Ухвала суду № 43148447, 17.03.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №214/217/15-ц Головуючий у І інстанції

Провадження № 22-ц/774/688/к/15 Прасолов В. М.

Категорія 27 (IV) Доповідач - Соколан Н. О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого: Соколан Н.О.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.

при секретарі: Булах К. А.

В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 13 лютого 2015 року про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу від 13 лютого 2015 року заяву позивача Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадбанк") задоволено частково, заборонено відчужувати автомобіль марки "Джили", реєстраційний № НОМЕР_1 2008 року випуску, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду про забезпечення позову з постановленням нової про задоволення заявлених вимог в повному обсязі. В обґрунтування послався на те, що судом першої інстанції не обґрунтовано висновки суду та не в повному обсязі враховано заявлені вимоги. Зокрема, суд, своєю ухвалою, заборонив відчуження майна, в той час, як позивач просив накласти арешт та примусово вилучити транспортний засіб. Представник позивача вважає, що вжитий судом засіб забезпечення позовних вимог не є достатнім, оскільки відповідач може розпорядитись належним їй майном інакшим способом, ніж його відчуження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить транспортний засіб - автомобіль легковий-седан-в марки GEELY JL7162, колір темно-синій, 2008 року випуску, шасі VIN код НОМЕР_3. номер двигуна, НОМЕР_4, об'єм двигуна 198 см.куб, повна маса 1460 кг, маса власна 1158, № кузова НОМЕР_5. реєстраційний номер НОМЕР_1.

Задовольняючи заявлені вимоги частково, шляхом заборони відчуження вказаного транспортного засобу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 є його власником та може на власний розсуд ним розпоряджатись, в тому числі відчужити, що в подальшому може утруднити або взагалі унеможливити виконання судового рішення. Також суд зважав на співмірність позовних вимог та вжитих заходів забезпечення позову.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.5 ст. 153 ЦПК України, про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначається вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 за №9, ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст.209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Відповідно до абз. 1 п. 3 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 за №9, згідно п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві, або знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 за №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо достатності для забезпечення позову вжиття такого засобу, як заборона відчуження, оскільки даний спосіб забезпечення позову не позбавляє відповідача права розпорядитись належним їй майном в інший спосіб, наприклад передати транспортний засіб в користування третім особам за довіреністю тощо. Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги особу відповідача, яка ухиляється від виконання зобов'язань за кредитним договором, в результаті чого має заборгованість, яка станом на 25.12.2014 року становить 311818,23 грн.

Тому колегія суддів вважає можливим задовольнити заявлені вимоги в частині накладення арешту на належний відповідачеві транспортний засіб з його вилученням та переданням на відповідальне зберігання позивачеві.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції неправильно визначився з виниклими правовідносинами, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нової про задоволення заявлених вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити.

Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 13 лютого 2015 року скасувати та постановити нову ухвалу.

Заявлені вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.

Накласти арешт на транспортний засіб - автомобіль легковий-седан-в марки GEELY JL7162, колір темно-синій, 2008 року випуску, шасі VIN код НОМЕР_3. номер двигуна, НОМЕР_4, об'єм двигуна 198 см.куб, повна маса 1460 кг, маса власна 1158, № кузова НОМЕР_5. реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3.

Примусово вилучити транспортний засіб - автомобіль легковий-седан-в марки GEELY JL7162, колір темно-синій, 2008 року випуску, шасі VIN код НОМЕР_3. номер двигуна, НОМЕР_4, об'єм двигуна 198 см.куб, повна маса 1460 кг, маса власна 1158, № кузова НОМЕР_5. реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3 та передати на відповідальне зберігання Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк".

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: