Ухвала суду № 43161650, 07.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 травня 2014 рокусправа № 2а-15239/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2011р. у справі № 2а-15239/10/0470

за позовом Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"

до Дніпропетровської митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області

за участю третьої особи: Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі по тексту - позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень, просив визнати нечинним рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів (далі по тексту - відповідач-1, Дніпропетровська митниця, митний орган) про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000384/1 від 19.05.2010р.; скасувати видану Дніпропетровською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/000583 від 19.05.2010 р.; повернути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач 2) на користь позивача кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 4508,68 грн.; повернути з Державного бюджету України в особі відповідача-2 на користь публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 1 073,49 грн.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 19.05.2010 р. при митному оформленні товару відповідачем-1 було прийнято незаконне рішення №113000006/2010/000384/1 про визначення митної вартості товарів. На підставі зазначеного рішення 19.05.2010 р. оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/000583, в якій зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом. Позивач наполягає на помилковому застосуванні відповідачем митного законодавства.

Постановою суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено. При цьому суд зазначив, що Дніпропетровською митницею доведено правомірність дій та рішень, що рішення відповідача та картка відмови є законними.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує судове рішення в апеляційному порядку. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції не встановив та не дослідив належним чином фактичні обставини, невірно застосував норми матеріального права. Апелянт вказує, що відповідач-1 не довів неможливість застосування попередніх методів, застосування ним шостого методу було безпідставним. Апелянт вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідачі проти задоволення апеляційної скарги заперечують, судове рішення вважають законним та обґрунтованим, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

За клопотанням відповідача-1 у зв'язку з реорганізацією в митних органах згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №229 від 20.03.2013р. «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», на підставі ст.55 КАС України здійснено заміну Дніпропетровської митниці Державної митної служби України її правонаступником - Дніпропетровською митницею Міндоходів,

Головне управління державного казначейства України у Дніпропетровській області за його клопотанням замінено Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області у зв'язку з реорганізацією в органах казначейської служби.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, 12.02.2010 р. між відкритим акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та фірмою "Alderston GB Limited", м. Лондон, Велика Британія (постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт за № 0212 - SG02/10 від 12.02.2010 року. Згідно з умовами цього контакту постачальник зобов'язувався здійснити поставку товару, зокрема, цегла вогнетривка NO. 27 АLKO-85 С, . 65А АLKO-85 С, суміш жаробетонна KOTOR TO7A-1, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах, вказаних у Специфікаціях до Контракту.

З матеріалів справи також вбачається, що 19.05.2010 року для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем була подана вантажна митна декларація №113050000/2010/004000. Відповідно до зазначеної декларації до митного оформлення був поданий вантаж - цегла вогнетривка NO.27 АLKO-85 С, NO. 65А АLKO-85 С, жаробетонна суміш KOTOR TO7A-1. Виробником товару заявлено: «REFRAKO S.R.O.» Словаччина.

Під час здійснення перевірки заявленої декларантом митної вартості товарів в частині порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, що вже оформлені (витяг із цінової Бази даних ЄАІС ДМСУ) виявилося, що заявлена ціна жаробетонної суміші - 0,89 Євро ( 1,11 дол. США) за кг є нижчою ніж митна вартість аналогічного товару цього ж виробника, цієї ж марки, що ввозилася на митну територію України, тобто, вже оформленого для вільного використання на митній території України, яка становить 1,05 Євро (1, 31 дол. США) за кг, а заявлена ціна цегли вогнетривкої - 1,26 Євро (1, 57 дол.США) за кг є нижчою ніж митна вартість аналогічного товару цього ж виробника, цієї ж марки, що ввозилася на митну територію України, тобто, вже оформленого для вільного використання на митній території України, яка становить 1,44 Євро (1, 79 дол.США) за кг.

На зворотному боці ДМВ-1 було відображено, що з декларантом проведено консультацію згідно з вимогами ст. 267 Митного кодексу України та повідомлено про можливість оформлення під гарантійні зобов'язання згідно з наказом ДМСУ від 22.03.2008 р. №230.

Із запропонованих до надання для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів документів декларантом позивачем було надано лише прайс-лист на 2010 рік та копія експортної ВМД країни відправника товарів, інші запропоновані документи надано не було.

Проте, надані додаткові документа у підтвердження митної вартості товару не підлягають застосуванню з наступних причин, зокрема: прайс-лист оформлений з порушенням вимог пункту 12 постанови КМУ №1766, а саме, листи підприємств повинні мати необхідні реквізити (назва підприємства, його адреса, номер телефону, вихідний номер і дата відправлення); довідки, висновки та інші документа, що стосуються вартісних та якісних характеристик товару повинні мати реквізити організації, що їх видала, підписи відповідних посадових осіб та печатки.

Оскільки, на думку відповідача, надана позивачем експортна декларація країни відправлення не підтверджувала заявлену позивачем митну вартість товару, митним органом прийнято рішення визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000384/1 від 19.05.2010 року з використанням резервного методу відповідно до статті 273 Митного кодексу України.

При цьому позивач не скористався правом здійснити митне оформлення під гарантійні зобов'язання за наказом Держмитслужби України "Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України" від 17.03.2008 року № 230, який передбачає надання додаткових підтверджуючих документів в термін до 90 днів з можливим наступним поверненням сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) за визначеною митним органом митною вартістю товарів, що дало б можливість уникнути простоїв вантажів та довести заявлену декларантом митну вартість товарів.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Нормами статті 4 Митного кодексу України визначено виключну компетенцію митних органів України щодо здійснення митної справи. Отже, перевірка правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, - це виключна компетенція митного органу.

