Постанова № 43163210, 18.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16796/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.Суддів:Борисюк Л.П., Собківа Я.М.,При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про скасування рішення, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» пред'явило позов до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача-1 від 21 жовтня 2014 року № 0000641530 , а також стягнення із Державного бюджету України через відповідача-2 на користь позивача заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3498376,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача-1 від 21 жовтня 2014 року № 0000641530, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції податковий орган та позивач звернулися з апеляційними скаргами, в яких: позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити; відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог позивачу. В обґрунтування апеляційних скарг апелянти вказують, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем-1 у період із 11 по 24 вересня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 08 жовтня 2014 року складено акт № 6378/26-53-15-01/30579869 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача правомірності бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень 2014 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем завищено суму податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (розділ 19) у розмірі 191559,00 грн. за травень 2014 року, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2014 року на суму 191559,00 грн., чим порушено п.п. 198.1, 198.2 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (далі -ПК України).

Крім того, згідно з висновками акту перевірки, за результатами перевірки, на момент складання довідки перевірки, неможливо підтвердити суму бюджетного відшкодування за червень 2014 року у сумі 2882744,93 грн., що пов'язано з відсутністю відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгах постачання.

На підставі акту перевірки, 21 жовтня 2014 року відповідачем-1 прийнято оскаржуване рішення № 0000641530, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 191559,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 95780,00 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується лише в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частиною першою ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24 березня 2014 року між позивачем та ТОВ «Нексус-Україна» укладено договір № 24/03/14 купівлі-продажу сої.

Відповідно до п. 3.1 договору купівлі-продажу сої, приймання-передача сої здійснюється на умовах СРТ ПАТ «Херсонський КХП» (Incoterms 2000). Поставка сої здійснюється автомобільним транспортом за адресою: м. Херсон, вул. Порт-Елеватор, 5, ПАТ «Херсонський КХП», власник товару - позивач, одержувач товару - ПАТ «Херсонський КХП» у квоту приватним підприємством «Блок Баг Сістемс» для позивача.

05 вересня 2013 року між позивачем та ПП «Блок Баг Сістемс» укладено договір № 696/09/13 на надання транспортно-експедиторських послуг, згідно з умовами якого, ПП «Блок Баг Сістемс» взяло на себе зобов'язання по наданню комплексу послуг з організації виконання робіт про прийманню, розміщенню, накопиченню, перевалці та експедируванні товарного насіння сої. Надання зазначених послуг здійснюється з використанням перевантажувальних потужностей ПАТ «Херсонський КХП», що знаходяться за адресою: Україна, м. Херсон, вул. Порт-Елеватор, 5 для приймання, зберігання і відвантаження на судна зерна у Херсонському морському торгівельному порту.

На виконання умов договору купівлі-продажу сої, ТОВ «Нексус-Україна» у травні 2014 року поставило позивачу сою у загальній кількості 182,942 тонни на загальну суму 1149356,91 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 191559,48 грн., що підтверджуються наявними у матеріалах справи відповідними видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними (ТТН).

Як свідчать матеріали справи, при прийманні товару ПАТ «Херсонський КХП» здійснював зважування доставленого товару по кожному транспортному засобу окремо, встановлював у власній лабораторії його якісні показники та визначав залікову вагу такого товару, що підтверджується відповідними актами приймання сільгосппродукції.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку.

Отже, факт поставки ТОВ «Нексус-Україна» у травні 2014 року сої та її оплати позивачем підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, актів приймання сільгосппродукції, ТТН.

На підтвердження подальшого використання, а саме експорту, придбаної сої позивачем надано копію митної декларації № 508040000/2014/001705 від 03 червня 2014 року, копію зовнішньоекономічного контракту № 1/13 від 04 січня 2013 року на поставку сої, копії додаткових угод № 10/1 від 31 грудня 2013 року, № 17 від 22 травня 2014 року, № 18 від 22 травня 2014 року до зовнішньоекономічного контракту № 1/13 від 04 січня 2013 року, копію інвойсу № 1/13-17-1 від 28 травня 2014 року, копії банківських виписок від 22 травня 2014 року та від 03 червня 2014 року, що підтверджують надходження коштів в іноземній валюті на рахунок позивача за експортовану сою.

За переконанням суду, зміст вище перелічених документів свідчить, що придбану у ТОВ «Нексус-Україна» сою позивачем експортовано компанії Glarn Invest LLP.

З огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що операції позивача із ТОВ «Нексус-Україна», здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 ПК.

Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 цієї статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Як встановлено судом, 17 липня 2014 року ТОВ «Аскоп Україна» подало до ДПІ в Дніпровському районі м. Києва в електронній формі Податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року № 9041098849 від 17.07.2014 р.

В рядку 23.1 даної податкової декларації позивач заявив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 3 498 376,00 грн.

Разом з податковою декларацією ТОВ «Аскоп Україна» відповідно до вимог п.п. 200.7 та 200.8 статі 200 Податкового кодексу України подало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4) та розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3).

Згідно з пунктом 200.11 ПК за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Колегія суддів зазначає, що у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що ДПІ за результатами перевірки визнала право Товариства на отримання бюджетного відшкодування ПДВ і підтвердила достовірність розрахунку заявленої до відшкодування суми в розмірі 424 072, 07 грн., проте не подала у визначений законодавством строк до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 03 червня 2014 року у справі № 21-131а14. Також Верховним судом України зазначено, що на суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Крім того, з огляду на вказане вище, суд першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, враховуючи, що операції позивача із ТОВ «Нексус-Україна», здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000641530, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 191559,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 95780,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, колегія суддів вважає передчасною позовну вимоги про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в частині суми 2882744, 93 грн., з огляду на те, що за результатами перевірки, на момент складання довідки перевірки та на даний час не підтверджено суму бюджетного відшкодування за червень 2014 року у вище вказаній сумі, що пов'язано з відсутністю відповідей на запити податкового органу про проведення зустрічних звірок по ланцюгам постачання.

Отже, вказана вимога направлена на майбутній захист прав та законних інтересів позивача, а тому задоволенню не підлягає.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність заявленої позивачем до відшкодування з бюджету суми ПДВ в розмірі 615 631, 07 грн. та задоволення позовних вимог в цій частині.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення коштів не підлягають задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції було ухвалене судове рішення на користь позивача у справі, суд має присудити всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Як вбачається із платіжного доручення № 12 від 09.01.2015 року позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 436, 00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 21 жовтня 2014 року № 0000641530, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 191559,00 грн. (Сто дев'яносто одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 00 копійок) та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 95780,00 грн. (Дев'яносто п'ять тисяч сімсот вісімдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 615 631, 07 грн. (шістсот п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять одна гривня, 07 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (код ЄДРПОУ - 30579869) судові витрати в розмірі 2 436, 00 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень)

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.