Постанова № 43142470, 11.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 р. Справа № 908/3918/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Маріоніка", с. Опитне, Артемівський рн.,

Донецька обл. (вх. №4163/3) на рішення господарського суду Запорізької області

від 17.12.14 року у справі № 908/3918/14

за позовом Приватного АТ "Калинівський Агрохім", м. Калинівка, Калинівський

рн., Вінницька обл.

до ТОВ "Маріоніка", с. Опитне, Артемівський рн., Донецька обл.

про стягнення 210371,86 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.12.2014 року по справі №908/3918/14 (суддя Алейникова Т.Г.) задоволено позовні вимоги (з врахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог).

Стягнуто з ТОВ "Маріоніка" на користь ПАТ "Калинівський Агрохім" основний борг у розмірі 144248,59 грн., пені в розмірі 31930,18 грн., 20 % річних в розмірі 26980,43 грн. та судовий збір в розмірі 4207,95 грн.

Відповідач, ТОВ "Маріоніка", не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 17.12.2014 року по справі №908/3918/14 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Як зазначає відповідач у своїй скарзі, з рішення суду першої інстанції вбачається, що між Позивачем та Відповідачем був укладений договір оренди нежитлового приміщення з майном № 29/08-К від 29.08.13 р., проте, будь-які ознаки, які б вказували на ідентифікацію цього нежитлового приміщення та майна відсутні, що не дає можливості визначити, яке саме майно було предметом спірного договору оренди. Суд встановив, що п. 5.1 Договору сторони погодили розмір орендної плати у розмірі 40000,00 грн. за місяць, без врахування комунальних послуг. В в подальшому, за усною домовленістю сторін, комунальні послуги включались в орендну плату. Проте, на думку скаржника, такий висновок суду не грунтується на нормах закону, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а також згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В своєму рішенні суд встановив, відповідно п. 8.2 Договору, якщо орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, на день нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день прострочення зобов'язання. Проте, з огляду на рішення суду першої інстанції не вбачається можливим встановити термін для своєчасного виконання зобов'язання, що в свою чергу робить будь-які висновки з розрахунку пені за несвоєчасне виконання зобов'язання безпідставними.

Судом встановлено, що 13.06.2014 р. на адресу відповідача була направлена претензія, яка залишилась без відповіді та оплати, проте, суд не з'ясував, чи була ця претензія отримана. Судом не вказано, за яких саме обставин він дійшов висновку про порушення ТОВ "Маріоніка" порядку та строків розрахунків за спірним договором оренди та чим цей висновок обґрунтовано. Отже, ці обставини не були доведені, хоч і сприймалися місцевим судом як встановлені.

Судом першої інстанції порушені норми статті 34 Господарського процесуально кодексу України та прийнято до уваги неналежні докази, а також не досліджено питання правомірності укладеного договору оренди з огляду на дієздатність особи, яка представляла інтереси відповідача під час укладення спірного договору.

Сторони своїх представників в засідання судової колегії не направили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи за поданою апеляційною скаргою.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 29 серпня 2013 року між Приватним акціонерним товариством "Калинівський Агрохім" Позивач, Орендодавець) та ТОВ "Маріоніка" (Відповідач, Орендар) було укладено договір оренди №29/08-К.

Відповідно до умов Договору, орендодавець зобов'язувався передати, а орендар зобов'язувався прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення, з майном згідно переліку та зобов'язався сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Факт передачі вказаного у договорі оренди приміщення та майна підтверджується актом приймання - передачі майна від 29.08.2013 р.

Пунктом 5.1. Договору, сторони погодили, що розмір орендної плати становить 40000, 00 грн. за місяць, без врахування комунальних послуг, які повинні були оплачуватись орендарем самостійно.

В подальшому, за домовленістю сторін, комунальні послуги включались в орендну плату, що відображено в актах про надання послуг, підписаних повноважними представниками сторін, підпис котрих затверджений печатками сторін.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору, сторонами були підписані наступні акти виконаних робіт (наданих послуг): - від 30.10.2013 р. № 2 на суму 46776, 14 грн.; - від 29.11.2013 р. № 4 на суму 49281, 69 грн.; - від 02.12.2013 р. №5 на суму 52631,62 грн.; - від 31.12.2013 р. №3 на суму 41562,22 грн.; - від 20.01.2014 р. №3 на суму 40773,06 грн. Всього на загальну суму - 231024,73 грн.

Зазначені акти підписані відповідачем без будь-яких заперечень щодо отриманих послуг.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 30.10.2013 р. частково сплатив кошти за об'єкт оренди в сумі 40000, 00 грн. Таким чином, сума основного боргу останнього на момент подання позову до суду становить 191024 (сто дев'яносто одна тисяча двадцять чотири) грн. 73 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п. 8.2. Договору, якщо орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, на день нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день прострочення зобов'язання.

Крім того, у пункті 8.4. Договору сторони погодили, що у випадку прострочення Орендарем виконання грошового зобов'язання, Орендар зобов'язується сплатити покупцю 20 (двадцять відсотків) річних від простроченої суми.

Згідно наданих розрахунків пеня становить - 40138 (сорок тисяч сто тридцять вісім) грн. 12 коп., 20% річних становлять - 32455, 10 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 13.06.2014 р. на адресу відповідача була направлена претензія, яка залишилась без відповіді та без оплати (арк. справи 29-30).

Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції повинен був перевірити факт отримання відповідачем претензії, безпідставне, оскільки саме відповідач відповідно до вимог ст. 33 ГПК України повинен був довести суду та надати відповідні докази про неотримання, або неможливості отримання надісланої цінним листом з поштовим вкладенням претензії.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, відповідно до статей 526, 550 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини відносяться до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 3 ст. 193 ГК України закріплено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи на момент її розгляду по суті, відповідач не виконав свої грошові зобов'язання за Договором оренди нежитлового приміщення №29/08-К від 29.08.2013 р., в результаті у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 263617 грн. 95 коп., яка складається з основного боргу в розмірі 191024, 73 грн., пені в розмірі 40138, 12 грн., 20 % річних в розмірі 32455,10 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання однією зі сторін договору настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що 16.12.2014 р. представник позивача направив на адресу суду клопотання про зміну розміру позовних вимог. В своєму клопотанні позивач просить суд зменшити розмір основного боргу на 46776 (сорок шість тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 14 коп.

Також позивач просив суд змінити розмір заявленої до стягнення пені на - 31 930 (тридцять одна тисяча дев'ятсот тридцять) грн. 18 коп. та змінити розмір заявлених до стягнення 20% річних на - 26980 (двадцять шість тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 66 коп. Відповідно до пункту 8.3. договору позивач просить стягнути з відповідача 5% штрафу у розмірі 7212, 43 грн.

Таким чином, на момент розгляду справи судом першої інстанції по суті, загальна сума позовних вимог була визначена в розмірі 210371, 86 грн., яка складається з основного боргу в розмірі 144248 (сто сорок чотири тисячі двісті сорок вісім) грн. 59 коп., пені в розмірі 31930 (тридцять одна тисяча дев'ятсот тридцять) грн. 18 коп.; 20 % річних в розмірі 26980 (двадцять шість тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 66 коп.; штрафу в розмірі 7212 (сім тисяч двісті дванадцять грн. 43 коп.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив в своєму рішенні, що згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У порушення зазначених норм закону та умов Договору оренди нежитлового приміщення №29/08-К від 29.08.2013 р., відповідач зобов'язання за вказаним Договором належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості.

Наведені докази і доводи свідчать про те, що відповідач, ТОВ "Маріоніка", в односторонньому порядку протиправно відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань за умовами укладеного договору оренди нежитлового приміщення №29/08-К від 29.08.2013 р. і не бажає добровільно сплачувати борг.

Факт порушення відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення №29/08-К від 29.08.2013 р., а також факт заборгованості за договором, підтверджується матеріалами справи.

Проаналізувавши надані докази та врахувавши клопотання представника позивача про зміну розміру позовних вимог, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов ПАТ "Калинівський Агрохім”, м. Калинівка до ТОВ "Маріоніка", с. Опитне про стягнення заборгованості в розмірі 210371, 86 грн.

Враховуючи викладені обставини, доводи апелянта, що зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують доказів та висновків зазначених в рішенні суду першої інстанції і не можуть бути підставою для його скасування.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Запорізької області від 17.12.2014 року по справі №908/3918/14 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст.ст. 65, 179, 193 Господарського суду України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, –

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.12.2014 року по справі №908/3918/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 16.03.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.