Постанова № 43142374, 12.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2015 р. Справа № 917/2228/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представника:

ТОВ "Гірничодобувна промисловість" - Мовчан О.В. (дов. №8 від 05.01.2015 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вх. № 629 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.14р. у справі № 917/2228/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна промисловість", м. Дніпропетровськ,

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук

про стягнення 447642,36 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.12.14р. у справі № 917/2228/14 (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь ТОВ "Гірничодобувна промисловість" 439990,34 грн. за договором поставки товару № 0578-СН від 10.12.2013р., із яких: 349425,72 грн. - основний борг; 35858,08 грн. - пеня; 6236,52 грн. - 3 % річних, 48470,02 грн. - інфляційні нарахування.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.2014р. у справі № 917/2228/14 та винести нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Гірничодобувна промисловість" відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.) від 30.01.2015р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 12.03.2015р.

03.03.2015р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3519).

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення. Також, просив змінити рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.2014р. у справі №917/2228/14 в частині стягенння інфляційних та 3% річних, та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яка наявна в матеріалах справи, стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу - 349425,72 грн., пеню - 35858,08 грн., 3% річних - 6082,11 грн., інфляційні - 47239,37 грн. В іншій частині залишити рішення без змін.

Представник апелянта у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

10.12.2013р. між ТОВ "Гірничодобувна промисловість" (постачальник) та ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (покупець) укладено договір поставки товару № 0578-СН (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю визначений договором товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (п.1.1).

Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються специфікацією (- ями) (специфікація №1 від 10.12.2013р. доповнення до договору на суму 249379,20 грн., специфікації № 2 додаткова угода до договору від 30.01.2014р. на суму 596412,00 грн.).

Відповідно до п. 1.5 договору загальна сума за цим договором визначається за сумою всіх специфікацій до цього договору, складених і підписаних належним чином.

Згідно з п. 2.4 договору датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про приймання вантажу.

За положеннями п. 6.1 договору розрахунки за товар здійснюються на протязі 45 календарних днів з дати поставки.

30.01.2014р. додатковою угодою №1 до договору №0578-СН від 10.12.2013р. визначено, що розрахунки за товар здійснюються протягом 60 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до п. 9.1 договору передання товару постачальником та приймання товару покупцем здійснюється в місці здійснення поставки, визначеному в п. 8.1 договору (станція Крюків на Дніпрові Південної залізниці, код 425302 станції, код підприємства 1963).

Пунктом 9.2 договору передбачено, що товар приймається покупцем згідно видаткової накладної. Відвантаження товару покупцю здійснюється після пред'явлення останнім довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей.

Строк цього договору починає перебіг з моменту підписання та закінчується 31.12.2014р. Але у будь-якому разі до повного виконання зобов'язань сторонами (п.п. 13.1-13.2 договору).

На виконання договору № 0578-СН від 10.12.2013р. позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № 25 від 12.01.2014р. на суму 56448,00 грн., видатковою накладною № 40 від 16.01.2014р. на суму 55641,60 грн., видатковою накладною № 56 від 21.01.2014р. на суму 41731,20 грн., видатковою накладною № 102 від 09.02.2014р. на суму 70358,40 грн., видатковою накладною № 124 від 16.02.2014р. на суму 69581,40 грн., видатковою накладною № 152 від 22.02.2014р. на суму 55665,12 грн. Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи умови договору, відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар в строк до 26.02.2014р., 02.03.2014р., 07.03.2014р., 26.03.2014р., 17.04.2014р. та 23.04.2014р. відповідно до здійснених поставок, однак доказів здійснення оплати не надав.

З метою досудового врегулювання спору, 27.06.2014р. позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу (вих. №236) з проханням погашення боргу за договором № 0578-СН від 10.12.2013р. у сумі 349425,72 грн.

Однак, відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовною заявою, в якій просив суд, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, стягнути з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" 438605,28 грн., із яких: 349425,72 грн. - основний борг; 35858,08 грн. - пеня; 6082,11 грн. - 3 % річних, 47239,37 грн. - інфляційні нарахування.

16.12.14р. судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не досліджено тієї обставини, що під час поставки відповідач прийняв товар, хоча достатніх правових підстав для цього не мав, оскільки позивачем не надано документів, підтверджуючих якість товару. На думку апелянта, ненадання зазначених документів є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Проте, колегія суддів вважає наведені відповідачем доводи безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.1. договору поставки підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника є сертифікат якості, паспорт якості, сертифікат відповідності, протокол узгодження якості.

Згідно ч. 2 ст. 662 Цивільного Кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості, тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 666 Цивільного Кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, відповідач не встановлював строку для передання документів, що підтверджують якість товару. В матеріалах справи відсутні докази звернення до позивача з відповідними письмовими претензіями щодо відсутності сертифікату якості, або докази звернення до позивача щодо відмови від договору або повернення товару позивачу.

Окрім того, договором поставки товару сторони передбачили обов'язок покупця щодо виклику представника постачальника для складання двостороннього акту, у випадку виявлення виробничих дефектів у товарі при його прийманні, а також при монтажі, налагоджуванні та експлуатації, у період гарантійного строку. Строк усунення недоліків або заміни товару (доукомплектування) постачальником становить 20 днів з моменту виявлення дефектів, що посвідчується двостороннім актом, якщо інший строк не встановлений самим актом (п. 5.1 -5.2 договору).

Проте, акти або інші докази в підтвердження виявлення виробничих дефектів або невідповідності якості поставленого товару нормативній документації в матеріалах справи відсутні.

Також, колегія суддів зазначає, що п. 6.1 договору не пов'язує порядок обчислення строку оплати з моментом передачі документів, визначених в п. 4.1 договору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Інший момент виконання подавцем обов'язку передати товар договором не визначений. При цьому, відповідач жодним чином не заперечує самого факту отримання товару.

Окрім того, слід зазначити, що спір у даній справі не є спором щодо якості поставленого товару, а стосується стягнення заборгованості за поставлену продукцію.

Враховуючи викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність основного боргу у розмірі 349425,72 грн., а тому правомірно задовольнив вказані вимоги позивача.

Пунктом 10.5 договору визначено, що у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар, останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки, що діє під час порушення зобов'язання від несплаченої суми заборгованості за кожен день прострочення.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем до заяви про зменшення позовних вимог розрахунок суми пені, колегія суддів дійшла висновку, що він відповідає положенням законодавства та укладеного між сторонами договору, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 35858,08 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу.

Колегія суддів, звертає увагу, що суд першої інстанції дійшовши висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних нарахувань помилково не врахував заяву позивача про зменшення позовних вимог (вих. № 415 від 08.12.2014р.), в якій останній просив стягнути, зокрема 6082,11 грн. - 3% річних, 47239,37 грн. - інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем до заяви про зменшення позовних вимог розрахунок 3% річних, колегія суддів дійшла висновку про його правомірність та обґрунтованість, а тому зазначені позовні вимоги в частині стягнення суми 3 % річних у розмірі 6082,11 грн. підлягають задоволенню.

Також, колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних, дійшла висновку, що сума інфляційних нарахувань складає 53398,81 грн.

Проте, враховуючи, що позивачем, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вих. № 415 від 08.12.2014р.), заявлено до стягнення суму інфляційних у розмірі 47239,37 грн., колегія суддів дійшла висновку про стягнення суми інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог.

Виходячи зі змісту ст. ст. 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.2014р. у справі № 917/2228/14 - змінити.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.14р. у справі № 917/2228/14 змінити, виклавши п. 2 його резолютивної частини в наступній редакції:

"Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. І. Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, код ЄДРПОУ 05756783, ІПН 057567816360, Св. ПДВ № 100327584, п/р 26007057004679 в ПАТ КБ !Приватбанк", МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна промисловість" (вул. Червона, 37, м. Дніпропетровськ,49069, код ЄДРПОУ 05756783) заборгованість в розмірі 438605,28 грн. з яких сума основного боргу в розмірі 349 425,72 грн., пеня в розмірі 35858,08 грн., 3% річних в сумі 6082,11 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 47239,37 грн."

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.2014р. у справі № 917/2228/14 залишити без змін.

Доручити господарському суду Полтавської області видати наказ.

Повний текст постанови складено 17.03.15р.

Головуючий суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Шевель О. В.