Постанова № 43162089, 06.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 лютого 2015 року № 826/17539/13а (вх.20691)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд» (далі – позивач, ТОВ «Оберон-Трейд») до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600765/2 від 24.09.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.12.2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем необґрунтовано та протиправно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки твердження відповідача про ніби-то наявні розбіжності в документах щодо умов оплати товарів не відповідає дійсності та всупереч правилам визначення митної вартості безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову повністю та зазначив, що декларантом не підтверджено у повному обсязі відомості про заявлену митну вартість товарів, тому митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу у відповідності до вимог митного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Оберон-Трейд», Україна (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № DS130515-1 від 15.05.2013 року з юридичною особою «QINGDAO DOUBLESTAR TIRE INDUSTRIAL CO., Ltd», Китай (Продавець), відповідно до умов якого QINGDAO DOUBLESTAR TIRE INDUSTRIAL CO., Ltd зобов’язується продати, а ТОВ «Оберон-Трейд» зобов’язується прийняти та оплатити товар, кількість, асортимент та ціна, яких зазначені у специфікаціях, що складають невід’ємну частину Договору.

На підставі вказаного контракту позивачем у вересні 2013 року придбано товар: шини, пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів, всесезонні з універсальним протектором, торговельна марка AOSEN, країна походження: КНР, виробництво Qingdao Doublestar Tire Industrial Co., Ltd.

Позивачем, при оформленні ввезення товарів на митну територію України - шин пневматичних гумових нових для вантажних автомобілів, всесезонних з універсальним протектором, 24.09.2013 pоку подано до Київської регіональної митниці відповідну митну декларацію (МД-2) та надано товаросупровідні документи відповідно до умов контракту, митна вартість товару заявлена за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Заявлена митна вартість вищевказаного товару - 239119,43 грн., з яких 410040,90 грн. (51300 дол. США) - вартість товару, а 29078,53 грн. - вартість перевезення товару морем з порту Кингдао (КНР) до порту Одеса (Україна).

За результатами розгляду поданих документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості від 24.09.2013 року № 100250000/2013/600765/2, яким скориговано митну вартість товарів та визначено їх на рівні 54 933 дол. США.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, відповідач обґрунтував своє рішення тим, що у первинних документах, наданих позивачем до митного оформлення імпортованих товарів, встановлено розбіжності щодо вартості товару.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Правове регулювання митної вартості товарів та методів її визначення здійснюється розділом ІІІ Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

На підтвердження митної вартості товару за митною декларацією № 100250000/2013/071659 позивачем надано митному органу, зокрема, контракт від 15.05.2013 р. № DS130515-1; інвойс, проформа інвойс, договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 29.01.2013 №29/01/13-1; платіжні доручення в іноземній валюті №14 від 05.07.2013 р., №21 від 30.08.2013 р.; довідку про транспортні витрати №3101/08-09 від 20.09.2013 р., платіжне доручення №251 від 24.09.2013 р. про оплату транспортних витрат.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 7 статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою презюмується правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Крім того, ч. 3 ст. 53 передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) відповідні додаткові документи.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення пункту 2 частини 5 статті 54 Митного кодексу України, за змістом якої орган доходів і зборів має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

З оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що за результатами розгляду первинних документів, наданих позивачем до митного оформлення імпортованих товарів, встановлено наступні розбіжності:

- в пункті 7.4 Контракту встановлено, що 70% вартості товару оплачується протягом 10 днів після відправлення товару з порту відвантаження, проте коносамент №866854522С датується 25.07.2013, а платіжне доручення від 30.08.2013 №21;

- згідно з пунктом 3.1.1 Договору про транспортно-експедиційне обслуговування №29/01/13-1 «При морской перевозке груза потребителем услуги морской перевозки является Заказчик, который самостоятельно заключает договор морсой перевозки груза с морским перевозчиком и предостовляет Исполнителю коносаменты, на оснований которых, Исполнитель осуществляет внутрипортовое экспедирование». Декларантом не надавався договір про морські перевезення.

У зв'язку з наявністю сумнівів у правильності визначення митної вартості імпортованих товарів, відповідачем проведено процедуру консультацій, позивачу було запропоновано надати додаткові документи а саме:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платіжні здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи);

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформацію про вартість сировини для виробництва товару.

У зв'язку з неподанням декларантом додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів відмовив у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, яким скориговано митну вартість товарів та визначено їх на рівні 54 933 дол. США.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась відповідно до умов контракту від 15.05.2013 р. № DS130515-1, якими передбачено, що сторонами було обумовлено поставку товару (шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів, всесезонні з універсальним протектором) трьома партіями загальною кількістю 684 колеса, загальною вартістю 153 900,00 доларів США, що підтверджується проформою інвойсом.

Перша поставка товару в кількості 228 коліс загальною вартістю 51 300 доларів США була здійснена на підставі інвойсу від 19.07.2013 року.

Приймаючи до уваги п.7.4 Контракту та як підтверджується матеріалами справи, позивачем 05.07.2013 року згідно платіжного доручення № 14 сплачено постачальнику 30% вартості 684 коліс – 46 170 доларів США (30% від загальної – 153 900 доларів США).

Крім того, 30.08.2013 року позивачем згідно платіжного доручення № 21 сплачено 70% вартості коліс, що уже були відправлені постачальником позивачу, а саме 70% від загальної - 51 300 доларів США, 35 910 доларів США.

Отже, станом на час митного оформлення товару, позивачем умови Контракту щодо спірної партії із 684 коліс були виконані позивачем та оплачено 100% їх вартості, оскільки 30 % вартості сплачено 05.07.2013 року згідно платіжного доручення № 14, а залишок 70% вартості сплачено 30.08.2013 року – згідно платіжного доручення № 21.

При цьому, жодними відповідними доказами не підтверджена інформація відповідача про відсутність у документах, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості.

Також, відповідачем не доведено твердження про неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів у зв’язку із відсутністю даних щодо вартості операцій з такими товарами.

В свою чергу, позивачем здійснено оплату на користь постачальника за Контрактом № DS130515-1 від 15.05.2013 року «QINGDAO DOUBLESTAR TIRE INDUSTRIAL CO., Ltd», ціну за товар, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті №14 від 05.07.2013 р., №21 від 30.08.2013 р.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено оплату ТОВ «Інтернешнл карго сервіс ейч. ді» у розмірі 29 078,53 грн. за послуги по перевезенню товару з Qingdao (КНР) до м. Одеси (України), що підтверджується платіжним дорученням №251 від 24.09.2013 року.

Згідно з ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

З огляду на викладене, складовими митної вартості товару є: сплачена договірна сума за товар та сплачені витрати по транспортуванню товару, тому всі задекларовані декларантом у декларації числові значення складових митної вартості підтверджені відповідними доказами.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що в оскаржуваному рішенні відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Беручи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, з огляду на що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600765/2 від 24.09.2013 року є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи позивач надав належні докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, натомість відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600765/2 від 24.09.2013 року.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд» (код ЄДРПОУ 38080365) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 179 (сто сімдесят чотири) грн. 82 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко