Ухвала суду № 43159324, 16.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2015 р. Справа № 876/7105/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді Сапіги В.П.

суддів: Кухтея Р.В., Обрізка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Львівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Головного управління Міндоходів у Львівській області до Державного підприємства «Дослідне господарство «Львівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України» про стягнення податкового боргу, -

в с т а н о в и в :

Державна податкова інспекція у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулась в суд з адміністративним позовом до Державного підприємства «Дослідне господарство «Львівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України» про стягнення податкового боргу в сумі 511202,43 грн. з рахунків платника податків.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не сплатив узгоджені податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 357545,89 грн. Всупереч вимогам ПК України підприємство не виконує свого обов'язку щодо своєчасності та повноти сплати податків та зборів в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Позивачем в установлені законом строки вживались заходи щодо стягнення заборгованості шляхом надіслання податкової вимоги, однак дані заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідачем.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 року адміністративний позов задоволено, оскільки суд погодився з доводами позивача.

Державне підприємство «Дослідне господарство «Львівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України» подало апеляційну скаргу, вважаючи, що оскаржувана постанова винесена судом в супереч норм матеріального права та без повно і всебічно з'ясованих обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог. У відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні норми чинного законодавства та обставини справи.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 20.1.34. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Судом встановлено, що ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум з податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року, за результатами якої складено акт від 16.09.2013р. №74/1700/00496923.

Перевіркою встановлено порушення п.168.1, п.168.2 ст.168 ПК України в частині несплати податку з доходів фізичних осіб, що станом на 30.06.2013р. становить 265233,00 грн.

На підставі акту винесено податкове повідомлення-рішення від №0005821700 від 27.09.2013 р., яким визначено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 357545,89 грн.

Відповідно до статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків визначається календарною датою.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. При зверненні до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається узгодженим в день набрання законної сили судовим рішенням (пункт 56.18 статті 56 ПК України).

Доказів скасування в адміністративному чи судовому порядку податкового повідомлення-рішення №0005821700 від 27.09.2013 р. відповідач не надав. Визначена ним сума грошового зобов'язання вважається узгодженою.

Таким чином, грошові зобов'язання відповідача з плати за землю, у відповідності до п.п. 56.17.5 п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України, є узгодженими з моменту подання відповідних декларацій та за умови узгоджених податкових зобов'язань та штрафних санкцій визначених відповідним податковим повідомленням-рішенням .

Отже, несплачені узгоджені суми грошового зобов'язання відповідача набули статусу податкового боргу.

Відповідно п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено і цього не заперечує сторона відповідача, що позивачем надіслано відповідачу податкову вимогу №146-25 від 21.02.2014 року на суму 357545,89 грн, яка відповідачем залишена без виконання.

Згідно п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.4. ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

За приписами ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Доводи апелянта про недотримання позивачем процедури, яка має передувати зверненню з даним позовом, не ґрунтуються на чинному законодавстві.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Львівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 року у справі № 813/3205/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : В.П. Сапіга

Судді: Р.В. Кухтей

І.М. Обрізко