Ухвала суду № 43159639, 12.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Київ К/9991/54970/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року

у справі № 2-а-5590/12/2070

за позовом Приватної науково-виробничої фірми «Анкор-Теплоенерго»

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року, адміністративний позов Приватної науково-виробничої фірми «Анкор-Теплоенерго» (далі - ПНВФ «Анкор-Теплоенерго»; позивач) до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - Західна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС; відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002672330 від 27 грудня 2011 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Крім того, Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС на Західну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено виїзну позапланову перевірку ПНВФ «Анкор-Теплоенерго» в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських операцій з підприємствами постачальниками: Товариством з обмеженою відповідальністю «Южспецатоменергомонтаж»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівництво Пан-Україна»; Приватними підприємством «ОВД-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Трубопласт Україна»; Приватним підприємством «Хармарт» за червень 2011 року, вересень 2011 року, за результатами якої складено акт № 2311/23-304/32762338 від 02 грудня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002672330 від 27 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 701 508,50 грн. (591 231,00 грн. - основний платіж, 110 277,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення ПНВФ «Анкор-Теплоенерго» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», ТОВ «Будівництво Пан-Україна», ПП «ОВД-Трейд», ТОВ «Трубопласт Україна», ПП «Хармарт», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності договорів, укладених між вказаними суб'єктами господарювання та позивачем.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з урахуванням актів перевірок та неможливості проведення зустрічних звірок названих юридичних осіб, в яких зазначено про відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, неперебування підприємств за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також підписання податкової звітності від імені ПП «ОВД-Трейд» та ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» невстановленими особами.

Задовольняючи адміністративний позов у повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як встановлено судами, фактичне виконання господарських операцій з придбання позивачем металовиробів та металоконструкцій у ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», ТОВ «Будівництво Пан-Україна», ПП «ОВД-Трейд», ТОВ «Трубопласт Україна», ПП «Хармарт» в охоплений перевіркою період засвідчується належним чином складеними рахунками-фактурами, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, документами, що засвідчують оприбуткування товару підприємством, актами списання матеріалів.

Сумнівів щодо достовірності цих документів у відповідача під час здійснення перевірки не виникло, про що вказано в акті № 2311/23-304/32762338 від 02 грудня 2011 року. Крім того, податковим органом не заперечується, що понесені ПНВФ «Анкор-Теплоенерго» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного акту індивідуальної дії слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Західну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби її правонаступником - Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.