Ухвала суду № 43159935, 11.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2015 року м. Київ К/9991/63111/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012

у справі №2а-1670/6110/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехспорт» (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.07.2011 № 0033621702/2261, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 320 485,85 грн. із застосуванням 80 121,46 грн. штрафних санкцій.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012, позов задоволено. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що позивач не виконував посередницьких функцій при укладенні договорів купівлі-продажу автомобілів між фізичними особами, а тому не має обов'язків податкового агента.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові Товариства.

В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, що фізичні особи отримували дохід у вигляді плати від продажу транспортних засобів за посередництвом Товариства, що з огляду на положення пункту 12.3 статті 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» обумовлює наявність у позивача функцій податкового агента у розглядуваних правовідносинах.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювану суму грошового зобов'язання з доходів фізичних осіб було визначено позивачеві за наслідками проведення Інспекцією позапланової виїзної перевірки з питання повноти утримання та перерахування цього податку при здійсненні Товариством операцій з купівлі-продажу рухомого майна за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, оформленої актом від 15.06.2011 № 3996/17-310/24563021.

Під час цієї перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що дохід від продажу транспортних засобів отримувався фізичними особами за посередництвом Товариства, що, на думку Інспекції, обумовлює наявність у позивача обов'язків податкового агента; при цьому в акті зазначено, що фізичні особи (продавці) не задекларували відповідний дохід та не сплатили податок з цього доходу.

Абзацом першим пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 названого Закону якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

У чинному законодавстві України правова конструкція посередництва розкрита у статті 295 Господарського кодексу України (далі - ГК), згідно з якою комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.

Згідно з частинами першою, другою статті 297 ГК за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Втім установлені податковим органом під час перевірки обставини не дають підстав для висновку про те, що спірні договори купівлі-продажу транспортних засобів між фізичними особами укладалися за сприянням позивача. Товариство не виплачувало дохід продавцям рухомого майна (автомобілів). Фактично, як встановили суди, Товариство лише надавало послуги з оформлення договорів купівлі-продажу та інших документів для подальшої реєстрації транспортних засобів в органах Державної автомобільної інспекції, що не відповідає вищенаведеним ознакам посередницької діяльності.

З урахуванням викладеного висновок судів попередніх інстанцій про те, що при наданні послуг з оформлення правочинів позивач не є податковим агентом, є обґрунтованим, а донарахування Інспекцією податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій - безпідставним.

З огляду на відповідність висновків судів по суті спору вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам даного спору, правильність ухвалених у справі судових актів підстави для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій та задоволення касаційних вимог відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012 у справі №2а-1670/6110/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько