Постанова № 43162797, 11.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 р. Справа № 917/2050/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук, Полтавська область (вх. № 391 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.12.14 у справі № 917/2050/14

за позовом ФОП Шевченко Володимира Сергійовича , м. Кривий Ріг

до ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук, Полтавська область

про стягнення 227 902,28 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.12.14р. у справі 917/2050/14 (суддя Кльопов І.П) позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь Фізичної особи-підприємця Шевченка Володимира Сергійович - 202 296,96 грн. - сум основного боргу, 25 605,32 грн. - пені та 4 558,05 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду Полтавської області не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 09.12.14р. у справі 917/2050/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ФОП Шевченко В.С. відмовити в повному обсязі. При цьому відповідач зазначає про відсутність документів, які б підтверджували надання позивачем сертифікату якості на товар під час поставки, в зв'язку з чим, відповідач стверджує, що товар він прийняв, але попередив позивача про притримання в оплаті за товар до моменту надання передбачених договором документів, підтверджуючих якість товару. Оскільки позивач таких документів не надав, відповідач вважає, що позивач порушив свої зобов'язання за договором, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 розгляд справи відкладено на 11.03.2015 в зв'язку з неявкою представників сторін.

Позивач та відповідач явку своїх уповноважених представників в призначене судове засідання знов не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштового відправлення уповноваженим особам позивача та відповідача.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач та відповідач не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 11.03.2015 року за відсутності представників сторін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 11.12.2013р. між Фізичною особою-підприємцем Шевченком Володимиром Сергійовичем (постачальник, Позивач) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки товару № 0665-СН, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (п.1-1 договору).

Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатком до цього договору (п. 1.2. договору).

Відовідно до пунктів 6.1., 6.2. договору розрахунки за товар здійснюються на умовах відстрочки оплати 40 календарних днів від дати поставки. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що визначений у договорі.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на суму 150982,50 грн. за видатковою накладною № 24 від 14.01.2014р.; на суму 135608,46грн. за видатковою накладною № 228 від 13.02.2014р.; на суму 5706,00 грн. за видатковою накладною № 229 від 13.02.2014р.; на суму 42140,58 грн. за видатковою накладною № 991 від 03.07.2014р.; 5 на суму 18207,00 грн. за видатковою накладною № 1096 від 16.07.2014р. Відповідач отримав товар за цими накладними без будь-яких зауважень щодо його кількості чи якості.

Однак, відповідач оплату товару в повному обсязі у відповідності з п. 6.1 договору не здійснив.

Як зазначає позивач, 03.07.2014 року відповідачем була перерахована грошова сума у розмірі 90000 грн., чим була частково сплачена заборгованість за поставку товару від 14.01.2014р. Також, 21.08.2014р. відповідач повністю розрахувався за поставку товару від 03.07.2014р., сплативши грошову суму розміром 42140,58 грн., а 27.08.2014р. відповідач повністю розрахувався за поставку товару від 16.07.2014р., сплативши грошову суму розміром 18207,00 грн. Проте, розрахунок за поставки товару від 14.01.2014р. та 13.02.2014р. відповідач не здійснив.

Отже, за даними позивача, у відповідача утворилась заборгованість в загальній сумі 202 296,96 грн. за поставку товару від 14.01.2014р. у розмірі 60982,5 грн. та за поставки товару від 13.02.2014р. у розмірі 141314,46 грн., яка на час звернення позивача до господарського суду відповідачем не сплачена.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 202 296,96 грн. суми основного боргу та 25 605,32 грн. пені, нарахованої на підставі п. 10.6 договору в зв'язку з порушенням відповідачем строку розрахунку за поставлений товар.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду, щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог.

Так, за своєю суттю між сторонами склалися відносини з поставки товару за договором № 0665-СН від 11.12.2013 року.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного між сторонами договору № 0665-СН від 11.12.2013 року позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар за видатковою накладною № 24 від 14.01.2014р. на суму 150982,50 грн. ; за видатковою накладною № 228 від 13.02.2014р. на суму 135608,46грн.; за видатковою накладною № 229 від 13.02.2014р. на суму 5706,00 грн.; за видатковою накладною № 991 від 03.07.2014р. на суму 42140,58 грн.; за видатковою накладною № 1096 від 16.07.2014р. на суму 18207,00 грн.

Вказані накладні оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, містять підписи уповноважених представників сторін. При цьому, факт поставки товару та його отримання відповідачем повністю визнається.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на факт неналежного виконання зобов'язання позивачем в зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували надання позивачем сертифікату якості на товар під час поставки. При цьому, відповідач стверджує, що товар він прийняв, але попередив позивача про притримання в оплаті за товар до моменту надання передбачених договором документів, підтверджуючих якість товару. Оскільки позивач таких документів не надав, відповідач вважає, що позивач порушив свої зобов'язання за договором, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Проте, колегія суддів вважає наведені відповідачем доводи безпідставними.

Так, розділом 4 договору дійсно передбачено, що підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника є сертифікат якості.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, відповідач не встановлював строку для передання документів, що підтверджують якість товару, не відмовлявся від договору. Докази звернення до позивача з відповідними письмовими претензіями щодо відсутності документів, які зазначені в розділі 4 договору, або доказів звернення до позивача з листами щодо повернення отриманого відповідачем товару в матеріалах справи відсутні і таких доказів до суду не надано.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що договором поставки та діючим законодавством не передбачена відмова від оплати товару з підстав надання документів не в повному обсязі.

Разом з цим, порядок розрахунків за договором чітко передбачений п. 6.1 договору, згідно якого розрахунки за товар здійснюються протягом 40 календарних днів з дати поставки.

До того ж, як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Оскільки факт поставки та отримання відповідачем товару за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами - видатковими накладними, довіреностями, тому у відповідача у відповідності з вимогами чинного законодавства виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару на умовах договору.

В даному випадку, заборгованість відповідача підтверджується наявними у справі копіями первинних документів, які містять вичерпні відомості про господарські операції між сторонами, підтверджують їх здійснення, та свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором в розмірі 202 296,96 грн.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку з оплати отриманого товару не мають належного документального та матеріального обґрунтування, в зв'язку з чим відхиляються колегією суддів, як безпідставні.

Згідно ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 10.6. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Позивач просив стягнути з відповідача 25 605,32 грн. пені за прострочку оплати товару за накладними № 24 від 14.01.2014; № 228 від 13.02.2014; № 229 від 13.02.2014 (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 4-6).

Оскільки зобов'язання за договором у визначені строки не виконані відповідачем, позивач правомірно здійснив нарахування пені відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та договору.

Перевіривши правильність нарахування пені, колегія суддів констатує, що розрахунок зроблений позивачем вірно, на підставі фактичних обставин, підтверджених первинними документами, згідно з вимогами чинного законодавства, і тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 25 605,32 грн. пені задоволені судом законно та обґрунтовано.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Полтавської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 09.12.14 у справі № 917/2050/14 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук, Полтавська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.12.2014 у справі № 917/2050/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 16 березня 2015 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.