Ухвала суду № 43162096, 04.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/3491/14 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

04 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді: Старової Н.Е.,

суддів: Файдюка В.В., Чаку Є.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002441701 від 21.10.2014 на загальну суму 488693,75 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами проведеної перевірки складений акт № 229/23-01-17-01/НОМЕР_1 від 10.10.2014, в якому встановлені порушення: п.177.4, пп.177.5.3 п.177.5 ст.177 ПК України; п.198.1 та п.198.6 ст.198 ПК України; пп.2 п.1 ст.7 та абз.3 п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»

21.10.2014 року в результаті встановлення виявлених порушень прийнято податкове повідомлення-рішення №0002441701 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 488693,75 грн. (за основним платежем - 390955 грн., за штрафними санкціями - 97738,75 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про порушення позивача в зв'язку із здійсненням господарських операцій з контрагентами: ПП «Черкаситрейдсервіс» та ПП «Сантехгруп».

Господарські відносини позивача з ПП «Черкаситрейдсервіс» підтверджені договором поставки №14 від 17.06.2011 року згідно якого постачальник ПП «Черкаситрейдсервіс» зобов'язується відпустити для позивача продукцію. Згідно договору, поставка продукції від постачальника до покупця відбувається самовивозом.

Щодо господарських відносин з ПП «Сантехгруп», 02.01.2013 року укладено договір поставки № 2 згідно якого постачальник ПП «Сантехгруп» зобов'язується відпустити для позивача продукцію. На виконання умов договору поставивши товар ПП «Сантехгруп».

Факти розрахунків підтверджено банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

Колегією суддів враховано, що подальше використання придбаних в ПП «Черкаситрейдсервіс», ПП «Сантехгруп» товарно-матеріальних цінностей підтверджується видатковими, податковими накладними а також довіреностями на отримання товарів для ПАТ «Темп», ТОВ «Петрус - Кондитер», ПП «Ковбаси Камо», ПП «АРД Мастер Плюс» та іншим підприємствам.

Колегією суддів досліджено інші докази надані позивачем, а саме копії: договору поставки №14 від 17.06.2011 року та №2 від 02.01.2013 року, податкових та видаткових накладних, довіреностей на отримання цінностей, банківських виписок (т.1 а.с.50-214, 235-246, т.2 а.с.1-14); товарно-транспортних накладних (т.1 а.с.215-234, 247-249); податкових декларацій з додатками та квитанцій-повідомлень про отримання звіту (т.2 а.с.87-186) тощо. Надані докази містять необхідні реквізити, передбачені законодавством, були складені при проведенні господарських операцій, та зокрема відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно дослідивши які можливо підтвердити та встановити реальність проведення операцій, на які вказує позивач.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Як зазначено у пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суди обох інстанцій ретельно дослідили докази, надані позивачем, на підтвердження реальності фінансово-господарських відносин з ПП «Черкаситрейдсервіс» та ПП «Сантехгруп», в тому числі вищевказані докази, які містяться в матеріалах справи, які містять усі обов'язкові реквізити, та дійшли висновку, що господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з урахуванням самого змісту господарських операцій та видів діяльності позивача та його контрагентів.

Також, на момент здійснення господарських операцій, позивач та його контрагент належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податків, установчі документи яких не визнані в судовому порядку недійсними, та відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, що не спростовано апелянтом.

Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання податкового органу на висновки, що містяться в актах ДПІ у м. Черкасах № 14/22-14 від 20.06.2013 та № 193/22-11/34503569 від 10.09.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки з ПП «Черкаситрейдсервіс» за періоди: листопад, грудень 2011 року та 01.09.2010 по 30.10.2012 року, як на підтвердження відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, в зв'язку з тим, що нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведена, зокрема, вироком суду та спростовується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, що підтверджують правомірність формування податкової звітності позивачем, колегія суддів вважає, що відповідачем всупереч норм чинного законодавства прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яке є протиправними та підлягає скасуванню.

Податковий орган не надав суду жодних доказів відсутності у контрагента позивача необхідних адміністративно-господарських можливостей.

Окрім того, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», серед іншого вказано, що при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. А саме рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, де зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Слід брати до уваги те, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 08.12.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Чаку Є.В.

Файдюк В.В.