Ухвала суду № 43160698, 11.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 р.Справа № 816/4989/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2015р. по справі № 816/4989/14

за позовом Сільськогосподарського кооперативу "Іскра"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Сільськогосподарський кооператив "Іскра" (надалі по тексту позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-визнати недійсним податкове повідомлення - рішення № 0005432201/2040 від 23.10.2014.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2015 року адміністративний позов Сільськогосподарського кооперативу "Іскра" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області №0005432201/2040 від 23 жовтня 2014 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції-без змін.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Сільськогосподарський кооператив "Іскра" (ідентифікаційний код 03772401) зареєстрований як юридична особа 26.02.2000, як сільськогосподарське підприємство є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2009 /а.с. 224 - 225/.

З 14.07.2014 по 18.07.2014 Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Сільськогосподарського кооперативу "Іскра" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія "Нафтатрейд" за період травень 2011 року, березень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №1897/16-03-22-01-08/03772401 від 25.07.2014, в якому зафіксовано порушення позивачем приписів пункту п. 198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ всього на суму 31 421 грн., в тому числі за березень 2012 року (в акті описка щодо вересня 2012 року) на суму 31 421 грн; п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлення завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 46 176 грн, в тому числі за травень 2011 року на суму 46 176 грн. /а.с.12-25/

На акт перевірки №1897/16-03-22-01-08/03772401 від 25.07.2014 позивачем подано заперечення, які Кременчуцькою ОДПІ відхилено /а.с. 26-37/.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0003592201/1551 від 13.08.2014, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 47 131,50 грн., в тому числі за основним платежем - 31 421 грн, за штрафними санкціями - 15 710 грн, яке за результатами розгляду скарги позивача рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 17.10.2014 № 2244/10/16-31-10-04-12 скасовано із покладенням обов'язку на податковий орган винести податкове повідомлення-рішення на суму зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2012 року в розмірі 32 826 грн. /а.с. 44 - 47/.

З урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 17.10.2014 № 2244/10/16-31-10-04-12 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0005432201/2040 від 23.10.2014, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 року на загальну суму 32 826 грн /а.с.10/.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2012 року на 32 826 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту відповідної суми ПДВ на підставі податкової накладної ТОВ компанія "Нафтатрейд" № 13 від 13.03.2012 щодо придбання дизпалива в кількості 18,21 т.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.

Між тим, колегія суддів зазначає, що визначальною умовою для формування податкового кредиту за певними господарськими операціями є реальність цих господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено реальність спірних господарських операцій за якими був сформований податковий кредит, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Компанія "Нафтатрейд" укладено договір поставки №П-21/03/2012 від 12.03.2012, відповідно до умов якого ТОВ Компанія "Нафтатрейд" (продавець) зобов'язувався поставити позивачу (покупець) нафтопродукти, а позивач зобов'язувався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму /а.с. 49/.

Згідно пункту 2.1. Договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, визначається у накладних. Відповідно до пункту 5.1. Договору постачальник здійснює постачання товару покупцю власним транспортом.

В ході виконання договору ТОВ Компанія "Нафтатрейд" видано позивачу видаткову накладну № 154 від 13.03.2012 /а.с. 147/, податкову накладну № 13 від 13.03.2012 /а.с. 102/, згідно з якими здійснено поставку дизельного палива кількістю 18,21 т (21,525 тис. л) загальною вартістю 164 128,12 грн, в тому числі ПДВ - 32 825,63 грн.

Податкова накладна, видана позивачу ТОВ Компанія "Нафтатрейд", відповідає вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписана та скріплена печаткою.

ТОВ Компанія "Нафтатрейд" на момент укладення договору та видачі податкової накладної було зареєстроване як юридична особи та платник ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами /а.с. 50 -51, 132 - 134/ та сторонами у справі не заперечується. Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтв про державну реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ Компанія "Нафтатрейд" на момент здійснення господарської операції судом не встановлено.

Розрахунок за отриманий товар позивачем проведено у повному обсязі на підставі рахунку-фактури № 168 від 13.03.2012 /а.с. 96/, що підтверджується платіжним дорученням № 199 від 13.03.2012 із відміткою банку, копія якого наявна у справі /а.с. 65/, та не заперечувалося в ході перевірки.

Факт транспортування товару від ТОВ Компанія "Нафтатрейд" до СК "Іскра" засвідчено товарно-транспортною накладною від 13.03.2012 /а.с. 148/.

Товар отримано працівником позивача ОСОБА_1 за довіреністю № 45 від 13.03.2012, яка зареєстрована у Журналі реєстрації доручень /а.с. 153 -155/ та оприбутковано у Книзі складського обліку по складу нафтопродуктів за 2012 рік /149 -150/. Рух отриманого товару відображено у Звіті про рух матеріальних цінностей по рахунку 203 "Нафтопродукти" за березень 2012 року /а.с. 151 -152/.

Товарно-матеріальні цінності придбавалися позивачем у ТОВ Компанія "Нафтатрейд" з метою використання у своїй господарській діяльності, а саме, заправки власних транспортних засобів, наявність яких у позивача на час господарської операції підтверджено свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, копії яких наявні в матеріалах справи /а.с.210-223/, а також відомостями по рахунку 10 "Основні засоби" /а.с. 200 -209/. Фактичне використання дизельного палива у господарській діяльності засвідчують лімітно - забірні картки за березень, квітень 2012 року /а.с.158-199/, а також Книга складського обліку по складу нафтопродуктів за 2012 рік, Звіт про рух матеріальних цінностей по рахунку 203 "Нафтопродукти" за березень 2012 року. Довідкою позивача від 29.01.2015 № 06 підтверджено наявність у власності СК "Іскра" цистерн для зберігання паливно-мастильних матеріалів в кількості 9 шт загальною місткістю 170 куб метрів (тобто, 170 тис л) /а.с. 157/.

Посилання Кременчуцької ОДПІ на невідповідність форми товарно-транспортної накладної щодо транспортування нафтопродуктів по спірній господарській операції вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки наявність товарно-транспортної накладної підтверджує факт транспортування товару, а недоліки форми документа не змінюють його суті. Крім того, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, на підставі якого проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на викладене недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Відсутність у позивача сертифікатів відповідності або паспортів якості на дизельне паливо не є безумовною підставою для висновку про відсутність господарської операції.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ Компанія "Нафтатрейд" мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформленої податкової накладної ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на недотримання позивачем вимог Правил ведення обліку, зберігання та реалізації дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2007 № 545, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно пункту 2 вказаних Правил дія Правил поширюється на всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, зареєстрованих у встановленому порядку, крім споживачів, які використовують дизельне паливо для власних потреб. Таким чином дія Правил не поширюється на позивача як суб'єкта господарської діяльності, який придбав дизельне паливо для використання для власних потреб. При цьому суд зауважує, що поняття "споживач" відносно дизельного палива охоплює як юридичних осіб, так і фізичних осіб. Так, зокрема, у Технічному регламенті щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013, № 927, надано визначення поняття "споживач" - юридична або фізична особа, яка закуповує паливо для власних потреб.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0005432201/2040 від 23.10.2014 не ґрунтується на вимогах податкового законодавства, прийняте без урахування усіх обставин, які мали значення для прийняття такого рішення, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2015р. по справі № 816/4989/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 16.03.2015 р.