Ухвала суду № 43151257, 17.03.2015, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 17.03.2015

Справа № 320/9702/14-к

1-в/320/48/15

УХВАЛА

Іменем України

17 березня 2015 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді: Ковальової Ю.В.,

за участю прокурора: Арестової С.,

засудженої: ОСОБА_1,

захисника: ОСОБА_2,

при секретарі:Бочко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Мелітопольського міжрайонного прокурора про заміну покарання відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Макіївка, Донецької області, українки, громадянки України, освіта вища, одруженої, працюючої директором ТОВ «Міроторг», яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч.3 ст.212 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 255000 (двісті п»ятдесят п»ять тисяч ) гривень з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарчих функцій на строк два роки з конфіскацією майна, яке є власністю засудженої,

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2015 року до суду надійшло подання Мелітопольського міжрайонного прокурора про заміну покарання, в якому вказується, що вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 грудня 2014 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України та призначено їй покарання у вигляді штрафу в розмірі 255000 (двісті п»ятдесят п»ять тисяч ) гривень з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарчих функцій на строк два роки з конфіскацією майна, яке є власністю засудженої.

Вказується, що у місячний строк після набрання вироком суду законної сили ОСОБА_1 призначений судом штраф не сплатила, документа про сплату штрафу суду не надала.

Посилаючись на норми ст.. 53 КК України, просить замінити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі 255000 грн. покаранням у виді позбавлення волі на строк 1875 днів.

Прокурор Арастова С. в судовому засіданні подання підтримала в повному обсязі, просить його задовольнити.

ОСОБА_1, її захисник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 вчинено злочин у 2008 році та кваліфіковано за ч. 3 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України у редакції Закону України від 15.11.2011 № 4025-VI, тому заміна їй покарання на позбавлення волі погіршувало б її становище порівняно з раніше чинним законом (частина третя статті 5 КК, частина друга статті 53 КК в редакції Закону від 15 квітня 2008 року, стаття 12 КК), пояснили, що штраф не сплачено у зв»язку із скрутним матеріальними становищем ОСОБА_1

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд вважає подання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 грудня 2014 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України та призначено їй покарання у вигляді штрафу в розмірі 255000 (двісті п»ятдесят п»ять тисяч ) гривень з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарчих функцій на строк два роки з конфіскацією майна, яке є власністю засудженої.

Призначаючи обвинуваченій покарання, судом було враховано, що кримінальне правопорушення вчинене нею у 2008 році, та кваліфіковано за ч. 3 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України у редакції Закону України від 15.11.2011 № 4025-VI, у зв'язку з цим прийнято до уваги позицію Верховного Суду України щодо висновку про правильне застосування норми кримінального закону з приводу вказаного питання .

Згідно Постанови Верховного Суду України від 22.05.2014 року № 5-6кс14, «…вирішуючи порушене заявником питання про призначення покарання у виді штрафу за злочин, передбачений частиною третьою статті 212 КК у контексті положень про чинність кримінального закону в часі, Суд дійшов такого висновку.

Відповідно до Закону України від 15 листопада 2011 року № 4025-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 4025-VI), який набрав чинності 17 січня 2012 року, безальтернативним основним покаранням, передбаченим частиною третьою статті 212 КК, є штраф від п'ятнадцяти тисяч до двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в частині другій статті 53 КК встановлено спеціальне правило призначення покарання за вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме - розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК.

За класифікацією, наведеною у статті 12 КК, злочин, передбачений частиною третьою статті 212 КК у попередній редакції цього Закону від 15 квітня 2008 року, був віднесений до тяжких, таким і залишився у редакції Закону № 4025-VI, а тому покарання за його вчинення має призначатись як за тяжкий злочин, тобто у межах санкції цієї норми, яка є чинною на сьогодні, що відповідає вимогам статей 4, 5 КК.

Відповідно до частини третьої статті 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Аналізуючи зазначені положення Закону, можна стверджувати, що оскільки санкція частини третьої статті 212 КК у попередній редакції передбачала покарання у виді позбавлення волі, а нова редакція Закону передбачає виключно штраф, караність (в частині основного покарання) діяння, вчиненого суб'єктом до набрання чинності Законом № 4025-VI, з огляду на положення статей 5 та 51 КК має визначатись у межах нової редакції частини третьої статті 212 КК цього Закону, оскільки стосовно виду основного покарання - штрафу - новий Закон у цій частині є більш м'яким порівняно з попереднім, а тому має зворотну дію у часі.

Водночас, у частині другій статті 53 КК законодавець передбачив спеціальне правило, яким належить керуватися при визначенні розміру штрафу за вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На думку Суду, такий підхід законодавця при визначенні розміру штрафу, а також пов'язані з цим певні несприятливі для особи кримінально-правові наслідки (зокрема, можливість виходу при призначенні покарання за максимальну межу розміру штрафу, передбачену санкцією частини третьої статті 212 КК, заміни несплаченої суми штрафу покаранням у виді позбавлення волі у разі несплати такого штрафу та відсутності підстав для розстрочки його виплати - частина п'ята статті 53 КК), вочевидь, погіршує становище засудженого порівняно з попередньою редакцією частини другої статті 53 КК від 15 квітня 2008 року, а тому в цій частині Закон № 4025-VI не може вважатись таким, що пом'якшує кримінальну відповідальність і, з огляду на положення частини третьої статті 5 КК, мати зворотну дію у часі.

Зазначене підтверджується і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 4025-VI, якими не передбачено зниження невідбутої частини певних видів покарань (громадські, виправні роботи, арешт, обмеження чи позбавлення волі) до штрафу у розмірі, більшому за граничний розмір штрафу, передбачений санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК (посилань на частину другу статті 53 КК немає). У цій частині закону міститься положення про зниження вищезазначених видів покарань до штрафу.

Таким чином, особа, яка вчинила передбачений частиною третьою статті 212 КК злочин до набрання Законом № 4025-VI чинності і засуджується після 17 січня 2012 року, з урахуванням вимог статті 5 КК та принципу правової визначеності, не може бути у гіршому становищі, ніж особи, які вчинили такий саме злочин, засуджені і відбували покарання до набрання цим Законом чинності.

Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що особі, яка вчинила злочин, передбачений частиною третьою статті 212 КК, до набрання Законом № 4025-VI чинності і засуджується після 17 січня 2012 року, може бути призначене основне покарання у виді штрафу, а його розмір має визначатись у межах санкції цієї частини статті в редакції Закону № 4025-VI - від п'ятнадцяти тисяч до двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, у разі несплати штрафу у визначеному судом розмірі він не може бути замінений засудженому на позбавлення волі, оскільки це погіршувало б його становище порівняно з раніше чинним законом (частина третя статті 5 КК, частина друга статті 53 КК в редакції Закону від 15 квітня 2008 року, стаття 12 КК)».

Аналогічна правова позиція висвітлена й у постанові судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 30 жовтня 2014 року.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для заміни засудженій покарання у виді штрафу на позбавлення волі, оскільки це погіршувало б її становище порівняно з раніше чинним законом (частина третя статті 5 КК, частина друга статті 53 КК в редакції Закону від 15 квітня 2008 року, стаття 12 КК).

Керуючись ст. ст. 537-539 КПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Мелітопольського міжрайонного прокурора про заміну покарання відносно ОСОБА_1-відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

Cуддя: Ю.В. Ковальова