Ухвала суду № 43146687, 24.02.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2365/15-к

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бірса О.В.,

при секретарі Гаєвському О.С.,

за участю сторін судового провадження:

прокурора Йовенка С.П.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні питання доцільності продовження заходу забезпечення кримінального провадження стосовно обвинуваченого у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100040011316 від 29 серпня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в :

На розгляді у Дніпровського районного суду м. Києва перебуває дане провадження.

На виконання вимог ч. 3 та ч. 4 ст. 331 КПК України, судом на обговорення учасників кримінального провадження було поставлено питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

У судовому засіданні прокурор вважав за можливе продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, оскільки підстави для зміни міри запобіжного заходу відсутні, враховуючи наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Потерпілий просив суд змінити запобіжний захід обвинуваченому передавши останнього на його особисту поруку. Крім того, зазначив, що будь-яких претензій до обвинуваченого взагалі не має.

Обвинувачений у судовому заіданні просив суд змінити запобіжний захід.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали провадження, приходить до наступного.

Згідно ст. 331 КПК України, під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

З бази автоматизованого документообігу суду "Д-3", а саме судового рішення від 31.12.2014 року слідує, що запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою було обрано обвинуваченому, враховуючи наявність ризиків регламентованих ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що може переховуватись від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, продовжити злочинну діяльність та іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, зокрема шляхом впливу та даних про особу ОСОБА_2, який є уродженцем м. Києва, громадянином України, з середньою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, без місця реєстрації, раніше судимий 01.08.2014 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 років позбавлення волі з випробувальним строком на 1 рік, та з урахуванням того, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання встановленим ризикам.

Частинами 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування/продовження заходів забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються.

Однак, стороною захисту, у супереч положень ст. 132 КПК України, не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що встановлені слідчим суддею ризики та обставини визначені п.п.1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України при обранні запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність, а особа останнього перестала бути суспільно небезпечною.

Додаткових характеризуючих даних на обвинувачених, які б були не відомим слідчому судді при обранні запобіжного заходу надано не було так, як на момент обрання цього запобіжного заходу, так і на на цей час, він має тіж саме анкетні та характеризуючі данні.

Тобто, викладені стороною захисту доводи за своєю суттю являються сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту" (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).

В свою чергу, суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обгрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який, у зв'язку клопотання потерпілого про передачу обвинуваченого на його особисту поруку також не підлягає задоволенню, враховуючи його не відповідність ст. 180 КПК України та того, що інший запобіжний захід являється явно не достатнім для запобігання вказаним ризикам.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож суд вважає за необхідне останній продовжити у межах двох місяців, а саме по 22 квітня 2015 року включно.

При цьому суд, відповідно до ст.183 КПК України, з урахуванням ст. 28 КПК України, КЗПЛ та практики ЄСПЛ, вважає за необхідне зменшити визначену обвинуваченому заставу у розмірі 24 360 гривень до розміру, який буде достатнім для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, з урахуванням вимог ст. 182 КПК України, а саме 10 мінімальних розмірів заробітної плати, яка з урахуванням положень п. 16 ч. 1 ст. 3 КПК України, становить - 12 180 гривень з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 1-28, 331, 369-372 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Запобіжний захід ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою з утриманням у Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області, вважати продовженим по 22 квітня 2015 року включно.

Визначену ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу у розмірі 24 360 гривень зменшити до 10 мінімальних розмірів заробітної плати, що становить 12 180 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (одержувач - Дніпровський районний суд м. Києва, код ЄДРПОУ - 02896696, банк одержувач - ГУДКСУ у м. Києві, МФО - 820019, розрахунковий рахунок - № 37318001003058).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в даному судовому рішенні.

У разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибувати до суду за першою вимогою та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки:

? не відлучатись з місця проживання без дозволу суду;

? повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Визначити 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 17 год. 45 хв. 24.02.2015 року.

С у д д я: О.В. Бірса