Рішення № 43162645, 04.03.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2015 р. Справа№ 914/3838/13

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів (головуючий) Сухович Ю.О., Мороз Н.В., Щигельська О.І. при секретарі судових засідань Корчинському О.І., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_2, м.Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства "КРЕДОБАНК", м.Львів

за участю третьої особи-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача PKO BANK POLSKI S.A., м.Варшава, Республіка Польща

за участю третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", м.Київ

за участю третьої особи-3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, м.Київ

за участю третьої особи-4, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національного банку України, м.Київ

про 1. Визнання недійсним та скасування рішення Спостережної ради ПАТ "Кредобанк", оформленого протоколом від 29.11.2011 року № 73/2011 щодо продажу заборгованості ПАТ "Кредобанк", яка забезпечена гарантіями PKO BANK POLSKI S.A.

2. Визнання недійсним та скасування рішення Спостережної ради ПАТ "Кредобанк", оформленого протоколом від 29.11.2011 року № 74/2011 стосовно надання згоди на продаж портфеля заборгованості ПАТ "КРЕДОБАНК", віднесеної до IV і V категорій ризику.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_7 - представник (довіреність № 2954 від 29.10.2013р.); ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_1, виданий 18.10.1995р. Дзержинським РВ ХМУ УВС України);

від відповідача: Богуцький А.І. - представник (довіреність № 7529 від 22.10.14р.), Дацків Ю.О. - представник (довіреність № 7532 від 22.10.14р.), Мацієвський В.М. - представник (довіреність № 7587 від 25.11.14р.);

від третьої особи-1: Гришко С.Ю.- представник (довіреність від 02.09.2014р. реєстраційний запис А4370/2014);

від третьої особи-2: Довбуш О.Р. -представник (довіреність № 3а від 05.11.13р.);

від третьої особи-3- Семків М.М.- головний спеціаліст-юрисконсульт контрольно-правового відділу Західного територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (довіреність № 100/19426/нк від 21.10.2014р.);

від третьої особи-4 - не з'явився.

Згідно клопотання представника позивача запис судового засідання здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" про: 1.Визнання недійсним та скасування рішення Спостережної ради ПАТ "Кредобанк", оформленого протоколом від 09.11.2011 року № 68/2011 щодо продажу заборгованості ПАТ "Кредобанк", яка забезпечена гарантіями PKO BANK POLSKI S.A. 2. Визнання недійсним та скасування рішення Спостережної ради ПАТ "Кредобанк", оформленого протоколом від 09.11.2011 року № 69/2011 стосовно надання згоди на продаж портфеля заборгованості ПАТ "КРЕДОБАНК", віднесеної до IV і V категорій ризику.

Зважаючи на положення абзацу 4 п.п.6.1 п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, № 18 із змінами та доповненнями, ухвалою суду від 13.10.2013р. до участі у справі було залучено третю особу-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача PKO BANK POLSKI S.A., третю особу-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", третю особу-3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, третю особу-4, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національний банк України.

Ухвалою суду від 21.11.2013р. відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ "Кредобанк" про розгляд справи у закритому судовому засіданні та зупининено провадження у справі, у зв"язку із зверненням господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Ухвалою суду від 29.08.2014р. провадження у справі поновлено, призначено судове засідання на 04.09.2014р.

Ухвалою суду від 23.10.2014р. призначено колегіальний розгляд справи № 914/3838/14 у складі трьох суддів та відкладено розгляд справи на 13.11.2014р.

Згідно вимог ст.2-1 ГПК України 23.10.2014р. було проведено автоматизований розподіл внаслідок якого членами колегії визначено суддів Мороз Н.В. та Ділай У.І.

Ухвалою суду від 13.11.2014р. прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову, згідно якої він просить визнати недійсними та скасувати рішення Спостережної ради ПАТ "Кредобанк", оформлені протоколом від 29.11.2011р. №73/2011 стосовно продажу заборгованості ПАТ "Кредобанк", яка забезпечена гарантіями PKO BANK POLSKI S.A., та протоколом від 29.11.2011 року №74/2011 стосовно надання згоди на продаж портфеля заборгованості ПАТ "Кредобанк" віднесеної ІV і V категорії ризику.

Розгляд справи неодноразово відкладався. У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Ділай У.І., 28.01.2015р. було призначено повторний автоматичний розподіл члена колегії у справі №914/3838/13, внаслідок якого до складу колегії включено суддю Щигельську О.І.

Представник позивача та позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили визнати недійсними та скасувати рішення Спостережної ради ПАТ "Кредобанк", оформлені протоколом від 29.11.2011р. №73/2011 стосовно продажу заборгованості ПАТ "Кредобанк", яка забезпечена гарантіями PKO BANK POLSKI S.A., та протоколом від 29.11.2011 року №74/2011 стосовно надання згоди на продаж портфеля заборгованості ПАТ "Кредобанк" віднесеної ІV і V категорії ризику. Підставами для визнання вказаних рішень спостережної ради на думку позивача є порушення відповідачем ст.70, ст.71 Закону України "Про акціонерні товариства".

Представники відповідача та третіх осіб 1, 2 проти позову заперечили з підстав викладених у відзивах, доповненнях до них, письмових поясненнях, які містяться в матеріалах справи.

Представник відповідача подав письмове пояснення від 04.03.2015р. вих..№ 20-2211/15 (вх.№ 9364/15 від 04.03.2015р.) щодо неможливості виконання вимог ухвали суду від 11.02.2015р. в частині надання реєстру власників цінних паперів станом на 29.11.2011р.

Представник третьої особи-3 підтримав позицію викладену у попередньо поданих письмових пояснення, що містяться в матеріалах справи.

Представник третьої особи-4 в судове засідання не з"явився, про дату, час та місце розгляду спору був належним чином повідомлений, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням №0160117944880 від 13.02.2015р. вручено16.02.2015р. Слід зазначити, що ухвалою суду від 11.02.2014р. його явка не визнавалась обов"язковою. Попередньо третьою особою-4 подавались письмові пояснення по суті спору.

Суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника третьої особи-4, за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третіх осіб-1,2,3, суд встановив:

29.11.2011р. Спостережною радою ПАТ "Кредобанк" було прийнято рішення № 73/2011 про відміну рішення Спостережної ради ПАТ "Кредобанк№ №68/2011 від 09.11.2011р., надання згоди на продаж заборгованості, яка забезпечена гарантіями PKO BANK POLSKI S.A. по кредитних договорах, укладених між банком і клієнтами, які на дату трансакції вінесені до категорії "4", "5", що включає основну суму та всю додаткову дебіторську заборгованість, на користь суб"єкта, вказаного PKO BANK POLSKI S.A. (п.1 рішення). Правління ПАТ "Кредобанк" було уповноважено погодити з покупцем договір продажу заборгованості, інших умов трансакції та укласти договір продажу за ціною не нижчою 35% розміру заборгованості, визначеної у п.1.

Крім того, 29.11.2011р. Спостережною радою ПАТ "Кредобанк" було прийнято рішення № 74/2011 про відміну рішення Спостережної ради ПАТ "Кредобанк № №69/2011 від 09.11.2011р., надання згоди на продаж заборгованості ПАТ "Кредобанк" за ціною не менше 30,8% величини заборгованості по кредитних договорах, укладених між банком і клієнтами, віднесених станом на дату здійснення операції до групи ризику ІV абоV, на користь суб"єкта, обраного шляхом проведення конкурсу пропозицій (п.1 рішення). Правлінню ПАТ "Кредобанк" було доручено погодити з покупцем договори продажу заборгованості, інші умови здійснення операцій та укласти договір продажу за ціною не нижче 30,8% вартості заборгованості, визначеної п.1.

На підставі вказаних рішень Спостережної ради у грудні 2011р. ПАТ "Кредобанк" відчужив активи загальною вартістю 1 648 790 000,00 грн. ТзОВ "Фінансова компанія" "Приватні інвестиції".

Як зазначає позивач, виходячи із даних річної звітності ПАТ "Кредобанк" за 2010 рік, (що передував року у якому був здійснений продаж активів), сукупна вартість активів товариства склала 4 449 715 000,00 грн, тобто вартість вищевказаного правочину з продажу активів склала понад 37% вартості активів товариства. Таким чином, рішення Спостережної ради товариства від 29.11.2011р., щодо відчуження активів прийняті з перевищенням повноважень, оскільки згідно з ч.2 ст.70 Закону України "Про акціонерні товариства" та відповідно до норм Статуту товариства, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25% вартості активів за даними останньої річної звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Позивач зазначає, що як випливає із опублікованої ПАТ «Кредобанк» фінансової звітності за 2011 та 2012р.р., останнє здійснило правочин щодо вчинення якого є заінтересованість, продавши активи компанії під спільним контролем.

Посилаючись на положення ст.71 Закону України «Про акціонерні товариства» позивач зазначає, що Компанія PKO BP SA володіє 99% акцій ПАТ «Кредобанк», органи управління ПАТ «Кредобанк» сформовано виключно з працівників PKO BANK POLSKI S.A., в тому числі і Спостережна рада, які відповідно представляють інтереси компанії PKO BANK POLSKI S.A., що володіє ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», яке виступило стороною правочинів щодо відчуження активів банку на загальну суму понад 1 648 790 000,00 грн. Рішення про укладення такого значного правочину було прийнято на засіданні саме Спостережної ради, а не загальних зборів акціонерів товариства.

Позивач зазначає, посилаючись на те, що він є акціонером ПАТ «Кредобанк», який володіє 124 127 664 шт. простих іменних акцій, що підтверджується випискою з рахунку у цінних паперах від 15.08.2013р. № 15/08/13, а оспорювані рішення позбавили його, як акціонера, права вимагати від ПАТ "Кредобанк" викупити належні позивачу акції за їх ринковою вартістю, відтак просить визнати недійсними та скасувати рішення Спостережної ради ПАТ "Кредобанк", оформлені протоколом від 29.11.2011 року № 73/2011 щодо продажу заборгованості ПАТ "Кредобанк", яка забезпечена гарантіями PKO BANK POLSKI S.A.; визнати недійсними та скасувати рішення Спостережної ради ПАТ "Кредобанк", оформлене протоколом від 29.11.2011 року № 74/2011 стосовно надання згоди на продаж портфеля заборгованості ПАТ "КРЕДОБАНК", віднесеної до IV і V категорій ризику.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтею 97 ЦК України передбачено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст.160 ЦК України в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Випадки обов'язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства. Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути членами його виконавчого органу. Наглядова рада акціонерного товариства визначає форми контролю за діяльністю його виконавчого органу.

Учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення. Це відповідає також нормі статті 55 Конституції України. Вказане узгоджується з позицією Верховного суду України викладеною у постанові пленуму Верховного суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів".

Згідно п.39 постанови пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. Відповідачем за таким позовом є товариство.

Слід зазначити, що поняття Наглядова рада ототожнюється з поняттям Спостережна рада.

Однією з підстав для визнання недійсними оспорюваних рішень позивач вважає порушення Спостережною радою відповідача положень ч.2 ст.70 Закону України "Про акціонерні товариства".

З цього приводу слід зазначити наступне.

Так, згідно ч.2 ст.70 Закону України "Про акціонерні товариства", якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.

Згідно п.7.1. статуту ПАТ "Кредобанк" (в редакції 2011р.) Спостережна рада контролює та регулює діяльність Правління в межах компетенції, визначеної цим статутом та законодавством України.

До виключної компетенції Спостережної ради ПАТ "Кредобанк" належить затвердження ринкової вартості майна у випадках передбачених законодавством України (п.7.13.12. статуту), а також прийняття рішення про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності банку (п.7.13.17 статуту).

Відповідно до ч.1 ст.70 Закону України "Про акціонерні товариства", яка про дубльована у п.7.13.17 статуту ПАТ "Кредобанк", рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою.

Позивач вважає, що відповідач продавши активи вартістю 1 648 790 000 грн. порушив вимоги ч.2 ст.70 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки сукупна вартість активів банку склала 4 449 715 000,00 грн., що становить 37% вартості активів.

Оспорювані позивачем рішення Спостережної ради стосуються відчуження прав грошової вимоги, належних відповідачу.

Згідно з частиною першою ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу відповідно до ст. 1078 ЦК України може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Підпунктом 11 ч.1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг віднесений до фінансових послуг.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування.

