Ухвала суду № 43162092, 04.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14699/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

04 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Файдюка В.В., Чаку Є.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу «ДСД від 16.07.2010 р. №1 між ТОВ «ПБК Буд-Бізнес» та ТОВ «Гурман 2007» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом «ДСД від 16.07.2010 року №1 між ТОВ «ПБК Буд-Бізнес» та ТОВ «Гурман 2007» до Держаної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

«Договір про спільну діяльність від 16.07.2010 року №1 - уповноважена особа ТОВ «ПБК Буд-Бізнес» та ТОВ «Гурман-2007» (позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2014 року №0000451501 та №0000441501.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за вересень-грудень 2012 року, січень-червень, вересень- грудень 2013 року, січень, квітень-червень 2014 року, якою встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 ПК України, ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», абз.5 Постанови КМ України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29.12.2010 року №1246, п.201.10 ст.201 ПК України. Результати перевірки оформлено актом від 01.09.2014 року № 419/15-01-50/551064197.

В зв'язку з виявленими порушеннями відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 12.09.2014 року: №0000451501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 1 841 410, 58 грн. (за основним платежем - 1 473 128, 46 грн., за штрафними санкціями - 368 282, 12 грн.); №0000441501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 478 973,00 грн.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Як зазначено у пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до акту перевірки підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення № 0000441501 від 12.09.2014 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за лютий 2013 року у розмірі 6 275, 00 грн. стало віднесення позивачем до податкового кредиту вказаного звітного періоду коштів сплачених за результатами взаємовідносин з ТОВ «Білдінг Групп Плюс», у якого були відсутні можливості для здійснення господарської діяльності та, відповідно, виконання зобов'язань за правочином укладеним з позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2013 року між позивачем та ТОВ «Білдінг Груп Плюс» укладено договір № Г-18022013.

Відповідно до змісту вказаного договору ТОВ «Білдінг Груп Плюс» зобов'язувалось виготовити та передати у власність позивачу, протягом 14 календарних днів після оплати першої частини, побутівку 6х2,4. Вартість побутівки разом із доставкою складає - 37 650,00 грн.

В підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем, до матеріалів справи додано копію видаткової накладної №121 від 19.02.2013 року, проте іншої первинної документації в підтвердження виконання ТОВ «Білдінг Груп Плюс» зобов'язань за договором № Г-18022013 від 18.02.13 року як до перевірки, так і після, суду надано не було.

Податковий орган дійшов висновку про відсутність об'єктів оподаткування, з огляду на неналежне оформлення первинних документів позивача, з чим погодився і суд першої інстанції.

З акту перевірки слідує, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0000441501 від 12.09.2014 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, зокрема, за жовтень 2012 року стала розбіжність сум віднесених позивачем до податкового кредиту з ПДВ та задекларованих його контрагентом ТОВ «ПБК Буд-Бізнес» сум податкових зобов'язань у звітному періоді.

Враховуючи наведені обставини справи та надані докази суд першої інстанції правомірно погодився з висновками податкового органу щодо безпідставності формування позивачем податкової звітності, та з порушенням норм податкового законодавства.

На підтвердження своїх доводів позивачем було надано копії таких документів: договір №Г-18022013 від 18.02.2013 року (т.1 а.с.158-159); договір №23 про організацію рекламної кампанії від 09.10.2013 року з додатками (т.1 а.с.161-166); акт надання послуг (т.1 а.с.167, 168, 170, 171); договір підряду №611677/1 від 22.07.2013 року (т.1 а.с.172-174); договір генерального підряду (т.1 а.с.179-191); видаткові накладні (т.1 а.с.160); податкові накладні (т.1 а.с.197-248); платіжні доручення (т.2 а.с.99-142); квитанцій податкових накладних з бази даних ІС Податковий блок ТОВ «Стройреконструкція», ТОВ «Альфа пласт», ТОВ «Рекламна агенція Верес» (т.2 а.с.188-225) тощо.

Колегія суддів зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Судова колегія, ретельно дослідивши матеріали даної справи, погоджується з висновком суду першої інстанцції стосовно того, що об'єкти оподаткування, що були включені позивачем до складу валових витрат не підтверджуються первинними документами.

Також суд апеляційної інстанції вказує, що надані документи не дають змоги достеменно встановити реальність здійснення господарських операцій. А тому, з наданих позивачем документів неможливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів тощо.

Щодо порушення вимог ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», абз.5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29.12.2010 р. №1246, п.201.10 ст.201 ПК України, то в обґрунтування позовних вимог позивач вказує на наявність всіх необхідних документів для формування податкового кредиту, в тому числі податкових накладних, виписаних уповноваженими особами контрагентів позивача, які належним чином були внесені до Єдиного реєстру податкових накладних.

Проте, згідно наданих сторонами документів, встановлено, що позивачем у періоді, що перевірявся до складу податкового кредиту було віднесено суму коштів на підставі податкових накладних, які у паперовому та електронному вигляді підписані різними особами, що не спростовано позивачем, при апеляційному розгляді справи, доказами, які б відповідали вимогам належності та допустимості.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні виписані ТОВ «Стройреконструкція», за підписом ОСОБА_4, ТОВ «Альфа пласт» за підписом ОСОБА_5, ТОВ «Рекламна Агенція Вереск» за підписом ОСОБА_6, не являються такими, що згідно п. 18 Порядку заповнення податкової накладної підписані особою, уповноваженою ТОВ «Стройреконструкція», ТОВ «Альфа пласт», ТОВ «Рекламна агенція Вереск» здійснювати постачання товарів, а тому, відповідно, не можуть бути враховані при формуванні суб'єктом господарювання податкової звітності.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2014 року №0000451501 та №0000441501.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на виконання вимог ч.2 ст.72 КАС України надав до суду належні докази правомірності своїх рішень.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 26.11.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу «ДСД від 16.07.2010 р. №1 між ТОВ «ПБК Буд-Бізнес» та ТОВ «Гурман 2007» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Чаку Є.В.

Файдюк В.В.