОДПІ надано заперечення на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1, де зазначається про помилковість її доводів.(а.с.172,173 т.3)

При розгляді справи у судовому засіданні апеляційної інстанції представник Позивача вимоги своєї апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити із підстав, у ній зазначених. Проти задоволення апеляційної скарги Криворізької південної ОДПІ заперечував, посилаючись на помилковість її доводів.

Перевіривши, в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга Криворізької південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задоволенню не підлягає, в той час як апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 05.03.1997 р., та перебуває на податковому обліку в Криворізькій південній ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. Основний вид економічної діяльності - оптова торгівля іншими товарами господарської діяльності та надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. (том 1 а.с.71).

Уповноваженими працівниками Криворізької південної ОДПІ у період з 12.12.2013 по 25.12.2013 рік проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено Акт №453/173/НОМЕР_5 від 31.12.2013р. (том 1 а.с.8-54).

Перевіркою встановлено порушення:

-п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 158013,72 грн., у тому числі по звітних періодах: 2011р. - 111252,53 грн., 2012р. - 46761,19 грн.;

-п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України - занижені податкові зобов'язання на загальну суму 11935 грн.;

-п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з урахуванням вимог ч.11 ст.8, в результаті чого визначено суму єдиного внеску в сумі 52844,98 грн., у тому числі по періодах: 2011р. - 21693,05 грн., 2012р. - 31151,93 грн.;

-п.п. 267.2.3 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України - здійснення торгівельної діяльності з продажу видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва без придбання пільгового торгівельного патента.

На підставі Акта перевірки №453/173/НОМЕР_5 від 31.12.2013р. Криворізькою південною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято:

податкове повідомлення-рішення форми "С" від 19.02.2014р.: № 0001081703 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 235,25 грн.;

податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001031703 від 19.02.2014р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 14516,91 грн., у тому числі за основним платежем - 11935, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2581,91 грн.;

податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0001021703 від 19.02.2014р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" на суму 197517,15 грн., утому числі за основним платежем - 158013,72 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39503,43 грн.;

рішення від 19.02.2014р. №0001041703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким позивачу донараховано єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 52844,98 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 3726,91 грн. (том 1 а.с.55-58)

За результатами адміністративного оскарження вищевказаних рішень податкового органу, скарги Позивача залишені без задоволення.

Визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи частково позовні вимоги ФОП ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до приписів п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України (далі ПК України) при здійсненні перерахунку у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарі, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача повинні бути відкориговані одночасно. Оскільки коригування податкового кредиту покупцем не було здійснено, підстави для коригування податкових зобов'язань у постачальника, у даному випадку - позивача, відсутні. Крім того, суд дійшов висновку, що Позивачем безпідставно включено до складу витрат сплачену суму страхування транспортних засобів за 2011 рік в розмірі 1591,62 грн. та за 2012 рік у розмірі 3644,56 грн., суму амортизації основних засобів за 2011р. в розмірі 109018,44 грн., суму вартості виконання топографо-геодезичних робіт земельної ділянки та поточної інвентаризації об'єкту нерухомості за 2012р. в розмірі 5682,83 грн., вартості придбаних автошин за 2012р. у розмірі 17830,0 грн., та інших витрат, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, оскільки не доведено що вказані витрати пов'язані з веденням господарської діяльності Позивача (не увесь наявний транспорт здавався в оренду, витрати на технічне обслуговування автомобілів норми законодавства відносять згідно із п.138.1 ст.138 ПК до інших витрат, однак вони не є витратами операційної діяльності, не підтверджено факту встановлення придбаних шин саме на автомобілі, задіяні у господарській діяльності, витрати на добровільне страхування автомобілів виключає обов'язковість цих витрат для здійсненні господарської діяльності та впливу цих витрат на отримання доходу, а тому Позивачем такі витрати безпідставно включено до складу витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності.) Обґрунтованим є лише включення до складу витрат витрати на амортизацію за 2012 рік та витрати на обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за 2011 - 2012 роки. Також судом зазначено, що з урахуванням встановленого заниження податку на доходи фізичних осіб у зв'язку із включенням до складу витрат, що документально не підтверджені, ФОП ОСОБА_1 було невірно нараховано та утримано єдиного внеску, у зв'язку із чим йому було правомірно донараховано єдиний внесок в сумі 52844,98 грн., що свідчить про правомірність рішення ДПІ від 19.02.2014р. за №0001041703. А з огляду на здійснення Позивачем торгівельної діяльності, яка підлягає патентуванню, без придбання пільгового торгового патенту, податкове повідомлення-рішення форми "С" від 19.02.2014р.за № 0001081703 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 235,25 грн. також є правомірним та скасуванню не підлягає.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, при цьому зазначає, що постанова суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення форми "С" від 19.02.2014р.за № 0001081703 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 235,25 грн. Позивачем - ОСОБА_2, не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції постанова суду першої інстанції в цій частині не переглядається.