На виконання вимог зазначеної статті постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440 затверджений Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" ( в подальшому - Національний стандарт).

Пункт 3 Національного стандарту містить визначення понять, зокрема визначає, що ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Поняття ринкова вартість відображено також у п.1.4. Інтрукції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затвердженої постановою правління НБУ від 20.12.2005р. №480, згідно якої ринкова вартість - це сума, яку можна отримати від продажу активу на активному ринку.

Отже, під поняттям ринкова вартість майна розуміється вартість конкретного активу, за яку власник такого майна може вільно продати його на ринку будь-якій іншій зацікавленій особі.

Згідно Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку портфель проблемних кредитів, який був відчужений, підпадає під визначення фінансовий актив.

Відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності первісна та подальша оцінка вартості фінансових активів, за якою вони відображаються у фінансовій звітності, здійснюється за справедливою вартістю.

Справедлива вартість, відповідно до положень Міжнародних стандартів фінансової звітності - це сума за якою можна обміняти акти або погасити зобов"язання в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Відтак, поняття справедлива вартість визначене Міжнародними стандартами фінансової звітності та поняття ринкова вартість є тотожними.

Відповідно до Консолідованої річної фінансової звітності відповідача за 2010р. складеної з дотриманням вимог які ставляться Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку та Міжнародними стандартами фінансової звітності та підтвердженої аудиторським висновком незалежної аудиторської компанії "Прайсвотерхаус Куперс (Аудит)", балансова вартість портфелю проблемних кредитів склала 1 083 381 тис. грн.

Оскільки за даними Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та Міжнародних стандартів фінансової звітності балансова вартість активу є ринковою вартістю, відтак відношення ринкової вартості портфелю проблемних кредитів до балансової вартості усіх активів відповідача за даними фінансової звітності за 2010 рік склала 22,9% (1083 381 тис. грн./4 724 918 тис. грн.. *100%), тобто менше ніж 25%.

Таким чином, ринкова вартість наданих ПАТ "КРЕДОБАНК" TOB "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" фінансових послуг є меншою номінальної заборгованості за переданими договорах факторингу заборгованості і є в межах 25% вартості активів банку за результатами останньої річної фінансової звітності.

Слід зазначити, що чинне законодавство не ототожнює загальну суму заборгованості за кредитами з їх ринковою вартість.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на вартість, яка визначена виходячи з ймовірної (тобто найбільшої) суми грошей, яку можна одержати від реалізації вимог, права на які належать ПАТ "Кредобанк".

Як вбачається з оспорюваних позивачем рішень Спостережної ради відповідач відчужував портфель заборгованості за кредитами, які віднесені до 4 і 5 категорії , згідно класифікації Національного банку України.

Так, згідно Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000р. №279, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2000р. за №474/4695, яке діяло в період в 2011-2012р.р. та було нормативним документом Національного банку України, який регулював питання оцінки якості кредитного портфеля, створення та використання резервів, до 4 і 5 категорії "сумнівні" та "безнадійні до повернення" відноситься заборгованість за кредитами, обслуговування боргу за якими є незадовільним, а заборгованість прострочена понад 90 днів.

Згідно вищевказаного положення сумнівні кредитні операції - це операції, за якими виконання зобов"язань з боку позичальника/контрагента банку в повній сумі під загрозою, імовірність повного погашення кредитної заборгованості низька.

Безнадійні кредитні операції - це операції, імовірність виконання зобов"язань за якими з боку позичальника/контрагента банку практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.

Перед укладенням договорів факторингу від 29.11.2011р. ПАТ "Кредобанк" провів конкурс пропозицій від фінансових компаній для визначення визначення ринкової вартості портфеля заборгованості. Ринкова вартість заборгованості за кредитами, яка пропонувалась для відчуження становила до 10% їх загальної вартості.

Другою підставою для визнання недійсним рішень Спостережної ради відповідача позивач вважає порушення ч.5 ст.70 Закону України "Про акціонерні товариства".

