Постанова № 43163066, 03.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2226/14

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволений. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва по недоплаті пенсії ОСОБА_2 незаконними. Визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Миколаєва від 29 серпня 2013 року № 3 про утримання з ОСОБА_2 переплати пенсії в розмірі 27 596,36 грн. за період з 01 серпня 2009 року по 31 липня 2013 року в розмірі 20 відсотків одержуваної пенсії з 01 вересня 2013 року. Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва повернути ОСОБА_2 пенсію, яка недоплачена їй за період з вересня 2013 по жовтень 2014 року у розмірі 6 000,00 грн.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва, як пенсіонерка за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З 01 вересня 2013 року на підставі рішення управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва від 29 серпня 2013 року №3 за період з 01 серпня 2009 року по 31 липня 2013 року з ОСОБА_2 утримується переплата пенсії в розмірі 27 96,36 грн.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зазначив, що управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва безпідставно та необґрунтовано зроблено висновки про порушення позивачем вимог діючого законодавства.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно правомірного врахування суми заробітної плати для перерахунку пенсії позивачці за період з 01 січня 1993 року по 31 грудня 1997 року відповідно до довідки №7/1 від 30 липня 2009 року, наданій їй фермерським господарством «Кима», виходячи з наступного.

Статтею 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», чинної на час проведення перерахунків пенсії позивачу, довідки про заробітну плату видаються підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Відповідно до статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4 затверджено Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку, повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо.

Стаття 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Крім того, згідно ст. 266 КАС України, поворот виконання постанови, зокрема, постанови про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також постанови про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підставою повернення пенсіонером добровільно або стягнення з нього надміру отриманих коштів є зловживання з боку пенсіонера, що стало наслідком переплати пенсії.

Таким чином, відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.

В свою чергу як вбачається з матеріалів справи, доказів повідомлення позивачкою завідомо неправдивих відомостей або подання нею підроблених документів відповідачем не надано. Не надано таких доказів і до апеляційної скарги.

За результатом вищевикладеного, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно зловживання службовим становищем, оскільки підстави вважати, що з боку позивача мали місце зловживання або повідомлення недостовірної інформації, яке призвело до призначення та виплати їй пенсії у більшому розмірі без законних на те підстав - відсутні.

До того ж, зі змісту приведених норм вбачається, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за умови зловживань з боку пенсіонера.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності будь-яких доказів на підтвердження недобросовісної поведінки позивачки, що призвели до переплат, таким чином, у відповідача відсутні законні підстави для стягнення надміру виплаченої суми пенсії.

В свою чергу, судова колегія погоджується з доводами апелянта стосовно відсутності підстав для повернення недоплаченої позивачці пенсії за період з вересня 2013 року по жовтень 2014 року в сумі 6 000,00 грн.

Відповідно до ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Згідно вищезазначених норм прав судова колегія дійшла до висновку, що права позивачки підлягають захисту з січня 2014 року по жовтень 2014 року, оскільки ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом 30 липня 2014 року та в своїх позовних вимогах просить повернути недоплачену їй пенсію по жовтень 2014 року.

Однак, судова колегія вважає, що адміністративний суд може лише визнавати дії суб'єктів владних повноважень незаконними, але не вправі брати на себе їхні повноваження, у зв'язку з чим вважає за необхідним покласти на відповідача обов'язок щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 суми недоплаченої пенсії за період з 30 січня 2014 року по 31 жовтня 2014 року.

Враховуючи вище викладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи та винесенні рішення про задоволення адміністративного позову порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. За таких обставин судове рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову

Враховуючи вище викладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи та винесенні рішення про задоволення адміністративного позову не повно з'ясовані обставини справи, які мають значення для її вирішення, що призвело до неправильного вирішення справи. За таких обставин судове рішення відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. 195, ст. 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.п.1 ч.1 ст. 202, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва про визнання протиправним та скасування рішення від 29 серпня 2013 року № 3 скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва по недоплаті пенсії ОСОБА_2 незаконними.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Миколаєва від 29 серпня 2013 року № 3 про утримання з ОСОБА_2 переплати пенсії в розмірі 27 596,36 грн. за період з 01 серпня 2009 року по 31 липня 2013 року в розмірі 20 відсотків одержуваної пенсії з 01 вересня 2013 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію, яка недоплачена їй за період з 30 січня 2014 року по 31 жовтня 2014 року у зв'язку з незаконним утриманням переплати пенсії.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М.Танасогло

Суддя: А.В.Бойко

Суддя: О.В.Яковлєв