Рішення № 43157631, 10.03.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/2/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2015 Справа № 908/349/15-г

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Коцар А.О.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства " Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча ", м. Маріуполь

до Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк

про стягнення 2280,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

22.01.2015р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство " Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча " до Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення 2280,25 грн. Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те, що на виконання зобов'язань за договором № 370/14Сб/1121 від 18.04.2014р. на адресу позивача за накладною № 51940013 у вагонах прибув горішок коксовий. Перевізник - ДП "Донецька залізниця". Як зазначає позивач, на шляху прямування була виявлена часткова втрата вантажу, про що 02.09.2014р. складені комерційні акти. Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві та відповідає за втрату, нестачу прийнятого вантажу у розмірі фактичної шкоду. Позивач заявляє позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків, в зв'язку із частковою втратою багажу в розмірі 2280,25 грн.

20.01.2015р. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою від 22.01.2015р. судом порушено провадження у справі № 908/349/15-г та присвоєно вищевказаній справі номер провадження 35/2/15. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 10.02.2015р.

В судовому засіданні 10.02.2015р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.01.2015р. не виконав, відзив на позовну заяву не надав, про причини неможливості з'явитись в судове засідання суд не повідомив.

Ухвалою суду від 10.02.2015р. розгляд справи відкладено на 10.03.2015р.

В судове засідання 10.03.2015р. представник відповідача вдруге не з'явився. Відзив та витребувані ухвалою суду документи не надав, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Ухвала про порушення провадження у справі від 22.01.2015р., та ухвала про відкладення розгляду справи від 10.02.2015р., які були надіслані на адресу ДП "Донецька залізниця" не прийняті до пересилання УДППЗ "Укрпошта" та повернулися до господарського суду Запорізької області 22.01.2015р. та 13.02.2015р. відповідно, на підставі листа Запорізької дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 20.01.2015 №04-16-82, про що 22.01.2015р. та 13.02.2015р. були складені відповідні акти.

Ухвала про порушення провадження у справі від 22.01.2015р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 10.02.2015р. були направлені на електронну адресу відповідача 23.01.2015р. та 13.02.2015р., що підтверджується витягом з журналу реєстрації вихідної кореспонденції електронною поштою.

Крім того, ухвала про відкладення розгляду справи від 10.02.2015р. була розміщена на сторінці Господарського суду Запорізької області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14.

Згідно п. 6 вказаного листа передбачені умови, за якими учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду, зокрема і за умови розміщення інформації на офіційному сайті в мережі Інтернет.

Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

В судове засідання 10.03.2015р. представник позивача не з'явився, проте 25.02.2015р. позивачем через канцелярію господарського суду Запорізької області надано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, в зв'язку з неможливістю з'явитися в судове засідання та надані документи для долучення до матеріалів справи.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, суд вважає наявні матеріали справи достатніми для вирішення справи по суті, а також вважає можливим розглядати справу за відсутності представників сторін, за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані позивачем додатково, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

12.08.2014 р. зі станції відправлення Синельникове 2 на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відправником ПАТ «АКХЗ» за залізничною накладною № 51940013 одержувачу: ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» був направлений вантаж: в напіввагонах № 60033784, № 61296448, № 56476740, № 54040324, № 61190732, № 53170056, № 56235013, горішок коксовий, в вологому стані, маса вантажу 297150 кг.

В пункті 7 накладної також відображено, що вантаж маркований.

Вантаж розміщено та закріплено згідно гл. 4,7,8 ТУ-р2 Сб. 17р 1 (п.20). На станцію Маріуполь-Сортувальний вантаж прибув 02.09.2014р. з поміткою в накладній «складення комерційного акту № БН 723090/516 в-н 56476740 нед. 1400 кг; № 723091/517 в-н 61296448 нед 1450 кг»

Як зазначено в комерційному акті БН 723090/516, на підставі акту № 1-139 від 02.09.2014р. був здійснений комісійний перевантаж вагону № 56476740. У документі значиться: вантаж - горішок коксовий, брутто - не зазначено, тара - 21300 кг, нетто - 42150 кг. При перевантаженні виявилося: вага брутто - 62050 кг, тара - 21300 кг, нетто - 40750 кг, що на 1400 кг менше документу.

Навантаження у вагоні на рівні бортів. Поверхня не маркована. Течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні справним, втрата вантажу можлива в зв'язку з наявністю конструктивного люзу до 5 мм. Двері в вагоні справні та зачинені. Переваження вантажу провадилось на 150 тонних електронних вагах з повним зупиненням вагону. При повторному перевантаженні вагону недостача вантажу підтвердилась.

Відповідно до в комерційного акту БН 723091/517, на підставі акту № 1-140 від 02.09.2014р. була здійснена комісійний перевантаж вагону № 61296448. У документі значиться: вантаж - горішок коксовий, брутто - не зазначено, тара - 23000 кг, нетто - 44050 кг. При перевантаженні виявилося: вага брутто - 65550 кг, тара - 23000 кг, нетто - 42550 кг, що на 1450 кг менше документу.

Навантаження у вагоні нижче на рівні бортів. Поверхня не маркована. Над 1-м люком по ходу поїзда є вирва розміром 1500мм х 1000 мм х 1000 мм усередину вагона. Течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні справним, втрата вантажу можлива в зв'язку з наявністю конструктивного люзу до 5 мм. Двері в вагоні справні та зачинені. Переваження вантажу провадилось на 150 тонних електронних вагах з повним зупиненням вагону. При повторному перевантаженні вагону недостача вантажу підтвердилась.

Комерційні акти підписано зам. ДС, комерційним агентом, прийомоздавальником, вантажником. Зазначено, що завідуючого вантажним двором в штаті немає. Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. N 457, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено і ч.2 ст.307 ГК України.

Згідно ч.2 ст.924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 920 ЦК України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 12 Закону України від 04.07.1996р. N 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно ст.113 Статуту залізниць України, за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.

Невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом - комерційним актом.

Статтею 31 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

За приписами п. 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. N 411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.

В пункті 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно абзацу 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Частиною 3 статті 32 Статуту залізниць України та пунктом 4 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку та захист навколишнього середовища, а не вагон.

Як вже зазначалося вище, в накладній № 51940013 зазначено, що вантаж розміщено та закріплено відправником згідно гл. 4,7,8 ТУ-р2 Сб. 17р 1 (п.20).

На станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, що дає підстави вважати, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування та розміщення у вагоні, залізницею на станції відправлення вантаж прийнятий без зауважень, протікання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагоні залізницею зазначено не було.

Як зазначено в абз. 2 ч. 1 ст. 52 Статуту залізниць України, на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

В даному випадку 02.09.2014р. ПуАТ "ММК ІМЕНІ ІЛЛІЧА" отримало вантаж разом із складеними комерційними актами № БН 723091/517; № БН 723090/516 які свідчать про недостачу горішку коксовому у напіввагоні № 61296448 у кількості 1450 кг. та на піввагоні № 56476740 у кількості 1400 кг.

Будь - яких інших документів, які б свідчили про відсутність вини залізниці у виникненні недостачі матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України встановлено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідно до рахунку вантажовідправника № 90070277 від 31.05.2014р., вартість 1 тони горішка коксового складає 2023,30 грн. (з ПДВ).

Згідно ч.2 ст.114 Статуту залізниць України, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) у даному спірному перевезенні становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах.

Отже, недостача (з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто 2 % маси, зазначеної в перевізному документі) у вагоні № 56476740 складає 557 кг. (1400 кг (вага недостачі) - (42150 кг (вага горішка коксового у вологому стані) х 2 %(норма недостачі)).

Таким чином, вартість вантажу з урахуванням ПДВ, якого не вистачає у напіввагоні № 56476740, становить 1126,97 грн., із розрахунку 557 кг (фактична кількість недостачі) х 2023,3 грн. (вартість 1т. горішка коксового).

Недостача (з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто 2 % маси, зазначеної в перевізному документі) у вагоні № 61296448 складає 570 кг. (1450 кг (вага недостачі) - (44000 кг (вага горішка коксового у вологому стані) х 2 % (норма недостачі)).

Вартість вантажу з урахуванням ПДВ, якого не вистачає у напіввагоні № 61296448, становить 1153,28 грн., із розрахунку 570 кг (фактична кількість недостачі) х 2023,3 грн. (вартість 1т. горішка коксового).

Розрахунки суми збитків позивачем здійснені вірно.

Таким чином, загальний розмір збитків складає 2 280, 25 грн.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення 2 280, 25 грн. збитків законними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, в сумі 1827 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" (83062, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) відшкодування збитків у розмірі 2280 (дві тисячі двісті вісімдесят) грн. 25 коп. та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 16.03.2015 р.

Суддя О.А. Топчій