Згідно ч.5 ст.70 Закону України "Про акціонерні товариства" забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

Слід зазначити, що Спостережна рада ПАТ "Кредобанк" по питанню відчуження негативно класифікованих активів прийняла два рішення: № 73/2011 від 29.11.2011р., яким надала згоду на укладення договору на передачу заборгованості за кредитами на користь PKO BANK POLSKI S.A., та №74/2011 від 29.11.2011р. яке стосувалось можливого укладення правочину з особою, яка надасть кращу пропозицію і запропонована ціна буде становити не менше 30,8% від суми заборгованості за кредитними договорами, які пропонувались на передачу.

Оспорювані рішення, які прийняла Спостережна рада ПАТ "Кредобанк" стосувались двох різних правочинів, які відрізнялись за степенем їх реалізації, за суб"єктним складом, за фінансовими умовами та правочинами, укладеними на виконання цих рішень.

Наявності двох правочинів з аналогічним або схожим предметом або суб"єктним складом недостатньо для беззаперечного встановлення факту поділу одного правочину на кілька. При встановленні факту поділу правочину окремого доведення потребує також і наявність спеціальної мети у сторін таких правочинів, а саме ухилення від передбаченого порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

Позивач, всупереч ст.33 ГПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту поділу правочину та наявності у відповідача мети ухилення від передбаченого порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

Відтак, підстав для визнання недійсними оспорюваних рішень Спостережної ради на підставі порушення відповідачем положень ч.5 ст.70 Закону України "Про акціонерні товариства" немає.

Посилаючись на ст.71 Закону України «Про акціонерні товариства», позивач вважає, що, враховуючи заінтересованість членів Спостережної Ради, рішення повинні були прийматись виключно загальними зборами акціонерів ПАТ «Кредобанк».

Відповідно до ч.1 ст.71 Закону України «Про акціонерні товариства» особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, вважається посадова особа органів товариства; член її сім'ї - чоловік (дружина), батьки (усиновителі), опікун (піклувальник), брат, сестра, діти та їхні чоловіки (дружини); юридична особа, в якій частка, що належить посадовій особі органів товариства, членам її сім'ї, становить 25 і більше відсотків; акціонер, який одноосібно або разом із членами сім'ї володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, якщо зазначена особа (особи - разом або окремо) відповідає принаймні одній із нижченаведених ознак:

1) є стороною такого правочину або є членом виконавчого органу юридичної особи, яка є стороною правочину;

2) отримує винагороду за вчинення такого правочину від товариства (посадових осіб товариства) або від особи, яка є стороною правочину;

3) внаслідок такого правочину придбаває майно;

4) бере участь у правочині як представник або посередник (крім представництва товариства посадовими особами).

Особа, заінтересована у вчиненні правочину, зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту виникнення у неї заінтересованості поінформувати товариство про наявність у неї такої заінтересованості.

Як випливає з ч.1 ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства», заінтересованою особою може бути особа, що входить до складу виконавчого органу іншої юридичної особи, що є стороною правочину з акціонерним товариством. Проте нема жодних обмежень стосовно укладення правочинів між юридичними особами, що мають спільного акціонера (учасника).

Згідно абзацу 4 ч.2 ст.71 Закону України "Про акціонерні товариства" якщо заінтересована у вчиненні правочину особа є членом наглядової ради, вона не бере участі в голосуванні з питання вчинення такого правочину. Якщо більшість членів наглядової ради є особами, заінтересованими у вчиненні такого правочину, або якщо наглядова рада не була створена або не прийняла рішення про вчинення чи відмову від вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, протягом строку, встановленого цією статтею, це питання виноситься на розгляд загальних зборів.

Відповідно до наведених положень чинного законодавства України РКО BANK POLSKI S.A. як акціонер, який одноосібно володіє 25 і більше відсотками простих акцій ПАТ "КРЕДОБАНК", не є заінтересованою у вчиненні ПАТ "КРЕДОБАНК" правочинів з ТзОВ "Фінансова Компанія "Приватні інвестиції", оскільки не відповідає наступним обов'язковим ознакам:

1) не є стороною правочинів укладених згідно оскаржуваних позивачем рішень Спостережної ради та не є членом виконавчого органу юридичної особи, яка є стороною правочину, так як відповідно до ст. 40 Закону України "Про банки і банківську діяльність" виконавчим органом комерційного банку є правління, яке здійснює керівництво його поточною діяльністю. Згідно п. 8.1. Статуту ПАТ "Кредобанк" правління є колегіальним виконавчим органом банку. Згідно інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців, до складу органу управління ПАТ "Кредобанк" входять: ОСОБА_14, ОСОБА_20, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 і не входить РКО BANK POLSKI S.A.

Відповідно до ст.62 Закону України "Про господарські товариства", у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців, керівником ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" є Манько Любомир Іванович, а не РКО BANK POLSKI S.A.

2) РКО BANK POLSKI S.A. не отримав винагороду за вчинення правочинів, укладених згідно оскаржуваних позивачем рішень Спостережної ради, ні від ПАТ "КРЕДОБАНК" (посадових осіб товариства), ні від ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції";

3) внаслідок оскаржуваних рішень Спостережної ради та договорів укладених на їх виконання РКО BANK POLSKI S.A. не придбав майно;

4) РКО BANK POLSKI S.A. не брав участі в правочинах укладених на виконання оспорюваних рішень Спостережної ради ПАТ "КРЕДОБАНК" як представник чи посередник.

Так само і члени Спостережної Ради ПАТ "КРЕДОБАНК" не є заінтересованими у вчиненні ПАТ "КРЕДОБАНК" правочинів з ТзОВ "Фінансова Компанія "Приватні інвестиції", укладених за наслідками прийняття оспорюваних позивачем рішень Спостережної ради, оскільки не відповідають вищевказаним обов'язковим ознакам.

Не може вважатись заінтересованою особою посадова особа органів акціонерного товариства що входить до складу виконавчого органу акціонера сторін правочину. Жоден із членів Спостережної ради ПАТ "Кредобанк" не є стороною правочину - договору відчуження активів відповідача на користь ТзОВ "Фінансова компанія" "Приватні інвестиції".

Відтак, позивач не навів жодної з ознак, визначеної законодавством, зокрема ст.71 Закону України "Про акціонерні товариства", які могли б свідчити про наявність заінтересованості при укладенні правочинів відповідачем, отже оспорювані позивачем рішення Спостережної ради на цій підставі не можуть бути визнані недійсними.

Позивач в підтвердження того, що станом на 29.11.2011р. він був акціонером ПАТ "КРЕДОБАНК", надав виписку про стан рахунку в цінних паперах №005021, видану ТзОВ "Брокерський дом "Откритиє".

Законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", який діяв в період спірних правовідносин, зокрема ч.4 ст.5 передбачено, що підтвердженням, права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів".

Ці вимоги закону більш детально відображені в Положенні про депозитарну систему, затверджену Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 17.10.2006 №999, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.11.2006р. за N1238/13112 (далі по тексту - Положення).

Зокрема у ч.2 п.3.3 розділу III Положення (в редакції, що діяла 29.11.2011р.) зазначено що видання виписки з рахунку у цінних паперах, яка є підтвердженням прав власності на цінні папери, що обліковуються на рахунку у цінних паперах, є виключно операцією зберігачів.

Згідно абзацу 4 п.1 глави 3 Положення, право власності на цінні папери бездокументарної форми існування переходить до депонента - нового власника з моменту зарахування цих цінних паперів на його рахунок цінних паперах у зберігача.

Як зазначено у абзаці 4 п.1 глави 2 Положення, не допускається зарахування цінних паперів на рахунок у цінних паперах депонента - нового власника без проведення їх списання (або переказу) з рахунку в цінних паперах депонента - попереднього власника у зберігача."

Згідно п.1 глави 3 Положення, зберігач надає депоненту виписки з його рахунку в цінних паперах у формі: виписки про стан рахунку у цінних паперах депонента; виписки, про операції з цінними паперами цього депонента.

Виписка про стан рахунку в цінних паперах є підтвердженням права власності на цінні папери на дату стану рахунку, указану у виписці. Виписка про стан рахунку в цінних паперах не може бути предметом договорів, що тягнуть за собою перехід права власності на цінні папери. (п.2 глави 3 Положення).

З аналізу вищенаведених норм законодавства випливає, що підтвердженням права власності на цінні папери, які випущені у бездокументарній формі (у такій формі існують акції ПАТ "КРЕДОБАНК"), є виписка про стан рахунку у цінних паперах, яку видає виключно зберігач. Право власності на такі цінні папери виникає з моменту зарахування цих цінних паперів на рахунок їх власника, відкритого у зберігача.

