Рішення № 43142351, 10.03.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2015 р.Справа № 922/5972/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного АТ "НАК "Нафтогаз України" м. Київ до Луганського національного аграрного університету, м. Харків простягнення 394857,12 грн.за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Мухітдінов Р.Д., довіреність від 03.12.14 р.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Луганського національного аграрного університету заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу №13/2940-ТЕ-20 від 14.01.13р., а саме: основний борг - 305533,23грн., пеню - 30081,82 грн., 3% річних - 8876,69 грн., інфляційні збитки - 50365,38 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 25.12.14р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 23.02.15р. за клопотанням представника позивача строк вирішення спору продовжено по "10" березня 2015р.

10.03.15р. представник відповідача надав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.

Представник позивача в судове засідання 10.03.15р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.03.15р. просив суд задовольнити клопотання про зменшення розміру позовних вимог на 50%.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

14.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач, Постачальник, НАК "Нафтогаз України") та Луганським Національним Аграрним Університетом (далі - Відповідач, Покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №13/2940-ТЕ-20 (далі - Договір).

Згідно з Договором Позивач передав у власність Покупцю протягом січня - квітня, жовтня - грудня 2013 року імпортований природний газ на загальну суму 716606,32 грн., що підтверджується 8-ма актами прийому-передачі природного газу:

1. Акт приймання-передачі природного газу у обсязі 98,586 тис.куб.м. за січень 2013 року на суму 129 068,79 грн.

2. Акт приймання-передачі природного газу у обсязі 84,657 тис.куб.м. за лютий 2013 року на суму 110 832,95 грн.

3. Акт приймання-передачі природного газу у обсязі 79,932 тис.куб.м. за березень 2013 року на суму 104 385,13 грн.

4. Акт приймання-передачі природного газу у обсязі 7,545 тис.куб.м. за квітень 2013 року на суму 9 877,91 грн.

5. Акт приймання-передачі природного газу у обсязі 43,468 тис.куб.м. за жовтень 2013 року на суму 56 908,31 грн.

6. Акт приймання-передачі природного газу у обсязі 90,813 тис.куб.м. за листопад 2013 року на суму 118 892,37 грн.

7. Акт приймання-передачі природного газу у обсязі 142,561 тис.куб.м. за грудень 2013 року на суму 186 640,86 грн.

Газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п.1.1 Договору).

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Оплату за поставлений газ Відповідач здійснив лише частково, чим порушив умови Договору. Станом на 30.10.2014 року сума основного боргу складає 305533,23 грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 305533,23 грн. заборгованості та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 305533,23 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 305533,23 грн. заборгованості, правомірними та обґрунтованими, такими, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 30081,82 грн.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем п. 4.1 умов договору він зобов'язується сплатити Покупцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 30081,82 грн.

Відповідач в свою чергу просить суд зменшити розмір неустойки на 50% посилаючись на те, що у зв'язку з складною суспільно - політичною ситуацією на Сході України та запровадження збройного конфлікту на території Луганської області з метою належного забезпечення конституційного права на заробітну плату (Відповідно до ст. 43 Конституції України) Міністерством аграрної Політики та продовольства України було прийнято наказ № 408 від 20 жовтня 2014 року. Відповідно до даного наказу було змінено адресу Луганського національного аграрного університету. На даний момент університет розміщується за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 44. З цих обставин, в Луганському національному аграрному університеті відбулися зміни до плану використання бюджетних коштів, що призвели до скрутного фінансового становища університету.

Суд, розглянувши зазначену заяву відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій на 50% вважає за можливе її задовольнити частково та зменшити розмір неустойки на 20%, виходячи з наступного.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.17.4 постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром боргу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Скрутний фінансовий стан відповідача та неналежне виконання ним своїх зобов'язань з оплати поставленого йому газу спричинено складною суспільно - політичною ситуацією на Сході України та запровадження збройного конфлікту на території Луганської області, у зв`язку з чим університет змушений був змінити місцерозташування, що потребувало великих фінансових затрат, та відображається в Довідці про зміни до плану використання бюджетних коштів.

З огляду на вищевикладене, зазначені причини неналежного виконання своїх зобов'язань відповідачем є саме тими винятковими обставинами, з якими закон пов'язує можливість зменшення штрафних санкцій.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав вважати, що даний випадок є винятковим, виходячи з необхідності негайного переміщення відповідача із зони АТО, а також зважаючи на те, що відповідач є державним закладом та фінансується з державного бюджету, тому клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки підлягає частковому задоволенню та зменшенню розміру штрафних санкцій на 20%.

Судом було зроблено перерахунок розміру нарахованої позивачем пені у зв'язку зі зменшенням розміру неустойки на 20%, і з урахуванням перерахунку, підлягає стягненню сума пені в розмірі 24065,46 грн., а в іншій частині стягуваної пені в сумі 6016,36 грн., - слід відмовити.

Дана правова позиція з вищевикладених питань узгоджується з практикою Вищого господарського суду України по аналогічним справам, зокрема, у постановах: від 23.05.2012 року №5023/128/12, від 13.08.2012 року №5023/1324/12, від 13.08.2012 року у справі №5023/1235/12, від 13.08.2012 року у справі №5023/1231/12, від 22.08.2012 року у справі №5023/579/12, від 27.09.2012 року у справі №16/4/5022-107/2012, від 31.10.2012 року у справі №5015/2216/12, від 19.12.2012 року у справі №5023/3165/12, від 19.12.2012 року у справі №5019/880/12, у справі 5023/10324/11 від 12.06.2013 року.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 8876,69 грн. та інфляційних втрат в розмірі 50365,38 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 8876,69 грн.

Що стосується заявленої вимоги Позивача про стягнення з відповідача 50365,38 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р).

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 50365,38 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст.ст.44- 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6,8,19,124,129 Конституції України; ст.ст. 509, 530, 526, 546, 548, 549, 551, 598, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197, 198, 223, 232, 233 Господарського кодексу України; ст.ст.1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 83, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Луганського національного аграрного університету (61002, м. Харків, вул. Артема, буд. 44, ідент. код юр. особи 00493669) на користь Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідент. код юр. особи 20077720) основну заборгованість в сумі 305533,23 грн., пеню в розмірі 24065,46 грн., 3% річних в розмірі 8876,69 грн., інфляційні втрати в розмірі 50365,38 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 7897,14 грн.

В частині стягнення пені в сумі 6016,36 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.03.2015 р.

Суддя Л.В. Шарко