Ухвала суду № 43161645, 12.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2015 року

справа № 808/3950/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року у справі № 808/3950/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ-Інфоком» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними дій, визнання та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «СІЧ-ІНФОКОМ» за результатами якої складено Акт від 11.02.2014 №11/08-26-22-01; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.02.2014 №00004308262201, №00004408262201.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що дії відповідача щодо проведення зазначеної перевірки є протиправними, оскільки перевірка проведена без належних підстав, висновки викладені в Акті перевірки, суперечать чинному законодавству, щодо оскаржених рішень, прийнятих за результатами перевірки то такі прийняті за результатами помилкових висновків перевіряючи, оскільки придбані позивачем послуги від ТОВ СП «Інфоком» своєчасно та в повному обсязі оприбутковані позивачем на підставі актів виконаних робіт та додатків до додаткової угоди від 01.01.2011 із занесенням відповідних операцій в бухгалтерський облік, між підприємствами проведені розрахунки, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов’язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків. Господарські операції мали місце є законними, спрямовані на набуття цивільних прав та обов’язків, спрямовані на реальне настання правових наслідків, про що свідчить первинна та звітна документація.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014р. позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №00004308262201 від 25.02.2014, №00004408262201 від 25.02.2014. у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Скарга обґрунтована зокрема тим, що уході розгляду справи не спростовано доводи відповідача щодо відсутності документів які б дали змогу відстежити результати замовлених робіт та дійти висновку щодо здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем в період з 28.01.2014 по 05.02.2014 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої Акт від 11.02.2014 №11/08-26-22-01.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 7 946,00 грн., п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 212 935,00 грн.; п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, підприємством завищено податковий кредит за період 01.01.2011 по 31.12.2013 на загальну суму податку на додану вартість 370 802,00 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що у Актах виконаних робіт (надання послуг) не конкретизовано зміст і обсяги виконаних господарських операцій, як це передбачено законодавством та умовами договору – не можливо визначити які саме послуги, в якій кількості та за якою ціною за кожну послугу були надані. Також, до перевірки не надано документів, які б дали змогу чітко відстежити, що результатом замовлених робіт (послуг) платник використовує у власній господарській діяльності.

За результатами перевірки прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення від 25.02.2014 №00004308262201, яким визначено суму грошового зобов’язання за основним платежем: податок на прибуток в розмірі 220880,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 38809,00 грн.;№00004408262201, яким визначено суму грошового зобов’язання за основним платежем: податок на додану вартість в розмірі 370802,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 89536,27 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність порушень позивачем податкового законодавства, а тому відсутні законні підстави для визначення йому податкових зобов'язань.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону).

У відповідності з п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на відображення в податковому обліку витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що між підприємствами укладено Угоду з експлуатації мережі «УкрПак» №0220-СКС 01.08.2001 між ТОВ СП «Інфоком» (Інфоком) і ТОВ «СІЧ-ІНФОКОМ» (Партнер). Метою угоди є регламентація діяльності по доступу обладнання, поставленого Інфокомом Партнеру, а також іншого телекомунікаційному обладнання (надалі іменованих «Система партнера») до міжнародної та національної мереж передачі даних, що дозволить забезпечити Запорізьку область («Територія») послугами мережі «УкрПак», іменовані далі Послуги.

Також укладені додаткові угоди, до вказаної Угоди, послуг з технічного обслуговування та експлуатації мережі «УкрПак» ( а.с. 208, 213, 218, 223, 228, 233, 238, 243, 248 Т1, а.с. 5, 10, 15, 20, 25, 30, 35, 40, 45, 50, 55, 60, 65, 70, 75, 80, 85, 90, 95, 100, 105 Т2).

На виконання Угоди сторони підписали Акти виконаних робіт (надання послуг), рахунки-фактури, акти про здійснення взаємозаліку, податкові накладні. Оплата за послуги здійснювалася у безготівковій формі.

Таким чином є помилкові твердження відповідача щодо відсутності укладених додаткових угод, крім того, з урахуванням господарських відносин – експлуатація мережі, акти виконаних робіт дають змогу визначити які роботи були здійснені.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом за угодою підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами:.

Отже судом першої інстанції були досліджені усі первинні документи, складені на реалізацію вищенаведеного договору, та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до витрат та податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами укладених правочинів.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарської операції за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод робіт для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, відтак суд дійшов правильного висновку про правомірність формування позивачем витрат податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарської операції з контрагентом.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

У відповідності до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року у справі № 808/3950/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ-Інфоком» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними дій, визнання та скасування податкових повідомлень-рішень – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 16 березня 2015року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник