Ухвала суду № 43161670, 05.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2015 рокусправа № 808/9655/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника позивача: Грони Дениса Сергійовича

представника відповідача: Радової Світлани Олександрівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БОСАЛ-ЗАЗ"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БОСАЛ-ЗАЗ" до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що спірні господарські операції не є об'єктом оподаткування у розумінні приписів ЗУ «Про податок на додану вартість», а позивач не поніс жодних витрат у зв'язку із проведенням таких операцій. Постався на правову позицію ВСУ, висловлені в рішенні від 20.06.2011 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої позивач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наполягає на тому, що на момент заповнення та подання позивачем податкової декларації з ПДВ за травень 2013 року не було жодного судового рішення чи узгодженого рішення податкового органу щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту за рахунок ПДВ віднесеного до статутного капіталу обладнання та устаткування.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, суду пояснив, що віднесення позивачем сум податку на додану вартість внаслідок збільшення статутного фонду підприємства до податкового кредиту є правомірним. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, суду пояснив, що зміни в уставному фонді не відбулися, гроші не отримані. Просить рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 05.11.2013 по 19.09.2013, податковим органом проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства "БОСАЛ - ЗАЗ" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень, вересень 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 19.11.2013 №700/1501/33985999.

Згідно висновків акта перевірки, встановлено порушення пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму ПДВ 2 272 358 грн. На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0004361503 від 03.12.2013, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 2 272 358 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції до даних правовідносин правильно застосовані норми Конституції України, Податкового кодексу України, ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ЗУ "Про податок на додану вартість" (що мав чинність на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Відповідно до абзацу 1, 2 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що мав чинність на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Із аналізу положень ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, Закон України "Про податок на додану вартість" пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

В акті перевірки від 19.11.2013 зазначено, що актом позапланової перевірки №4491/2302/33985999 від 17.12.2010 та планової перевірки №840/2305/33985999 від 26.05.2011 встановлено порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" а саме: вартість вкладу ЗАТ "ЗАЗ" обладнанням і оснасткою до статутного капіталу ТОВ з ІІ "БОСАЛ-ЗАЗ" становить в липні 2010 року - 16 445 598 грн., в т.ч. ПДВ 2 740 933 грн. та в вересні 2010 року 932 714 грн., в т.ч. ПДВ 155 452,33 грн. Товариством "БОСАЛ-ЗАЗ" в декларації за липень 2010 року включено до суми податкового кредиту суму ПДВ по внеску ЗАТ "ЗАЗ" до Статутного фонду товариства "БОСАЛ-ЗАЗ" обладнання і оснастки в розмірі 2 740 933 грн. згідно податкової накладної №1800029650 від 02.07.2010 та за вересень включено до суми податкового кредиту суму ПДВ по внеску ЗАТ "ЗАЗ" до Статутного фонду товариства "БОСАЛ-ЗАЗ" обладнання і оснастки в розмірі 155 452, 33 грн. згідно податкової накладної №600005709 від 30.09.2010.

За даними перевірки не встановлено фактичної сплати сум ПДВ по постачальнику ЗАТ "ЗАЗ" - податкові накладні №1800029650 від 02.07.2010 в сумі 2740 933 грн., №600005709 від 30.09.2010 в сумі 155 452, 33 грн.

При цьому відповідно протоколу №6 загальних зборів ТОВ з ІІ "БОСАЛ-ЗАЗ" від 25.03.2010, Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "ЗАЗ" та ТОВ "БОСАЛ-ЗАЗ" акт про наступне: В якості додаткового вкладу до статутного капіталу ТОВ "БОСАЛ-ЗАЗ", ЗАТ "ЗАЗ" передає, а ТОВ "БОСАЛ-ЗАЗ" приймає майно (обладнання і оснастку), яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, б.8, податкова накладна №1800029650 від 02.07.2010 в сумі 2 740 933 грн.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України).

Позивач, у зв'язку з передачею до його статутного капіталу майна розпочав відносити суми податку на додану вартість до сум бюджетного відшкодування. Проте, після набрання законної сили рішенням Запорізького окружного адміністративного суду по справі №2а-0870/480/11, якою вказано на відсутність законних підстав для віднесення вказаних сум до складу бюджетного відшкодування, позивачем вказані кошти відносяться до складу податкового кредиту відповідно до висновків Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду викладені в ухвалі від 18.09.2012 по справі №2а-0870/480/11.

Водночас, у постанові Запорізького окружного адміністративного суду №2а-0870/12153/11 від 19.03.2012 у справі за позовом ТОВ "БОСАЛ-ЗАЗ" до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення, суд дійшов висновків, що за змістом пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97 - ВР покупець не має права на формування податкового кредиту внаслідок продажу йому (при купівлі ним) товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування бо не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3, 5 Закону України "Про податок на додану вартість". Таким чином, ця норма стосується формування податкового кредиту в податковому обліку покупця з тієї ж господарської операції, внаслідок якої у продавця не виникають податкові зобов'язання, і відповідно відсутнє джерело відшкодування ПДВ покупцю. При цьому зі змісту цієї норми не вбачається обов'язку платника коригувати податковий кредит.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оподаткування податком на додану вартість господарської операції внесення до статутного фонду ТОВ "БОСАЛ-ЗАЗ" майна і віднесення до складу податкового кредиту по ПДВ по таким операціям є порушенням приписів Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки такі операції не є об'єктом оподаткування, у розумінні приписів цього Закону, а позивач не поніс жодних витрат у зв'язку із проведенням таких операцій.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.06.2011 по справі за позовом акціонерного товариства "Барвінок" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, податковим органом правомірно та обґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч.1. ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БОСАЛ-ЗАЗ"- залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БОСАЛ-ЗАЗ" до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна