Ухвала суду № 43160015, 24.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року м. Київ К/800/61378/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація дитячого харчування»на постановуХерсонського окружного адміністративного суду від 13.06.2014 та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014у справі №821/1469/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація дитячого харчування»доДержавної податкової інспекції у місті Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області провизнання протиправним податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Асоціація дитячого харчування» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 16.04.2014 №0000171704.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13.06.2014 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 27.03.2014 по 07.04.2014 відповідачем проведено планову виїзну перевірку філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація дитячого харчування» в місті Херсон - «Завод дитячого харчування» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 07.04.2014 №124/22-4/25775044 про порушення позивачем вимог підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України через неперерахування позивачем до бюджету податку у строки, встановлені для місячного періоду, коли оподатковуваний дохід нарахований, але не виплачений платнику податку за березень 2012 року у сумі 30994,01 грн., за серпень 2012 року у сумі 27551,50 грн., за січень 2013 року у сумі 9637,25 грн., за лютий 2013 року у сумі 16 661,05 грн., за червень 2013 року у сумі 20048,70 грн., за вересень 2013 року у сумі 19633,82 грн., за листопад 2013 року у сумі 9637,25 грн.

На підставі названого акту перевірки та відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 16.04.2014 №0000171704, яким до позивача застосовані штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, у розмірі 34103,87 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, з чим погодився апеляційний суд, визнав законним застосування податковим органом штрафу на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач не заперечує встановлені під час перевірки порушення, однак не погоджується з застосуванням штрафних санкцій на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, вважаючи що відповідальність за виявлене порушення передбачена пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Так, положеннями пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачена відповідальність у вигляді штрафу до платників податків, які не сплатили узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, без включення до їх кола податкових агентів.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб, у відповідності до вимог підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом регламентовано пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України.

В силу приписів підпунктів 168.1.1, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку особою, яка не є податковим агентом, та іноземних доходів встановлено пунктом 168.2 статті 168 Податкового кодексу України, при цьому, у відповідності до вимог підпункту 168.2.2 цього пункту особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку в органах державної податкової служби як особа, що провадить незалежну професійну діяльність.

За підсумком вищенаведеного, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, які, встановивши що позивач є податковим агентом і на нього покладено обов'язок з нарахування та сплати, утриманого податку з доходів фізичних осіб, котрий ним було порушено, не знайшли законних підстав вважати, що спірне податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на нормах Закону.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови у задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація дитячого харчування» відхилити.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13.06.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош