Постанова № 43158318, 03.03.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 р. Справа № 805/335/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кірієнко В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Слов'янську Донецької області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів у розмірі 316626,27грн., -

В С Т А Н О В И В:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Слов'янську Донецької області звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів у розмірі 316626,27грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за приписами ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" фінансування Фонду здійснюється в тому числі за рахунок капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Слов'янську Донецької області був розроблений розрахунок капіталізації платежів - страхових виплат, які необхідно буде сплачувати потерпілому протягом його життя. Просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму капіталізованих платежів у розмірі 316626,27грн.

Представник позивача надав суду письмову заяву від 17.03.2015року про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, письмових заперечень, заяв про відкладення розгляду справи або про здійснення розгляду справи без його участі до суду не надав.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки, всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не прибули у судове засідання і у суду відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановлено наступне.

Відповідач - ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця 02.10.2000року (а.с. 6).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2а-12582/10/0570 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 14.01.2015 року внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством.

Відповідно до акту про нещасний випадок на виробництві № 1 від 14.08.2002р. в цеху з виробництва шлакоблоків в АДРЕСА_2 07.08.2002року з працівником відповідача ОСОБА_2 стався нещасний випадок (а.с. 11-12). Даний факт не є спірним в цій справі.

Згідно постанови Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Слов'янську Донецької області позивачем призначено потерпілій особі щомісячні страхові виплати у розмірі 783,01 грн. з 01.03.2013 року безстроково (а.с. 14).

Відповідно до преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (дала - Закон № 1105-XIV), зазначений Закон визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві. Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 4 цього Закону законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про охорону праці" та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 5 Закону № 1105-XIV основними принципами страхування від нещасного випадку є, зокрема, своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Статтею 6 Закону № 1105-XIV передбачено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі - працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є страховиком. Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Як вбачається з ч. 1 ст. 8 Закону № 1105-XIV особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших підставах, передбачених законодавством про працю, підлягають обов'язковому страхуванню від нещасного випадку.

В ст. 15 цього Закону зазначено, що страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків, який є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Відповідно до ст. 46 вказаного Закону № 1105-XIV фінансування Фонду здійснюється, зокрема, за рахунок капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначеною нормою законодавець зобов'язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат із застосуванням порядку, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року "Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю".

Відповідно до ч.2 п.1 наведеного Порядку капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності та інше.

Відповідно до ст.51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

При цьому, згідно ч.1 ст.52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернення стягнення.

Суд зазначає, що згідно ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Статтею 1205 Цивільного Кодексу України передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним ст. 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншими нормативно-правовими актами.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимоги ст.46 Закону № 1105-XIV та положення Порядку щодо капіталізації платежів поширюються на всі випадки ліквідації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд зазначає, що на сьогоднішній день відсутній механізм капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства або фізичної особи - підприємця, які ліквідуються за процедурою, що не пов'язана з банкрутством та дані відносини подібні між собою у своїх рисах та ознаках, тобто вирішуються однаково і необхідно закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Пунктом 4.17 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою Постановою правління Фонду № 36 від 12 липня 2007 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року № 867/14134, встановлено, що при ліквідації страхувальник зобов'язаний провести повний розрахунок з Фондом на день закінчення процедури банкрутства (ліквідації), після затвердження ліквідаційного балансу в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Капіталізація платежів для задоволення вимог по зобов'язаннях, що виникли у результаті заподіяння шкоди життя і здоров'ю громадян, провадяться відповідно до "Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли з зобов'язання підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року, і здійснюється по кожній особі з виплатою заборгованості за минулі роки і необхідності виплат майбутніх платежів.

Відповідно до п. 3 вищевказаного Порядку, капіталізація платежів нараховується за період, що визначається з різниці між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок і їхнім віком на момент проведення капіталізації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для визначення періоду для капіталізації використовувались дані середньої тривалості життя особи, надані Держкомстатом України (а.с. 15-16).

Сума платежів, яка підлягає капіталізації, підтверджується розрахунком потреби в капіталізації коштів та постановою позивача про призначення страхових виплат у зв'язку із отриманим трудовим каліцтвом працівнику відповідача (а.с. 9,14).

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача сум капіталізованих платежів у розмірі 316626,27грн. є правомірними.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками постанови Верховного Суду України від 26 червня 2012 року у справі за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціальної страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми до Товариства з обмеженої відповідальністю "Фрунзе-авто" про стягнення капіталізованих платежів. Вказане рішення Верховного Суду України відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для суду.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Слов'янську Донецької області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів у розмірі 316626,27грн. в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Слов'янську Донецької області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів у розмірі 316626,27грн. - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1, 84116, АДРЕСА_1) капіталізовані платежі у розмірі 316626 (триста шістнадцять тисяч шістсот двадцять шість)грн.27коп. на розрахунковий рахунок Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Слов'янську Донецької області р/р 37177400900075 ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 37803368.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанови, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кірієнко В.О.