Ухвала суду № 43150559, 04.03.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

04 березня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої - Боднар О.В.

суддів - Кеміня М.П., Готри Т.Ю.

при секретарі - Чейпеш С.І.

з участю - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Шуліки Аліни Володимирівни, що діє від імені Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 листопада 2014 року справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

у с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, вимоги по якому уточнило у зв'язку із смертю ОСОБА_4, ОСОБА_5 в частині відповідача заявою від 14 січня 2014 року (а.с. 60-64) і просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKH7GA00000017 від 21 травня 2008 року у розмірі 44 510,43 дол.США, що за курсом НБУ станом на 12 листопада 2013 року 1 дол.США - 7,99 грн., становить 355 638,36 грн.:

-звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру загальною площею 45,00 кв.м., житловою 26,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу на підставі договору іпотеки від 21 травня 2008 р. ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки,

- виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у зазначеній квартирі,

- стягнути з відповідача судові витрати.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 25 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити рішення про задоволення позову. Зазначає, що суд першої інстанції, встановивши, що відповідач дійсно порушує умови кредитного договору, тобто з урахуванням Закону України «Про іпотеку» встановивши підставність вимог позивача, повинен був вирішити питання про зупинення стягнення на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а не відмовляти у позові.

Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд визнав, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, 21 травня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (змінило найменування на ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № MKH7GA00000017, за умовами якого останній отримав кредит, шляхом видачі готівки через касу банку на строк з 21 травня 2008 року по 19 травня 2028 року у розмірі 17 570,00 дол.США, з яких - 14 000,00 дол.США на споживчі цілі, зі сплатою за користування кредитом 12 % річних (п.п. 7.4., 8.1. кредитного договору) (а.с. 23-28).

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором, в цей же день, 21 травня 2008 року, між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 31-35).

У зв'язку з тим, що відповідачами були зазначені померлі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, судом першої інстанції були витребувані з Першої Ужгородської нотаріальної контори копія спадкової справи та інформація про осіб, які звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини або відмову від спадщини (а.с. 76-77).

З наданої Першою Ужгородською ДНК інформаційної довідки зі Спадкового реєстру вбачається, що після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, Третьою Криворізькою державною нотаріальною конторою 19 червня 2007 року була заведена спадкова справа № 42642633. Свідоцтво про право на спадщину ВКС 232323 було видано 19 грудня 2007 року.

Щодо спадкової справи та виданого на її підставі свідоцтва про право на спадщину за померлим ОСОБА_4 відомості у Спадковому реєстрі відсутні (а.с. 90-91).

Письмовим повідомленням № 30.1.0.0/2-217 від 09 жовтня 2013 року банк повідомляв відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, які, як уже зазначалося померли, що у випадку невиконання або неналежного виконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк з дня отримання повідомлення, має намір звернути стягнення на предмет іпотеки (а.с. 17).

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вимога банку була отримана ОСОБА_5 (без зазначення ініціалів) 16 жовтня 2013 року (а.с. 22).

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 12 листопада 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 44 510,43 дол.США.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом (ч.1 ст.40 Закону України «Про іпотеку»).

Разом з тим на момент ухвалення рішення набрав чинності Закон України» «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Дія цього Закону не поширюється на осіб, які є суб'єктами Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".

З урахуванням наведеного, встановивши, що ОСОБА_3 отримав споживчий кредит в іноземній валюті, у рахунок забезпечення виконання ним умов кредитного договору ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було передано в іпотеку двокімнатну квартиру площа якої не перевищує 140 кв.м., це житло використовується як місце постійного проживання позичальника, відомостей про те, що відповідач має у власності інше нерухоме житлове майно не має, згідно відомостей Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, відповідач не є суб'єктом Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

При цьому суд правильно виходив з того, що оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки і на момент вирішення справи йому було відомо про існування мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, саме позивач повинен був доводити, що дія мораторію не поширюється на дане іпотечне майно.

Колегією суддів під час розгляду справи в апеляційному суді представнику ПАТ КБ «ПриватБанк» додатково було роз'яснено ст.10 ЦПК України щодо сприяння судом всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та попереджено про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» також не заперечує наявність підстав для застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тільки стверджує, що відповідно до ст.217 ЦПК України суд повинен був вирішити питання про зупинення стягнення на час дії Закону, а не відмовляти у позові.

За таких обставин, ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст.ст. 213-215 ЦПК України і передбачених ст.ст. 309, 310 цього Кодексу підстав для його скасування немає.

Доводи, апеляційної скарги про те, що суд у зв'язку із дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до ст.217 ЦПК України повинен був вирішити питання про зупинення стягнення на час дії Закону, до уваги взяті бути не можуть, оскільки згідно з ст.217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання. Такого порядку виконання рішення суду як зупинення стягнення даною нормою не передбачено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Шуліки Аліни Володимирівни, що діє від імені Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», відхилити.

Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

с у д д і :

Готра Т.Ю. Боднар О.В. Кемінь М.П.