Постанова № 43155465, 17.03.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 481/133/15-п 16.03.2015 17.03.2015 17.03.2015

Номер провадження: 33/784/85/15

.

Справа № 33/784/85/15 Головуючий у 1-й інстанції: Коновець М.С.

Категорія: 172-7 КУпАП Доповідач: Значок І.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області Значок І.С.

за участі секретаря - Пінчука О.І.,

прокурора - Кременцова А.В.

особи, притягненої до

адміністративної відповідальності - ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.02.2015 р., якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Улянівка Новобузького району Миколаївської області, працюючого головою Новобузької районної ради Миколаївської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 36 грн. 54 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з постановою суду, ОСОБА_1 працюючи на посаді голови Новобузької районної ради Миколаївської області з 29.04.2014 р., самостійно оцінивши власну службову діяльність як таку, що у повній мірі відповідає вимогам передбаченим Положенням про преміювання працівників Новобузької районної ради, преміював себе розпорядженнями № 43-ро від 22.05.2014 р. у розмірі 1100 грн., № 54-ро від 17.06.2014 р. - 1500 грн., № 68-ро від 23.07.2014 р. - 1000 грн., № 96-ро від 21.11.2014 р. - 950 грн., № 107-ро від 23.12.2014 р. - 2300 грн., чим порушив вимоги ст. 14 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", а саме не повідомив свого безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів в службовій діяльності, пов'язаного з виникненням суперечностей між його особистими інтересами та службовими повноваженнями, які могли вплинути на об'єктивність прийняття рішення, зокрема, щодо встановлення собі розмірів премій.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати, провадження закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Посилається, на ч. 2 п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», згідно якої преміювання сільських, селищних і міських голів, голів районних і районних у містах рад, їх заступників, встановлення їм надбавок надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірі, установлених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається відповідною радою. Зазначає, що таке рішення районною радою прийняте і цим рішенням йому надане право вирішувати питання преміювання, у тому числі й стосовно самого себе, відповідно у межах фонду преміювання.

Також зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці», премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, входять в структуру заробітної плати, тобто є складовою заробітної плати. Відповідно до статті 13 зазначеного Закону оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом. Тобто, виключно під час прийняття рішення про бюджет установи, і приймається рішення про здійснення такої виплати. Видатки на оплату праці апарату районної ради здійснюються за рахунок загального фонду місцевого бюджету.

Вважає, що конфлікту інтересів не було і він не може нести відповідальність за ст. 172-7 КУпАП.

Вислухавши пояснення апелянта на підтримку апеляційної скарги, прокурора, який вважав рішення суду законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали провадження, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» корупцією вважається використання особою, зазначеною у ст. 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди.

Неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Право голови Ради органу місцевого самоврядування на отримання заробітної плати та преміювання, залежно від займаної посади, рангу, якості, стажу та досвіду роботи, гарантовані ст. 9 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та положеннями Постанови Кабінету міністрів України № 268 від 9.03.2006 року.

Право ОСОБА_1 (як голови сільської ради) на її отримання було затверджено і рішенням сесії Новобузької сільської Ради Миколаївської області № 713 від 29.01.2014 року «Про затвердження структури виконавчого апарату та кошторису видатків на утримання районної ради та виконавчого апарату на 2014 рік».

Таким чином, на підставі аналізу норм вищезазначених законів прихожу до висновку про те, що отриману ОСОБА_1 премію не можна вважати неправомірною вигодою, оскільки на її одержання він мав законне право, а тому ця сума не може бути предметом корупційного правопорушення.

Під конфліктом інтересів, згідно положень ст.1 Закону «Про засади запобігання та протидії корупції», слід розуміти суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких її осіб та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

У чому полягає конфлікт особистих інтересів ОСОБА_1 і його службових повноважень, у результаті отримання премії за роботу та яким чином це може перешкодити виконанню цією особою своїх службових обов'язків у подальшому, або зумовити її протиправну поведінку - зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та постанови суду першої інстанції зрозуміти неможливо. Підстав для таких висновків зібрані матеріали не містять.

Разом з тим, у діях ОСОБА_1, пов'язаних з отриманням премії за роботу на підставі свого ж розпорядження, дійсно вбачаються порушення порядку преміювання працівників органів місцевого самоврядування, який прописаний у вищезазначеній постанові Кабінету міністрів України, однак це порушення не охоплюється диспозицією ст. 172-7 КУпАП.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 корупційного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП та доведеність його вини є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам закону, а тому постанова суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст.172-7 КУпАП підлягає скасуванню, як незаконна та не обґрунтована, а провадження відносно ОСОБА_1 за ознаками цього адміністративного правопорушення на підставі ст.294, п.1 ч.1 ст.247 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю у діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 294, 247 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.02.2015 року відносно ОСОБА_1 - скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст. 172-7 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Миколаївської області І.С. Значок