Стосовно встановлених судом фактичних обставин справи у сторін заперечень не виникало.

Щодо заниження податку на додану вартість.

За позицією податкового органу, з якою повністю погодився суд першої інстанції, при здійсненні перерахунку у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача повинні бути відкориговані одночасно. Оскільки коригування податкового кредиту покупцем не було здійснено, підстави для коригування податкових зобов'язань у постачальника, у даному випадку - Позивача, відсутні.

Колегія суддів вважає таку позицію помилковою, з огляду на наступне.

Відповідно до п.192.1. ст..192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Приписи вказаної статті не містять прямого обов'язку одночасного коригування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальником та отримувачем, а лише визначають обов'язок постачальника ( за певних обставин) надіслати отримувачу розрахунок коригування податку.

В той же час, в силу вимог статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Колегія суддів враховує, що факти повернення Позивачу деяких товарів, як і факти направлення Позивачем отримувачу розрахунків коригування податку, отримання їх покупцями із зазначенням дати отримання та підписом уповноваженої особи, підтверджено письмовими доказами та сторонами не спростовано (а.с.93-195 том 1 - податкові накладні та розрахунки коригування відповідно до них).

Сама по собі відсутність на двох розрахунках коригування податку дати їх отримання покупцем, при наявності підпису про їх отримання (а.с. 177,186 т.1), не може бути перешкодою для проведення Позивачем (постачальником) коригування своїх зобов'язань.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні цієї частини вимог з посиланням на те, що оскільки коригування податкового кредиту покупцем не було здійснено, підстави для коригування податкових зобов'язань у постачальника, у даному випадку - Позивача, відсутні, визнається колегією суддів помилковим, а тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0001031703 від 19.02.2014р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 14516,91 грн., у тому числі за основним платежем - 11935, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2581,91 грн.

Щодо заниження податку на доходи з фізичних осіб та донарахування податкового зобов'язання зі сплати єдиного внеску.

За позицією податкового органу, з якою повністю погодився суд першої інстанції, Позивачем до складу витрат безпідставно включено сплачену суму страхування транспортних засобів за 2011 рік в розмірі 1591,62 грн. та за 2012 рік у розмірі 3644,56 грн., суму амортизації основних засобів за 2011р. в розмірі 109018,44 грн., вартості виконання топографо-геодезичних робіт земельної ділянки та поточна інвентаризація об'єкту нерухомості за 2012рі в розмірі 5682,83 грн., вартості придбаних автошин за 2012р. в розмірі 17830,0 грн., та інших витрат, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку за 2011 рік в розмірі 543434,12 грн. та за 2012 рік у розмірі 247905,0 грн.. ( а.с. 32 т.1 - Акт перевірки та а.с.132 -зворот том 3 - постанови суду)

Така позиція визнається колегією суддів помилковою, з огляду на наступне.

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового Кодексу України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

138.1. Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з матеріалами справи Позивач здійснював господарську діяльність з наступними його видами:

- оптова торгівля іншими товарами господарської діяльності та надання в оренду інших машин, устатковання та товарів (основний);

- надання в оренду інших машин, устаткування, товарів;

- роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах;

- вантажний автомобільний транспорт;

- надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

- надання в оренду автомобілів і легкових транспортних засобів;

- надання в оренду вантажних автомобілів, що податковим органом не спростовано.

Для здійснення господарської діяльності, ФОП ОСОБА_1 придбав у власність та використовував у господарській діяльності ряд автомобілів, з яких - автомобілі - Fiat Doblo, держ.номер НОМЕР_6, MAN 8.185, держ.номер НОМЕР_7 та Mersedes Benz 814 D держ.номер НОМЕР_8 - надавались ним в оренду, що визнано сторонами та підтверджено матеріалами справи, (перевіряючими та судом досліджені договори оренди - а.с.30,31 т.1, заперечень щодо яких ні у кого не виникало). Інший автомобіль, як то ГАЗ 32213 держ.номер НОМЕР_9, використовувався ФОП ОСОБА_1 у господарській діяльності для перевезення товарів, у тому числі, газет, канцелярських товарів до розгалуженої мережі спеціальних магазинів для подальшої їх перепродажі, що Відповідачем не спростовано. Більш того, і податковим органом і судом встановлено, що Позивач проводить торгівельну діяльність, до нього навіть застосовано штрафні санкції за проведення декілька місяців такої діяльності без патенту, що визнано і Позивачем.

Факт страхування Позивачем вказаних автомобілів, як обов'язкового, так і добровільного (КАСКО) та суми витрат на страхування автомобілів, підтверджено і актом перевірки (а.с.30,31 т.1) і наданими до суду письмовими доказами. (а.с.202-215 т.1)

Також судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Позивачем у перевіряємий період придбавались автомобільні шини, кількість та вартість шин (понесені витрати) підтверджено письмовими доказами (рахунками, платіжними дорученнями на а.с195-.201 т.1), щодо належного оформлення яких у податкового органу зауважень не виникало.

Як зазначав Позивач, і що не спростовано податковим органом, усі наявні у його власності автомобілі використовувались ним у господарській діяльності (з огляду на види економічної діяльності), а понесені ним витрати на експлуатацію, ремонт та страхування, забезпечення безпечної експлуатації підтверджено належними первинними документами.

Крім того, згідно з висновками постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 року, податкова консультація Криворізької ОДПІ стосовно того, що фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування не мають права включати до складу витрат витрати, які пов'язані з використанням транспортного засобу (вартість придбання запчастин,придбання шин,технічного обслуговування тощо) визнана недійсною, скільки протирічить приписам податкового законодавства, що регулює дані відносини.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що Позивачем безпідставно включено вищевказані витрати до складу витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності (окрім витрат на обов'язкове страхування автомобілів) визнається колегією суддів необгрунтованим, оскільки протирічить вищенаведеним доказам, фактичним обставинам справи та не узгоджується з приписами правових норм, що регулюють спірні правовідносини, у тому числі і п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, де передбачено, що до складу загальновиробничих витрат, зокрема, включаються: г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Щодо включення до складу витрат фізичних осіб -підприємців на загальній системі оподаткування сум амортизації основних фондів. За позицією ДПІ такі суми не включається до складу витрат, оскільки ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва(обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб -підприємців на загальній системі оподаткування законодавством не передбачено.

Однак така позиція є помилковою, оскільки не узгоджується з приписами п.п. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 та пунктом 138.10.2 ст. 138 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, якими передбачено, що амортизація , це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації), та до складу загальновиробничих витрат, зокрема, включаються витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона). З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо включення до складу витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, витрати на амортизацію за 2012 рік у розмірі 109018,44 грн., а посилання заявника апеляційної скарги - Криворізької південної ОДПІ на неможливість включення сум амортизації основних засобів до складу витрат фізичної особи-підприємця, тільки через те, що законодавець не передбачив для них ведення відповідного обліку, визнається колегією суддів необгрунтованою.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що до складу витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, Позивачем віднесено витрати із проведення поточної інвентаризації об'єкту нерухомості за адресою АДРЕСА_1 та виконання топографо-геодезичних робіт (топографічна зйомка М 1:500) земельної ділянки за цією ж адресою, на загальну суму 5682,83 грн., на підтвердження чого надано кошторис, протокол погодження договірної ціни, акт приймання-передачі виконаних робіт, квитанції, та витрати за обов'язків збір на забруднення навколишнього природного середовища за 2011 рік у розмірі 384,75 грн.. , що підтверджено платіжними документами, запереч щодо яких у податкового органу не виникало.

Правомірність віднесення Позивачем вищевказаних витрат до складу витрат, пов'язаних із здійсненням його діяльності, об'єктивно підтверджується приписами статті 138 ПК України, адже об'єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_1 використовується Позивачем у господарській діяльності - здається в оренду згідно з видом його економічної діяльності КВЕД68.20, а суми понесених витрат об'єктивно підтверджуються письмовими доказами, що ні податковим органом, ні судом першої інстанції не спростовано.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для повного скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0001021703, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" на суму 197517,15 грн.

Оскільки єдиний внесок сплачується із сум доходу платника податку, а судом апеляційної інстанції не встановлено порушень з боку Позивача щодо невірного визначення сум доходу, отриманого у перевіряє мий період, та суд прийшов до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0001021703, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" на суму 197517,15 грн., з підстав, зазначених вище, тому підстави для донарахування єдиного внеску також відсутні.

З огляду на зазначене має бути скасованим і рішення № 0001041703 від 19.02.2014 року, яким Позивачу донараховано єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 52844,98 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 3726,91 грн.

Оскільки судом першої інстанції не були враховані вищевказані обставини та при постановленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального права, таке рішення, відповідно до приписів статті 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч. 1 ст.202, 205, 207 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Новоукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року у справі № 811/2574/13-а у частині скасування податкового повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001021703 від 19.02.2014р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" на суму 23856,65 грн., у тому числі за основним платежем - 19085,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4771,33 грн. та щодо відмови у скасуванні податкових повідомлень-рішень №0001031703 від 19.02.2014р., № 0001021703 від 19.02.2014р. та №0001041703 від 19.02.2014р. - скасувати та прийняти нову постанову в цій частині.

Позовні вимоги ОСОБА_1 у зазначеній частині - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001021703 від 19.02.2014р., № 0001031703 від 19.02.2014р., № 0001021703 від 19.02.2014р. та № 0001041703 від 19.02.2014р.

В іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року у справі № 811/2574/13-а ( щодо відмови у задоволенні вимог про скасування податкового повідомлення-рішення форми "С" № 0001081703 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 235,25 грн. ) - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, передбачені статтею 212 КАС України.

Повний текст постанови складено 16 березня 2015 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: В.В. Мельник