В той же час у виписці про стан рахунку в цінних паперах №005021, виданої ТзОВ "Брокерський дом "Откритіє" ОСОБА_2, вказано, що на його рахунку у зберігача відсутні акції ПАТ "КРЕДОБАНК" водночас зазначено, що є акції ПАТ "КРЕДОБАНК" на транзитному рахунку депозитарія.

Відтак, суд критично оцінює надану позивачем виписку про стан рахунку в цінних паперах №005021, видану ТзОВ "Брокерський дом "Откритіє", що надана позивачем на підтвердження його права власності на акції ПАТ "КРЕДОБАНК" сааме станом на 29.11.2011р.

Позивачем було надано договір №ДД-20130205/00000002 від 05.02.2013р. купівлі-продажу цінних паперів укладений між ТзОВ "Брокерський дом "Откритіє" (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) згідно якого останній купив прості іменні акції у без документарній формі в кількості 25 979 054 штуки.

В підтвердження того, що позивач має право звертатись до суду за захистом порушеного права, у зв"язку з прийняттям відповідачем оскаржуваних рішень Спостережної ради датованих 29.11.2011р., позивач посилається на положення п.2.5. вищевказаного договору купівлі-продажу цінних паперів, в якому вказано про те, що разом з правом власності на акції, зазначені в п.1.1. цього договору, продавець передає покупцеві всі права майнового та немайнового характеру, що випливають з вказаних акцій протягом періоду володіння ними продавцем, у тому числі, але не виключно право звернення до судів будь-якої юрисдикції, інших органів влади, фізичних чи юридичних осіб з позовами, скаргами, запитами, клопотаннями у зв"язку з порушенням прав та законних інтересів акціонера, що мали місце протягом терміну володіння продавцем акціями, зазначеними п.1.1. договору.

Слід зазначити, що твердження позивача про те, що він разом з цінними паперами набув право звернення до суду у випадку порушення прав та законних інтересів акціонера, що мали місце протягом терміну володіння продавцем акціями, а відповідно і право на оскарження рішень Спостережної ради прийнятих 29.11.2011р. є безпідставним, оскільки прийняття спірних рішень не вплинули на його права та обов"язки.

Як вбачається із наданих відповідачем зведених облікових реєстрів власників цінних паперів ПАТ "КРЕДОБАНК", які замовлялись у депозитарія для забезпечення проведення загальних зборів акціонерів, ОСОБА_2 був власником акцій банку станом на 26.08.2010р. (у власності було 23 054 513 акцій банку). Починаючи з 01.10.2010р. і до 01.04.2013р. ОСОБА_2 не був власником акцій банку, оскільки у зведених реєстрах від 01.10.2010р., 01.01.2011р., 20.04.2011, 01.07.2011р., 01.10.2011р., 24.10.2011р. 22.11.2011р., 01.01.2012р., 01.07.2012р., 01.10.2012р., 01.01.2013р., 01.04.2013р. він не вказаний як акціонер банку. 01.04.2013р. ОСОБА_2 повернув свій пакет акцій у кількості 25 859 054 штук.

Пленум Верховного Суду України у п.19 постанови "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008р. № 13 роз»яснив, що суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується. Вимоги акціонера (учасника) товариства про визнання недійсним рішення органу управління товариства не підлягають задоволенню, якщо на момент його прийняття позивач ще не набув права власності на акиії чи частку в статутному капіталі товариства, оскільки його корпоративні права не могли бути порушеними.

Таким чином, на думку суду, позивачем не надано доказів, що підтверджують наявність у позивача права власності на акції ПАТ "КРЕДОБАНК" саме станом на дату прийняття оскаржуваних рішень Спостережною радою ПАТ "КРЕДОБАНК" - 29.11.2011р.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак, позивач всупереч вищенаведеній нормі не довів належними та допустимими доказами підставність позовних вимог, відтак позов до задоволення не підлягає.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.97, 160, ч.1 ст.167 ЦК України, ст.ст. 43, 33, 34, 35, 49, 82-85, 87 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

складено 10.03.2015р.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя Мороз Н.В.

Суддя Щигельська О.І.