Ухвала суду № 43159332, 04.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року Справа № 876/6761/14 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Довгополова О.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У березні 2014 року позивач ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Миколаївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області (на даний час Миколаївська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000352200 від 13.03.2014 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 р. у розмірі 233475 грн..

Відповідач позовних вимог не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Миколаївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області № 0000352200 від 13.03.2014 року, яким зменшено ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» від'ємне значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 р. у розмірі 233475 грн..

З цією постановою суду не погодився відповідач і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції прийнята із неправильним та неповним дослідженням доказів та встановленням фактичних обставин у справі, неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0000352200 від 13.03.2014 року винесено відповідачем за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Корпорація «Східні колійні системи» за вересень 2011 р.. В процесі проведення перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, внаслідок чого позивачем безпідставно сформовано податковий кредит декларації з ПДВ за вересень 2011 р. за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Корпорація «Східні колійні системи» на суму ПДВ 233475 грн. та завищено від'ємне значення ПДВ за вересень 2011 р. на суму 233475 грн.. Зазначає апелянт, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем не було надано пояснень та належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Корпорація «Східні колійні системи».

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 18.06.2014 р. та винести нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що в період з 17.02.2014 р. по 21.02.2014 р. відповідачем Миколаївською ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Корпорація «Східні колійні системи» за вересень 2011 р.. За наслідками перевірки складено Акт № 164/13-21-22/33525073 від 28.02.2014 року. У висновках акту перевірки зазначено, що підприємством порушено п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, внаслідок чого встановлено завищення від'ємного значення ПДВ за вересень 2011 р. на суму 233475 грн. (а.с. 8-21 Т.1).

На підставі вказаного вище Акта перевірки від 28.02.2014 року відповідачем винесено відносно позивача податкове повідомлення-рішення № 0000352200 від 13.03.2014 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 р. у розмірі 233475 грн. (а.с. 7 Т.1).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства та щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення від 13.03.2014 року, з врахуванням наступного.

Пунктом 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.4 ст.198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст.9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пункт 201.11 статті 201 ПК України передбачає підстави для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної.

Із матеріалів адміністративної справи та змісту Акту податкової перевірки від 28.02.2014 року видно, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на твердженнях ОДПІ про те, що підприємством протягом перевіреного періоду безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за господарськими операціями із ТОВ «Корпорація «Східні колійні системи». На думку податкового органу такі договірні відносини мали безтоварний і нікчемний характер, фактично не відбувались і не спричинили реального настання правових наслідків.

Суд апеляційної інстанції вважає об'єктивними висновки суду першої інстанції щодо безпідставності вищевказаних тверджень ОДПІ.

З цього приводу суд апеляційної інстанції враховує, що реальність укладення, фактичне виконання та настання правових наслідків за розглядуваними господарськими операціями з ТОВ «Корпорація «Східні колійні системи» і об'єктивність інформації в первинних документах підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, обоє контрагентів, тобто позивач ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» і ТОВ «Корпорація «Східні колійні системи», на час укладення господарського договору і його виконання були діючими суб'єктами господарювання.

Суд першої інстанції вірно врахував, що здійснення позивачем господарських операцій із ТОВ «Корпорація «Східні колійні системи» підтверджується : - договором № 29/06/11 від 29.06.2011 року щодо виконання робіт; - матеріалами виконання цього договору та податковою накладною від 31.08.2011 року (а.с. 213-219 Т.1); - договором № 30/06/11 від 30.06.2011 року щодо виконання робіт; - матеріалами виконання цього договору та податковою накладною від 31.08.2011 року (а.с. 220-224 Т.1); - договором № 12/07/11 від 12.07.2011 року щодо поставки товару; - матеріалами виконання цього договору та податковими накладними від 31.08.2011 року (а.с. 44-48, 52-54, 192-195, 225-231 Т.1); - договором № 13/07/11Ін від 13.07.2011 року щодо поставки товару; - матеріалами виконання цього договору та податковою накладною від 31.08.2011 року (а.с. 42, 49, 55, 196-202, 232-235 Т.1); - матеріалами Інвестиційної програми на 2011 р. (а.с. 236-243 Т.1).

Також судом першої інстанції вірно враховано факт закриття кримінального провадження відносно службових осіб ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» і ТОВ «Корпорація «Східні колійні системи» у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с. 57 Т.1).

Крім цього в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані докази фіктивної діяльності ТОВ «Корпорація «Східні колійні системи».

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарські операції по придбанню позивачем послуг (робіт) у ТОВ «Корпорація «Східні колійні системи» відбувалися фактично, були здійснені в межах господарської діяльності цих платників податків, а тому твердження податкового органу про те, що вказані господарські операції фактично не відбувались і такі договори носять нікчемний характер є необґрунтованими і не підтверджуються доказами по справі.

Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що право на податковий кредит у платників ПДВ не пов'язано із фактами сплати до бюджету податків контрагентами за господарськими договорами, а пов'язано лише із фактичною сплатою вартості товарів (робіт, послуг) та із наявністю відповідних первинних документів і податкових накладних. Визначальним є реальність існування господарських операцій та факт сплати податку в ціні придбаних товарів (послуг) їх постачальникам. Такий платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків по сплаті податків іншими платниками податків, якщо це прямо не встановлено законом.

Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними покликання апелянта на листування з іншими податковими органами, як на обґрунтованість своїх висновків, оскільки належними і допустимими доказами реальності існування розглядуваних господарських відносин являються належні первинні документи та інші докази.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

О.М. Довгополов

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 06.03.2015 року.