Постанова № 43163452, 16.03.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015 року Справа № 904/9516/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Тимченко К.О., представник, дов. № 130юр від 30.12.14р.

від відповідача: Васюта К.С., представник, дов. № 479 від 24.11.14р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2015р. у справі № 904/9516/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ", м. Дніпропетровськ

до Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС-5" Дніпропетровської міської ради,м. Дніпропетровськ

про стягнення 22436,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2015 р. (суддя Кеся Н.Б.) позовні вимоги задоволено частково.

В частині позовних вимог про стягнення 5631,21 грн. основного боргу, 27,38грн. - 3% річних, 167,88грн. інфляційних втрат - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що згідно договору оплата за газ здійснюється відповідачем до 25 числа місяця наступного за звітним, але не раніше отримання повної вартості спожитого газу від мешканців, тобто сторони погодили відкладальну обставину. Тому, відповідно до ст.212 ЦК України, обставина вважається такою, що настала, якщо настанню обставини перешкоджала сторона, якій це вигідно. Оскільки що за оборотно-сальдовою відомістю за січень 2015р., поданою Відповідачем, станом на 27.01.2015року, борг мешканців гуртожитку, які є кінцевими споживачами поставленого Позивачем газу, складає 5631,21грн., недобросовісність Відповідача щодо своєчасної оплати цієї суми не доведена з боку Позивача. Стягуючи основний борг на суму 10466,20 грн. суд виходив з того що виникнення грошових зобов'язань на цю суму доводиться матеріалами справи і не спростовано Відповідачем. Наявність боргу Відповідача за серпень 2014року на суму 754,73грн. не доводиться матеріалами справи, оскільки борг мешканців гуртожитку за спожитий газ перевищує суму отриманого, але не сплаченого газу за цей період. Суми інфляційних втрат, 3% річних встановлена судом з урахуванням цих обставин.

Не погодившись з рішенням суду Позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що отримання повної вартості спожитого газу від мешканців, яку сторони встановили у п.7.1 Договору може ніколи не настати та ймовірність її настання залежить від Відповідача по справі, а тому ця подія не є терміном у розумінні ст..251 Цивільного кодексу України. Просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та вказав, що відповідачем не приймається жодних заходів для погашення заборгованості мешканцями гуртожитку. Вважає. що судом неправильно застосована ст.212 ЦК України. Просить

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав. Його представник в судовому засіданні вказала, що рішення суд є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга такою, що не підлягає задоволенню. Мешканці гуртожитку мають перед відповідачем заборгованість за спожитий газ, тому у відповідача відсутні підстави для оплати за спожитий природній газ.

Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

01.04.13р. між ПАТ "Дніпрогаз" та КП "ЖИЛСЕРВІС-5" Дніпропетровської міської ради укладений договір №15383/24/147509 про постачання та транспортування природного газу для побутових потреб населення (для підприємств, установ та організацій, на балансі яких знаходяться гуртожитки)

Згідно п.1.1 Договору, Постачальник (позивач) зобов'язується безперервно транспортувати та постачати Покупцю природний газ для побутових потреб населення у гуртожитки за адресами вул.Коксова, 20, а Покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього Договору.

Згідно п.2.1 Договору, продавець передає покупцеві у 2013 року газ в обсязі 9300 куб. м, у тому числі по кварталах.

Згідно з п. 4.5 Договору приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному звітному періоді, в якості визначеній до положень п. 4.2 цього Договору оформлюється сторонами щомісячними актами приймання-передачі газу та актами виконаних робіт. Пункт 4.6 Договору встановлює, що вказані акти приймання-передачі газу та акти виконаних робіт представники сторін складають з 25 по 30 числа поточного місяця, в 2-х примірниках, один з яких повертається Постачальнику. Акти приймання-передачі та акти виконаних робіт є підставою для розрахунків.

Оплата за газ здійснюється Покупцем виключного грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості спожитого газу до 25 числа місяця, наступного за звітним, але не раніше отримання повної вартості спожитого газу від мешканців ( п.7.1Договору).

Згідно пункту 11.8, Договір діє з моменту його підписання і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2013, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Додатковою угодою від 07.02.2014р. сторони погодили, що у 2014 році постачальник передає покупцеві 40 000 м3 газу щоквартально по 10 000 на загальну суму 31 930 грн. (п.2.1. договору) та продовжено строк дії договору до 31.12.2014р. (п.11.11.).

Додатковою угодою від 22.05.2014р. сторони встановили внесли зміни до п.6.1. Договору та встановили ціну на газ у сумі 1 182 грн. за 1 000м3 при наявності лічильника та 1299 грн. за 1 000м 3 за відсутності лічильника.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов договору, позивачем протягом періоду з 01.01.2014 року по 31.08.2014 року передано відповідачу природного газу на загальну суму 22163 грн. 38 коп. грн. Даний факт підтверджується складеними та підписаними сторонами актами приймання-передачі природного (а.с. 19-22).

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 20 097,41грн. боргу, 2 025,22 грн. інфляційних втрат та 313,59 грн. 3% річних.

У зв'язку з оплатою підчас розгляду справи відповідачем 4 000 грн., позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, а саме просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу за період з 01.01.2014р. по 31.08.2014р. у розмірі 16097, 41 грн., втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення в сумі 2025, 22 грн., три відсотка річних в сумі 313, 59 грн. та 3232, 96 грн. судових витрат.

Факт постачання газу та заборгованості підтверджується матеріалами справи (актами прийому передачі, виписками банку, платіжними дорученнями). Відповідач погоджується з сумою боргу, але вважає, що зобов'язання по оплаті не виникло у зв'язку з несплатою за спожитий газ мешканців гуртожитку.

При цьому колегія суддів не погоджується з висновком суду, що сторони обумовили оплату відкладальною умовою.

Відповідно до ч.1 ст.212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Колегія суддів вважає, що дана норма закону може стосуватися лише одночасно прав та обов'язків сторін договору, а не однієї сторони. Так, наприклад за договором поставки сторони можуть обумовити обставину при настанні якої одночасно у постачальника виникає право та обов'язок поставити продукцію, а у покупця право та обов'язок її оплатити.

Крім того слід зазначити, що ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.251, ч.ч.1, 2 ст. 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З урахуванням даних приписів норм права колегія констатує, що вказана в договорі умова (не раніше отримання повної вартості спожитого газу від мешканців) не є подією, яка має неминуче настати зі спливом певного періоду, а тому не може бути відкладальною умовою та не створює для сторін цивільних прав та обов'язків щодо визначення строку оплати.

Крім того, ч.2 ст. 617 ЦК України та ч.2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання. А ст.618 ЦК України прямо передбачає відповідальність боржника за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання.

За таких обставин господарський суд неправильно зменшив суму основного боргу на суму заборгованості мешканців гуртожитку. Позовні вимоги в сумі основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується строку оплати то договором передбачено певний період - до 25 числа місяця наступного за звітним. Дана умова відповідає нормам цивільного права та погоджена сторонами. А відтак відповідач зобов'язаний сплачувати вартість отриманого газу до вказаної дати.

Згідно ст..625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних та 3% річних здійснено на щомісячну суму заборгованості починаючи з 25 числа місяця наступного за місяцем поставки газу по 30.11.2014р. (а.с.61,62).

При цьому колегія зазначає, що при розрахунку індексу інфляції позивачем правильно не бралась інфляція за місяць, в якому повинна була здійснитися плата (до 25 числа), а брався місяць, наступний за таким місяцем. Зазначаючи період розрахунку по 30.11.2014р., позивачем однак не враховано індекс інфляції за листопад 2014р. Тому сума інфляційних ним розрахована менше ніж повинна. Однак це право позивача.

Три проценти річних позивачем розраховані правильно.

Інфляційні, розраховані позивачем, складають 2025,22 грн., а 3% річних 313,59 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду зміні у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права. Позов слід задовольнити повністю.

Витрати з судового збору покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2015р. у справі № 904/9516/14 змінити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС-5" Дніпропетровської міської ради (49069,м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду 14 ЄДРПОУ 38199687, п/р 26001060808716 в Пат КБ «Приватбанк», МФО 305299) на користь Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ" (49029, м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, 5, ЄДРПОУ 20262860, п/р 2600523299002 в ПАТ «КБ Надра», МФО 380764) 16 097,41 грн. основного боргу, 2 025,22 грн. інфляційних втрат, 313,59 грн. 3% річних та 2 740,50 грн. судового збору.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повний текст постанови складено 19.03.2015р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ Л.В. Чоха

___ Л.О.Чимбар