Відповідно до статті 259 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього кодексу.

Перевірку правильності визначення декларантом митної вартості товарів, відповідно до положень постанови КМУ від 09.04.2008 року № 339 "Про затвердження Порядку здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" митний орган здійснює шляхом:

- перевірки документів поданих для підтвердження заявленої декларантом митної вартості;

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено;

- застосування інших форм контролю, які передбачені митним кодексом України.

Згідно пункту 11 постанови КМУ "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" від 20.12.2006 року № 1766, для підтвердження заявленої митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Так, згідно пункту 11 постанови митним органом було запропоновано позивачу (декларанту) для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів надати додаткові документи, а саме:

- прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника товару;

- калькуляцію фірми виробника товару;

- копію ВМД країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Згідно з постановою КМУ № 1766 декларант може самостійно надати інші документи, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів.

Відповідно до додатку 37 до Положення про застосування Митного кодексу Співтовариства (Регламент Ради №2913/92), яке затверджено Регламентом Європейської комісії №2454/93 від 02.07.93, у графі 18 єдиного адміністративного документу при експорті товарів з території Співтовариства зазначаються ідентифікаційні номери транспортних засобів, на які товари завантажені під час експорту або транзиту, та країну реєстрації цих транспортних засобів. Якщо вантажний транспортний засіб та причеп мають різні реєстраційні знаки, зазначаються реєстраційні номери вантажного транспортного засобу та причепу з країною реєстрації вантажного транспортного засобу. У графі 18 зазначеної митної декларації країни відправлення відсутні будь-які дані про транспортні засоби.

Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які перемішуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого ПКМУ від 20.12.2006 р. № 1766, передбачено перелік документів, які декларант зобов'язаний подати для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів.

Відповідно до вказаного Порядку позивач зобов'язаний був надати до митного оформлення банківські платіжні документи, відповідно до яких ним згідно з п.5.2. зовнішньоекономічного контракту №0212-SG02/10 від 12.02.2010р. було здійснено передплату за товар у розмірі 30% від загальної вартості товару. Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, Криворізькою митницею було з'ясовано, що позивачем вимоги п. 7 Порядку 1766 не виконані.

Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо обґрунтованості застосування резервного методу, виходячи з наступного.

Так, частиною 5 статті 266 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод визначення митної вартості товару застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У відповідності до частини 2 статті 268 Митного кодексу України при застосуванні другого методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

Ч астина2 статті 13 Митного кодексу України визначає обов'язок Держмитслужби України спрямовувати, координувати та контролювати діяльність митних органів щодо виконання законодавства України з питань митної справи, в межах своїх повноважень видавати накази, організовувати та контролювати їх виконання.

Наказом Держмитслужби України від 31.01.2007 року №74 затверджено Методичні рекомендації із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України.

Розділом 5 Методичних рекомендацій передбачено:

5.1 При застосуванні методу визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо ідентичних товарів митний орган, по змозі, використовує інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, у тому числі програмно-інформаційному комплексі "Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України", про продаж ідентичних товарів на тих самих комерційних умовах і приблизно у тих самих кількостях, що й товари, які оцінюються.

5.4 У розумінні статті 268 МКУ митна вартість за ціною договору щодо ідентичних товарів означає митну вартість товару, яка була вже прийнята згідно зі статтею 267 МКУ та скоригована відповідно до вимог абзацу 5 статті 268 МКУ та пунктів 5, 6, 7 абзацу 2 статті 267 МКУ.

Розділом 6 Методичних рекомендацій передбачено:

6.4 У розумінні статті 269 МКУ митна вартість за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів означає митну вартість товару, яка була вже прийнята згідно зі статтею 267 МКУ та скоригована відповідно до вимог абзацу 5 статті 269 МКУ та пунктів 5, 6, 7 абзацу другого статті 267 МКУ.

Відповідно до ст. 273 МКУ, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, визначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

За приписами ст. 273 МКУ митна вартість повинна ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак, при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Розділом 9 пунктом 9.3 вищевказаних Методичних рекомендацій (Деякі приклади обґрунтованої гнучкості) передбачено, що при застосуванні резервного методу визначення митної вартості вимога про те, що ідентичні товари повинні експортуватися в той самий час чи максимально наближений до часу ввезення, що й товари, що оцінюються, може тлумачитися гнучко.

Товари, митна вартість яких визначена згідно з оскаржуваним рішенням, отримано позивачем за зовнішньоекономічним контрактом №0212-SG02/10 від 12.02.2010, за яким у минулих періодах позивачем вже отримувався товар, відносно якого Криворізькою митницею 13.05.2010 року вже приймалось рішення про визначення митної вартості товарів № 11300000/2010/000366/1.

При поданні 19.05.2010 року ВМД № 113050000/2010/004000 позивач не застосував дане рішення при декларуванні митної вартості товару, при цьому будь-яких інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості не надав.

Митним органом при визначенні митної вартості товарів (рішення №113000006/2010/000384/1 від 19.05.2010 року) використано інформацію, яка міститься в базі даних ЄАІС ДМСУ, тобто згідно зі статтею 273 МКУ застосовано резервний метод.

Враховуючи встановлене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2011р. у справі № 2а-15239/10/0470 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2011р. у справі № 2а-15239/10/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна