Ухвала суду № 43159936, 11.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2015 року м. Київ К/9991/64946/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012

у справі № 2а-1870/8967/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Сумитехно" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.07.2011 № 0001062312/0/57332 та від 19.07.2011 № 0001072312/0/57333.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012, позов задоволено.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові Товариства.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2011, оформлену актом від 04.07.2011 № 5121/2312/35522205/65. Під час цієї перевірки податковим органом було виявлено:

заниження позивачем валового доходу та завищення валових витрат, що було встановлено при співставленні даних податкового та бухгалтерського обліку Товариства;

незаконне врахування платником при визначенні оподатковуваного доходу витрат позивача у сумі 763 132 грн. за збитковими операціями, у зв'язку з понесенням таких витрат поза межами господарської діяльності.

Наведені обставини стали підставою для прийняття Інспекцією:

податкового повідомлення-рішення від 19.07.2011 № 0001062312/0/57332, згідно з яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 197 426 грн. (у тому числі 157 941 грн. за основним платежем та 39485 грн. за штрафними санкціями);

податкового повідомлення-рішення від 19.07.2011 № 0001072312/0/57333, за яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за І квартал 2011 року в розмірі 65344 грн.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 цього Порядку передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Втім акт перевірки від 04.07.2011 № 5121/2312/35522205/65 за своїм змістом не відповідає наведеним вимогам та не дозволяє встановити склад вчиненого платником податкового правопорушення по епізоду, пов'язаному із заниженням валового доходу та завищення валових витрат. У цьому акті не наведено, які саме господарські операції не були враховані платником при визначенні оподатковуваного доходу, за якими операціями були завищені витрати, не висвітлено зміст та суми цих операцій.

Посилання відповідача не невідповідність даних податкового та бухгалтерського обліку платника не є свідченням порушення платником правил оподаткування. Адже хоча бухгалтерський і податковий облік ґрунтуються на однакових первинних документах, втім застосування різних методів обліку доходів і витрат зумовлює відмінність між бухгалтерським та податковим прибутком, в результаті яких визнаються доходи або витрати в бухгалтерському та податковому обліку.

Не можна погодитися з висновком податкового органу і щодо протиправного відображення платником у складі валових витрат витрат за збитковими операціями.

Так, у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати визначено як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, однією з визначальних умов формування валових витрат є придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у господарській діяльності платника податків.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Отже, мета отримання доходу є кваліфікуючою ознакою господарської діяльності, що передбачає наявність розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника.

Наведене, однак, не означає обов'язкову прибутковість кожної окремої операції, адже у вказаній нормі йдеться не про позитивний фінансовий результат та не про прибуток як об'єкт оподаткування, а про доход як один з елементів обчислення бази оподаткування. Господарська операція, спрямована на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, яка опосередковується комерційним ризиком неодержання очікуваного доходу.

До того ж, можливість врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів (передбачена, зокрема, статтею 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає порядок) свідчить про те, що податкове законодавство допускає нерентабельність окремих господарських операцій та не тягне обов'язкове виключення витрат за такими операціями з податкового обліку платника.

Матеріали акта перевірки не містять обставин, які б свідчили про завідоме здійснення платником збиткових операцій з метою мінімізації податкових платежів (як-от - невідповідність дій суб'єкта господарювання звичаям ділового обороту, що вплинуло на фінансовий результат господарських операцій, безпідставне, необумовлене ринковими факторами, заниження ціни, явна невідповідність ціни продажу товарів розумній ринковій ціні тощо).

З урахуванням викладеного суди цілком об'єктивно визнали незаконними оспорювані податкові повідомлення-рішення та правомірно задовольнили позов.

Оскільки висновки судів цілком відповідають нормам матеріального права та установленим за наслідками оцінки наявних у справі доказів обставинам справи, то підстави для скасування оскаржуваних рішень попередніх судових інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 у справі № 2а-1870/8967/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько